12 травня 2025 року справа № 320/11569/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрод Стандарт» до Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрод Стандарт» (далі позивач) із позовом до Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000072/2 від 14.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк із дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
03.05.2023 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 26.04.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 відкрито провадження у справі №320/11569/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від позивача та відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.056.2023 продовжено відповідачу процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023, в частині надання до суду відзиву на позовну заяву - на 15 днів із дня отримання копії даної ухвали та копії позову з додатками.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами опрацювання ним документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митну вартість неможливо були визнати, так як подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на вимогу митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом із урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій він підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, та зазначив, що ним доведено необґрунтованість та незаконність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрод Стандарт» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича, буд. 22, ідентифікаційний код 39767992) зареєстроване в якості юридичної особи 27.04.2015, номер запису 1 070 102 0000 057860 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 05.07.2022 між Calconut S.L., компанією, зареєстрованою в Королівстві Іспанії, (далі продавець) та ТОВ «Агропрод Стандарт» був укладений контракт №0722 (далі контракт), відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 6.1, 7.1, 7.2, 7.4, 13.1 та 13.5 якого позивач купує: горіхи, сухофрукти та насіння, іменовані далі «товар», в асортименті, за цінами, в кількості та умовами поставки, вказаними в додатках для кожної партії товару, які є невід'ємною частиною контракту.
Ціна на товари, продані за контрактом, визначена в доларах США.
Ціна може включати, крім вартості поставки згідно з базисом поставки, який трактується у відповідності до Incoterms 2020, також вартість підготовки та відправки позивачу відвантажувальних документів, упаковки та маркування.
Умови поставки вказуються в додатках на кожну партію товару.
Продавець зобов'язується відвантажити товар протягом шістдесяти днів після отримання замовлення від позивача на товар.
З товаром слідують такі документи: коносамент (3 оригінали або телекс-релиз); пакувальний лист (3 оригінали, 2 копії); комерційний інвойс (3 оригінали, 2 копії); сертифікат аналізу продукту (1 оригінал, 2 копії); сертифікати, необхідні для розмитнення товару за запитом позивача.
Умови оплати вказуються в додатках на кожну партію товару.
Після отримання повної оплати від позивача продавець зобов'язаний надіслати позивачу кур'єрською поштою (DHL, TNT, EMS і т.п.) всі оригінали документів, зазначених у пункті 6 контракту.
Позивач повинен здійснити оплату в доларах США на банківський рахунок продавця.
Контракт вступає в силу з моменту його підписання.
Контракт дійсний до повного взаєморозрахунку між сторонами.
08.11.2022 продавець та позивач уклали додаток №CAL22018539 до контракту (далі додаток), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити позивачу, а позивач прийняти: кеш'ю горіх шматочки LWP у кількості 907,2 кг за ціною 4,80 долари США за 1 кг; кеш'ю горіх ядро WW320 у кількості 15 000 кг за ціною 5,85 доларів США за 1 кг (далі товар).
Відповідно до додатку загальна вартість товару складає 92 104,56 долари США, умовами його поставки та оплати є FCA м. Аліканте, Валенсія, Королівство Іспанія та 100% передоплата відповідно.
08.11.2022 продавець виставив позивачу до сплати рахунок-проформу №P22 212137, який містить посилання на додаток. Відповідно до рахунка-проформи №P22 212137 від 08.11.2022 загальна вартість товару складає 92 104,56 долари США, умовами його поставки та оплати є FCA м. Аліканте, Валенсія, Королівство Іспанія та передоплата 100 %.
15.11.2022 позивач відповідно до рахунка-проформи №P22 212137 від 08.11.2022 перерахував на користь продавця 20 000,00 доларів США, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №10 від 15.11.2022, виданим позивачем.
28.11.2022 позивач відповідно до рахунка-проформи №P22 212137 від 08.11.2022 перерахував на користь продавця 72 104,56 долари США, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №12 від 28.11.2022, виданим позивачем.
01.12.2022 продавець виставив інвойс №А22/ 202204063, в якому зазначений товар, замовлений позивачем відповідно до додатку загальною вартістю 92 104,56 долари США.
