про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 травня 2025 року м. Київ № 320/21985/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08300, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 45, код ЄДРПОУ 33354561), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) щодо невнесення змін у актовий запис №52 від 16 серпня 1980 року про народження ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) внести зміни в актовий запис №52 від 09 серпня 1980 року про народження ОСОБА_1 , в якому замінити дату народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виправити номер акту та його дату з «№55 від 09 серпня 1980» на «актовий запис № 52 від 16 серпня 1980»;
- стягнути з Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (Код ЄДРПОУ: 33354561, вул. Київський шлях, буд. 45, м. Бориспіль, Київська область, 08300) судовий збір на користь ОСОБА_1 (РЗКПРР: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) у сумі 1 211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа № 320/21985/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Положенням статті 2 частини 1 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 частиною 1 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
За визначенням, наведеним в статті 4 частини 1 пункту 1 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (стаття 4 частина 1 пункт 2 КАС України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (стаття 4 частина 1 пункт 7 КАС України).
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Предметна юрисдикція визначена Розділом І Глави 2 параграфом 1 Загальні положення КАС України. Так, згідно статті 19 частини 1 пункту 1 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, у справі №820/5198/16 від 26 березня 2019 року, постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №425/2737/17 від 14.11.2018 року та №804/45/17 від 23.01.2019 року.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить, зокрема, зобов'язати відповідача внести зміни в актовий запис №52 від 09 серпня 1980 року про народження ОСОБА_1 , в якому замінити дату народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виправити номер акту та його дату з «№55 від 09 серпня 1980» на «актовий запис № 52 від 16 серпня 1980».
Отже, спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про дату народження позивача, виправлення номеру акту та його дати.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (стаття 49 частина 1, 2, 3 Цивільного кодексу України.
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" № 2398-VI від 01.07.2010 року.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (стаття 9 частини 1 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться "відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (стаття 22 частина 1 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі по тексту - Правила).
Відповідно до розділу І пункту 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до статті 16 частини 1, 2 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пункті 2.13 підпункті 2.13.1 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
В даній справі, позивач звернувся за захистом до суду, для забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення у актовому записі інформації про дату народження позивача, виправлення номеру акту та його дати.
Отже, спірним у даній справі є встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, як наслідок захист немайнового права та інтересу позивача.
Спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Згідно ст.15 Цивільного процесуального кодексу України районні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості вернутися до районного суду з зазначеними вимогами позовної заяви в порядку ЦПК України.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги те, що даний позов не є справою адміністративної юрисдикції, не виникає з адміністративно-управлінських відносин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Парненко В.С.