09 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1581/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший ферментаційний завод» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший ферментаційний завод» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні ліцензії від 20.02.2025 року № 71-р/лєр, яке прийняте Державною податковою службою України; 2) Зобов'язати Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини, яка засвідчуватиме набуття права на провадження цього виду господарської діяльності, починаючи з 24.02.2025 року; 3) Зобов'язати Державну податкову службу України внести відомості про надання ТОВ “Перший ферментаційний завод», починаючи з 24.02.2025 року ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) та направити ліцензіату витяг з відповідного реєстру.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику сторін та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято поданий відповідачем відзив до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав до ДПС України, через електронний кабінет платника податків, заяву від 24 січня 2025 року про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини. Вищевказана заява сформована у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону № 3817, із наданням додатків за переліком, наведеним у ч. 4 ст. 43 Закону № 3817. Однак, рішенням ДПС України від 20.02.2025 року № 71-р/лєр позивачу відмовлено у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини. Таке рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що частина оскарженого рішення під назвою «Обґрунтування та підстави для прийняття рішення» не містить жодного обґрунтування/опису, а лише посилання на норми Закону № 3817, а саме пункту 5 ч. 4 ст. 43, в якому закріплено обов'язок заявника долучати атестат виробництва до заяви та п. 5 ч. 1 ст. 45, яким передбачено право прийняти рішення про відмову у наданні ліцензії у разі неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом № 3817. Враховуючи наявність у додатках до заяви від 24 січня 2025 року - атестату виробництва UA. 32.003.06532-2024 від 27 грудня 2024 року, на переконання позивача, зазначення лише нумераційного позначення підстав прийняття оскарженого рішення про відмову у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, без зазначення жодного обґрунтування його прийняття є порушенням п. 6 ч. 2 ст. 45 Закону № 3817.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що ТОВ «Перший ферментаційний завод» звернулося до ДПС із заявою про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини від 24.01.2025 року. В порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону України № 3817 до заяви про отримання ліцензії не надано копію атестату виробництва на право ферментації тютюнової сировини. Поданий позивачем атестат виробництва засвідчує, що стан виробництва по обробці та ферментації тютюну, що виробляється відповідно до ДСТУ 8738:2017 «Тютюн для нагрівання. Загальні технічні умови» забезпечує стабільність показників безпеки згідно з вимогами, встановленими ДСТУ 8738:2017 «Тютюн для нагрівання. Загальні технічні умови». Законом № 3817 встановлено, що атестат виробництва видається без обмеження строку його дії. В той же час, поданий позивачем атестат виробництва має обмежений термін дії з 27.12.2024 року по 13.03.2027 року, що робить його документом, який не відповідає вимогам Закону № 3817. Відповідач зазначає, що документи подані для отримання ліцензії повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства, чинних на момент подання заяви на ліцензування, а саме бути актуальними та відповідати останнім редакціям нормативних актів.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що оскаржене рішення ДПС України від 20.02.2025 року № 71-р/лєр не містить жодних фактичних обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що поданий позивачем атестат виробництва не є належним атестатом виробництва в силу положень п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону № 3817. Крім того, зазначає, що у відповідача при повторному розгляді ідентичної заяви позивача про видачу ліцензії не було питань до атестату виробництва UA. 32.003.06532-2024 від 27 грудня 2024 року, та підставою для відмови був п. 1 ч. 4 ст. 43 Закону № 3817.
Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що в оскарженому рішенні, яким позивачу відмовлено у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини зазначені підстави та опис підстав для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, із зазначенням пункту ч. 1 ст. 45 Закону № 3817. Зазначає, що поданий позивачем атестат виробництва має обмежений термін дії з 27.12.2024 року по 13.03.2027 року, що суперечить вимозі ч. 8 ст. 33 Закону № 3817.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «Перший ферментаційний завод» звернувся до ДПС України із заявою від 24 січня 2025 року щодо ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з метою одержання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини.
