12 травня 2025 року Справа № 640/2404/21 Провадження №ЗП/280/565/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача припинити позивачу виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 18.12.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
17.03.2025 матеріали адміністративної справи №640/2404/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.
Ухвалою суду від 24.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м.Києві та отримує пенсію. Позивач зазначає, що 18.12.2020 вона звернулася до відповідача з заявою, в якій просила припинити виплату раніше призначеної пенсії. Позивач зазначає, що відповідачем було протиправно відмовлено їй у припиненні виплати раніше призначеної пенсії чим порушено її права. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами розгляду заяви позивачки було встановлено відсутність підстав для припинення виплати пенсії, оскільки підстави припинення виплати пенсії визначені у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачають можливості припинення виплати пенсії за зверненням пенсіонера. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до ГУ ПФУ в м.Києві заяву, в якій просила припинити їй виплату пенсії за власним бажанням.
Листом ГУ ПФУ в м.Києві від 12.01.2021 №547-32932/М-05/8-2600/21, позивачці відмовлено у припиненні виплати пенсії.
Позивачка, не погодившись з правомірністю відмови у припиненні виплати пенсії, звернулася з даним позовом до суду.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до приписів статті 1 Закону №1058:
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується, що з лютого 2016 року позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м.Києві та отримувала пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, яку призначено довічно.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
На момент звернення позивачки до відповідача з заявою про припинення їй виплати пенсії за власним бажанням, підстави для припинення виплати пенсії були встановлені статтею 49 Закону №1058.
Так, частиною 1 статті 49 Закону №1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом №1058, як і іншим законодавством з питання пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії, як надходження заяви пенсіонера про припинення виплати пенсії за власним бажанням.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач не мав права прийняти рішення про припинення виплати пенсії позивачці на підставі її заяви (за власним бажанням), оскільки вчинення таких дій не передбачено Конституцією та законами України.
Також, у позовній заяві позивачка вказує на те, що вона прагне відмовитися від отримання одного виду пенсії з метою призначення іншого виду пенсії згідно з нормами іншого закону, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та уникнення отримання двох видів пенсії одночасно.
З цього приводу суд зазначає, що статтею 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Отже, чинним законодавством не передбачено отримання двох пенсій одночасно, а тому у разі якщо позивачка має намір обрати інший вид пенсії, то відповідно має право звернутися до ГУ ПФУ з заявою про призначення їй того виду пенсії, який позивач бажає отримувати, а не подавати заяву про припинення виплати попередньо призначеної пенсії.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова