12 травня 2025 року Справа № 280/1663/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області № 084150005866 від 13.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів, що містяться в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 , а саме: з 01.01.1990 року по 04.07.1997 рік; 19.08.2011 року по 06.02.2025 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 05.02.2025, про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував позивачу періоди роботи згідно записів, що містяться в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 , а саме: з 01.01.1990 року по 04.07.1997 рік; 19.08.2011 року по 06.02.2025 року. Зазначає, що записи в трудовій книжці, які стосуються спірного періоду, містять усі необхідні записи про роботу та не має доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки містять неправдиві або недостовірні відомості. Позов просить задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позову, зокрема зазначив, що позивач при зверненні за призначенням пенсії за віком надав архівні довідки від 20.12.2024 №05-07/Л-3003 які не було зараховане, оскільки «Прізвище» заявника не відповідає паспортним даним. Період з 31.12.2023 по 06.02.2025 не врахований до страхового стажу позивача, оскільки страхові внески відсутні або були менші за мінімальний страховий внесок. В задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою від 12.03.2025 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач 05.02.2025 року звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
В порядку екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення № 084150005866 від 13.02.2025, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії становить 27 років 05 місяці 26 днів. За результатами розгляду, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 01.08.1985 та НОМЕР_2 від 10.02.1990 та додатково поданих документів до страхового стажу не зараховано 01.01.1990 по 04.07.1997 в колгоспі, в зв'язку з необхідністю підтвердження виконання встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві; згідно архівної довідки від 20.12.2024 №05-07/Л-3003 вказаний період не враховано у зв'язку з невідповідністю прізвища позивача паспортним даним. Розрахунок стажу проведено згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Подібні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі - Інструкції №58) які були чинними в спірний період.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Згідно рішення відповідача від 13.02.2025 позивачу не зараховано період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 01.08.1985 та НОМЕР_2 від 10.02.1990 та додатково поданих документів, в зв'язку з необхідністю підтвердження виконання встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві; згідно архівної довідки від 20.12.2024 №05-07/Л-3003 вказаний період не враховано у зв'язку з невідповідністю прізвища позивача паспортним даним.
Суд зазначає, що відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 01.08.1985 та НОМЕР_2 від 10.02.1990, зазначено встановлений мінімум трудової участі та виконання мінімуму трудової участі:
У 1990 році - ОСОБА_1 виконала 230 із 297 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1991 році - ОСОБА_1 виконала 230 із 296 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1992 році - ОСОБА_1 виконала 230 із 354 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1993 році - ОСОБА_1 виконала 210 із 296 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1994 році - ОСОБА_1 виконала 210 із 319 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1995 році - ОСОБА_1 виконала 210 із 301 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1996 році - ОСОБА_1 виконала 210 із 294 встановлених вихододнів трудової участі.
У 1997 році - ОСОБА_1 виконала 210 із 290 встановлених вихододнів трудової участі.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що трудова книжка колгоспника містить необхідну і достатню інформацію для підтвердження стажу роботи позивача в колгоспі з 01.01.1990 по 04.07.1997, а відтак відповідний стаж мав бути врахований відповідачем.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей, на підтвердження обґрунтованості та достовірності, або уточнення даних, що містяться у поданих позивачем документах, в яких зазначені періоди роботи, зокрема, у записах трудової книжки.
Відтак, відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи вищезазначені періоди роботи позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 19.08.2011 по 06.02.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку стажу позивачу було зараховано період 01.09.2011 по 31.12.2023, період з 31.12.2023 по 06.02.2025 не врахований до страхового стажу позивача, оскільки страхові внески відсутні або були менші за мінімальний страховий внесок.
Згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 позивач 19.08.2011 року прийнята на посаду помічника вихователя, 01.09.2020 року переведена на посаду прибиральника службових приміщень, 06.02.2025 року звільнена за власним бажанням.
Суд зазначає, що обов'язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
У трудовій книжці позивача є відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.
За правилами статті 106 Закону № 1058-ІУ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 нього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Закону №1058-ІV покладено на страхувальника, тобто роботодавця.
У зв'язку з вищевикладеним, обов'язок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на підприємство, в якому позивач працював.
Отже, відсутність факту перерахування страхових внесків роботодавцем, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.
Враховуючи, що згідно розрахунку стажу позивачу було зараховано період 01.09.2011 по 31.12.2023, відтак, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 19.08.2011 по 31.08.2011 та з 01.01.2024 по 06.02.2025, оскільки такий підтверджується його трудовою книжкою.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088)-задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084150005866 від 13.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів, що містяться в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 , а саме: з 01.01.1990 року по 04.07.1997 рік, з 19.08.2011 по 31.08.2011, з 01.01.2024 по 06.02.2025 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 05.02.2025.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 12.05.2025.
Суддя О.В. Конишева