14.12.2022 позивачем до Вінницької митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за рахунком-проформою №P22 212137 від 08.11.2022 та інвойсом №А22/ 202204063 від 01.12.2022.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022 загальна вартість товару складає 92 104,56 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Аліканте, Королівство Іспанія.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач залучив експедитора для здійснення перевезення товару автомобільним транспортом із м. Рібарроха-дель-Турія, Королівство Іспанія до місця ввезення на митну територію України. Розмір витрат на перевезення товару автомобільним транспортом та експедиторські послуги склав 144 236,00 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 14.12.2022 3 512 370,81 грн. (92 104,56 долари США х 36,5686 + 144 236,00 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
(0325) рахунок-проформа №P22 212137 від 08.11.2022;
(0380) рахунок-фактура (інвойс) №А22/ 202204063 від 01.12.2022;
(0730) автотранспортна накладна №5840-1 від 05.12.2022;
(0851) фітосанітарний сертифікат №UE ES/1084871 4B від 01.12.2022;
(3001) платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №10 від 15.11.2022, видане позивачем;
(3001) платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №12 від 28.11.2022, видане позивачем;
(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка про транспортно-експедиторські витрати б/н від 09.12.2022, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт Тек» (далі експедитор);
(4100) контракт;
(4103) додаток;
(4301) договір (контракт) про перевезення договір на надання транспортно-експедиторських послуг №416-3Е від 18.08.2022, укладений між експедитором та позивачем;
(9610) копія митної декларації країни відправлення №22ES00461113389526 від 05.12.2022.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару.
Посилаючись на положення частини третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем на вказаний запит не було надано відповідачу ні додаткових документів, витребуваних відповідачем, ні пояснень щодо відсутності таких у позивача.
14.12.2022 Вінницькою митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000072/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022 скоригував із 96 048,82 доларів США до рівня 111 986,69 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що згідно з відомостями, зазначеними в електронній митній декларації, товар поставлявся на умовах поставки FCA м. Аліканте, Королівство Іспанія, проте згідно з довідкою про транспортно-експедиторські витрати б/н від 09.12.2022, виданою експедитором, до митної вартості включено витрати на транспортування з м. Валенсії, Королівство Іспанія, проте немає відомостей щодо вартості транспортування з м. Аліканте до м. Валенсії, що може свідчити про декларування не всіх складових, що включаються до митної вартості.
Відповідач також зазначив, що в митній декларації країни відправлення №22ES00461113389526 від 05.12.2022 в графі, в якій зазначаються документи, згідно з якими переміщується товар, зазначені інший номер рахунку-фактури, ніж поданий разом із електронною митною декларацією до митного оформлення на митній території України. Зокрема в митній декларації країни відправлення зазначений рахунок №ESA22 / 202204063 від 01.12.2022, а до митного оформлення на митній території України поданий A22 / 202204063 від 01.12.2022.
З огляду на вищезазначене існує обґрунтований сумнів щодо достовірності задекларованої митної вартості.
Ураховуючи вищезазначене та положення частини третьої статті 53 МК України, декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно з частиною третьою статті 53 МК України. Декларантом було надіслано повідомлення, що інші документи надаватися не будуть.
Ураховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять усіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені в пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 МК України) з причини відсутності в митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені в митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (статті 62 та 63 МК України) неможливо з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є електронна митна декларація №UA209140/2022/107500 від 12.10.2022, за якою оформлено товар «Горіхи кеш'ю без шкаралупи, в упаковках, масою нетто понад 10 кг: горіх кеш'ю WW450 (AFI 2012) - 7 000 кг; горіх кеш'ю WS (AFI 2012) - 3 000 кг; горіх кеш'ю SW320 (AFI 2012) - 5 800 кг; виробник: Prosi Thang Long Joint Stock Company, торговельна марка: немає даних, країна виробництва: Соціалістична Республіка В'єтнам», митна вартість складає 7,04 доларів США за 1 кг. У результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з частиною третьою статті 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товару, що декларується, у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Вінницька митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2022/002285 від 14.12.2022.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №22UA401020058355U7 від 14.12.2022 та митний орган прийняв рішення про випуск товару позивача.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000072/2 від 14.12.2022 та відзиву на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив та не включив до митної вартості витрати на транспортування оцінюваного товару з м. Аліканте, Королівство Іспанія до м. Валенсії, Королівство Іспанія.
Суд погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, додаток, рахунок-проформу №P22 212137 від 08.11.2022, платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах №10 від 15.11.2022 та №12 від 28.11.2022, видані позивачем, інвойс №А22/ 202204063 від 01.12.2022, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №5840-1 від 05.12.2022, договір на надання транспортно-експедиторських послуг №416-3Е від 18.08.2022, укладений між експедитором та позивачем, довідку про транспортно-експедиторські витрати б/н від 09.12.2022, видану експедитором, копію митної декларації країни відправлення №22ES00461113389526 від 05.12.2022.
