08 травня 2025 року м. Ужгород № 640/9893/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Інвест Конструкт» (62482, Харківська область, с. Докучаєвське, вул. Виробнича,3, код ЄДРПОУ 40492932) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, -
24 квітня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Інвест Конструкт» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 01 квітня 2021 року №2523999/40492932. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Інвест Конструкт» (62482, Харківська область, с. Докучаєвське, вул. Виробнича,3, код ЄДРПОУ 40492932) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) сплаченого судового збору.
28 квітня 2025 року представником позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі, в якій просять винести додаткове рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. із Державної податкової служби України код ЄДРПОУ 43005393 на користь ТОВ «Вектор Інвест Конструкт» код ЄДРПОУ 40492932.
02 травня 2025 року ухвалою суду призначено судове засідання для розгляду заяви представника позивача на 08 травня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням зазначеного, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, заява про ухвалення додаткового судового рішення розглядається у письмовому провадженні.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
05 травня 2025 року відповідачем подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В яких зазначають, що до документів наданих представником позивача про надання правової допомоги не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а лише надано платіжну інструкцію та заяву про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, які не розкривають зміст виконаної ним роботи для надання правової допомоги ТОВ «ВЕКТОР ІНВЕСТ КОНСТРУКТ» в Окружному адміністративному суді м. Києва та Закарпатському окружному адміністративному суді. Зокрема, не надано акту приймання-передачі наданих послуг, жодного деталізованого звіту та документальних підтверджень щодо таких дій як: підготовка до судового засідання, проведення первинних консультацій, визначення і узгодження правової позиції, тактики захисту клієнта, письмових пояснень та понесених ним на це витрат. Таким чином, не вбачається документальних підтверджень, на підставі яких адвокатом було включено до звіту про надання правової допомоги вищезазначені дії та суму витрат 30000,00 грн, та на підставі чого представником позивача було розраховано надання послуг та їх вартість.
В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи: договір щодо надання правничої допомоги №ВІК-2/04/21 від 02 квітня 2021 року, (а.с. 7-8), опис надання послуг до договору №ВІК-2/04/21 від 02 квітня 2021 року від 10 квітня 2021 року у розмірі 30 000 грн, (а.с. 9) та платіжну інструкцію від 19 липня 2022 року № 1544 у розмірі 30 000 грн, (а.с. 192).
Відповідно до пунктів 5.1 Договору щодо надання правничої допомоги №ВІК-2/04/21 від 02 квітня 2021 року за надані послуги по даному Договору Клієнт виплачує Адвокату плату (гонорар) в розмірі що складає 30 000 грн. без ПДВ за супроводження справи в суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 5.3 Договору щодо надання правничої допомоги №ВІК-2/04/21 від 02 квітня 2021 року оплата послуг наданих Адвокатом здійснюється Клієнтом у розмірі зазначеному у п.5.1 у строк до винесення рішення судом першої інстанції, але не пізніше 31 грудня 2021 року.
Відповідно до пунктів 5.5 Договору щодо надання правничої допомоги №ВІК-2/04/21 від 02 квітня 2021 року розрахунок відбувається у безготівковій формі на рахунок Адвоката.
Разом з тим, представником позивача надано платіжну інструкцію від 19 липня 2022 року № 1544 у розмірі 30 000 грн, (а.с. 192).
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем не надано суду докази оплати гонорару у розмірі 30 000 грн у відповідності до Розділу 5 Договору щодо надання правничої допомоги №ВІК-2/04/21 від 02 квітня 2021 року або докази внесення змін до Договору в частині розрахунку, відсутні підстави для стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 252 КАС України, -
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Ухвали додаткове рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Інвест Конструкт» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. із Державної податкової служби України на користь ТОВ «Вектор Інвест Конструкт» - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В.Скраль