Судом встановлено, що відповідно до додатку загальна вартість товару складає 92 104,56 долари США, умовами його поставки є FCA м. Аліканте, провінція Валенсія, Королівство Іспанія, що також визнається позивачем у його позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022 загальна вартість товару складає 92 104,56 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Аліканте, Королівство Іспанія.
Умови поставки FCA згідно з Incoterms 2020 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Відповідно до статті А.3 розділу FCA вищезгаданих правил Incoterms 2020 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Отже, відповідно до умов поставки FCA зобов'язання продавця із поставки спірного товару вважаються виконаними з моменту його завантаження на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений позивачем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
За умовами додатку, укладеного між продавцем та позивачем, місцем поставки спірного товару є м. Аліканте, Королівство Іспанія.
Згідно з довідкою про транспортно-експедиторські витрати б/н від 09.12.2022, виданою експедитором та яка міститься в матеріалах справи, розмір транспортно-експедиторських витрат з доставки спірного товару з м. Валенсії до митної території України склав 144 236,00 грн., які були включені позивачем до митної вартості спірного товару.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації ІМ40ДЕ №22UA401020058309U0 від 14.12.2022 склала 3 512 370,81 грн. (92 104,56 долари США х 36,5686 + 144 236,00 грн.).
Митний орган, прийнявши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, виходив із того, що позивачем не було підтверджено розмір витрат на транспортування товару з м. Аліканте, Королівство Іспанія до м. Валенсії, Королівство Іспанія.
Позивач, не погоджуючись із такою позицією відповідача, стверджує, що м. Аліканте є частиною провінції Валенсії в Королівстві Іспанії, тобто географічно умови поставки FCA Аліканте, Королівство Іспанія та FCA Валенсія, Королівство Іспанія є одним і тим самим місцем.
Суд не погоджується з такою позицією позивача, адже м. Аліканте та м. Валенсія є різними містами в Королівстві Іспанії.
При цьому з графи 4 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №5840-1 від 05.12.2022, яка міститься в матеріалах справи та була надана позивачем разом із митною декларацією №22UA401020058309U0 від 14.12.2022, слідує, що місцем завантаження спірного товару є м. Рібарроха-дель-Турія, Королівство Іспанія, яке знаходиться в провінції Валенсії.
Разом із тим, продавцем та позивачем було погоджено поставку спірного товару в м. Аліканте, Королівство Іспанія.
Таким чином, за умовами поставки FCA м. Аліканте, Королівство Іспанія (Incoterms 2020) вартість транспортування спірного товару з м. Аліканте до м. Рібарроха-дель-Турія була понесена позивачем та підлягала включенню до митної вартості товару, адже позивачем був обраний саме основний (перший) метод визначення митної вартості товарів.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем при визначенні митної вартості спірного товару та його митному оформленні не було надано відповідачу на виконання вимог пункту 6 частини другої статті 53, частини другої та пункту 5 частини десятої статті 58 МК України належних та достовірних доказів, які б підтверджували вартість транспортування товару саме з м. Аліканте, Королівство Іспанія до митної території України.
Разом із тим, відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд також дослідив правильність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому за приписами частин першої та другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Судом встановлено, що відповідно до графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000072/2 від 14.12.2022 відповідач використав митну вартість товару «Горіхи кеш'ю без шкаралупи, в упаковках, масою нетто понад 10 кг: горіх кеш'ю WW450 (AFI 2012) - 7 000 кг; горіх кеш'ю WS (AFI 2012) - 3 000 кг; горіх кеш'ю SW320 (AFI 2012) - 5 800 кг; виробник: Prosi Thang Long Joint Stock Company, торговельна марка: немає даних, країна виробництва: Соціалістична Республіка В'єтнам» за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA209140/2022/107500 від 12.10.2022 у розмірі 7,04 доларів США за 1 кг при визначенні митної вартості спірного товару позивача за другорядним (резервним) методом.
Судом перевірено, що відповідно до наявної в матеріалах справи митної декларації ІМ40ДЕ №22UA209140107500U0 від 12.10.2022 раніше визнана митним органом митна вартість товару, а саме горіху кеш'ю без шкаралупи (код УКТ ЗЕД 0801320010, який відповідає коду УКТ ЗЕД спірного товару), який має походження з Соціалістичної Республіки В'єтнаму, як і спірний товар, складає 7,04 доларів США за 1 кг (4 067 598,52 грн. / 36,5686 / 15 800 кг), що вказує на правильність застосування відповідачем у спірних правовідносинах другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при коригуванні митної вартості спірного товару позивача.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000072/2 від 14.12.2022 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення, та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000072/2 від 14.12.2022 слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрод Стандарт» до Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.