До вказаної заяви позивачем було подано: атестат виробництва UA. 32.003.06532-2024 від 27 грудня 2024; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав; рішення Ужгородської міської ради № 1125 від 31.01.2023 року; договір оренди обладнання № 07/05/2024-1 від 07.05.2024 року; акт приймання-передачі обладнання № 1 віл 07.05.2024 року; додаткову угоду № 1 від 07.05.2024 року; додаткову угоду № 2 від 17.01.2025 року; договір оренди обладнання № 3 від 02.05.2024 року; акт приймання передачі обладнання № 1 від 02.05.2024 року; додаткову угоду № 1 від 17.01.2025 року; договір оренди № 6 від 07.05.2024 року; акт приймання передачі № 1 від 07.05.2024 року; додаткову угоду № 1 від 17.01.2025 року; договір на виконання науково-дослідної роботи № 305 від 07.03.2024 року; договір про надання платних послуг № 801 від 03.04.2024 року; платіжну інструкція № 200 від 30.12.2024 року.
Рішенням Державної податкової служби України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр позивачу відмовлено у наданні ліцензії.
Обґрунтування та підстави для прийняття рішення: недодержання заявником вимог п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону України № 3817. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817 відмовлено у наданні ліцензії на право ферментації сировини (неподання разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів визначених Законом № 3817).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
01 січня 2025 року набув чинності розділ VII «Ліцензування» Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 3817 (в редакції чинній на момент подання заяви про одержання ліцензії) органами ліцензування є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 2) територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до п. 7 . 2 ст. 41 Закону № 3817 визначено вид ліцензії: на право ферментації тютюнової сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 3817 ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 закону № 3817 ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб'єкту господарювання, що здійснює ферментацію власно вирощеної або придбаної тютюнової сировини, за умови наявності у нього на праві власності або іншому праві користування об'єкта нерухомого майна/приміщення та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл ферментації тютюнової сировини.
Згідно з ч. 8 ст. 42 Закону № 3817 ліцензія на право ферментації тютюнової сировини надається суб'єкту господарювання, що здійснює ферментацію тютюнової сировини, незалежно від наявності у нього ліцензії на право вирощування тютюну або на право виробництва тютюнових виробів.
Суб'єкт господарювання, подаючи заяву про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини, підтверджує наявність у нього на дату подання такої заяви відповідної матеріально-технічної бази, що забезпечує повний цикл виробництва зазначених у заяві товарів (продукції) (ч. 11 ст. 42 Закону № 3817).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 43 Закону № 3817).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону № 3817 до заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини додаються:
1) копія документа, що засвідчує право власності або право користування об'єктами/об'єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщеннями/приміщенням (його частиною), що використовуються для виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для ферментації тютюнової сировини;
2) перелік технологічного обладнання, що перебуває у власності суб'єкта господарювання, або копії документів, що підтверджують право користування суб'єкта господарювання технологічним обладнанням, що забезпечує повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини;
3) копія договору з лабораторією (у разі відсутності власної лабораторії) - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
4) копія документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, на якій вирощується тютюн/здійснюється ферментація тютюнової сировини, із зазначенням кадастрового номера такої земельної ділянки - для ліцензій на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини;
5) атестат виробництва - для ліцензій на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право ферментації тютюнової сировини.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 3817 підставами для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є:
1) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про заявника (крім іноземних суб'єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
2) відсутність обов'язкової реєстрації або взяття на облік суб'єкта господарювання у податкових органах, або відсутність повідомлення суб'єкта господарювання про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України;
3) відсутність відомостей про державну реєстрацію (легалізацію, акредитацію чи засвідчення факту створення в інший спосіб) постійного представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності та/або про взяття його на облік у контролюючому органі;
4) подання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання;
5) неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом;
6) підписання заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності особою, яка не має на це повноважень;
7) виявлення розбіжностей у відомостях, наведених у заяві про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами (продукцією), та відомостях інформаційних баз даних органу ліцензування щодо фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі;
8) наявність інформації про здійснення контролю над заявником у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";
9) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду, що набрало законної сили, яким заявнику встановлена заборона на провадження окремого виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";
10) подання заяви про отримання ліцензії з порушенням строків, визначених частиною дев'ятою статті 46 цього Закону;
11) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію, фактичним даним органу ліцензування;
12) невстановлення цілодобової системи відеоспостереження у випадках, передбачених цим Законом;
13) наявність інформації, що заявник на дату подання заяви на отримання ліцензії не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" або не здійснює листування з контролюючим органом через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 3817 у рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов'язково зазначаються такі відомості: 1) реквізити (номер і дата) рішення (дата у форматі РРММДД); 2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 3) реквізити (номер і дата) заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі РРММДД); 4) про заявника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб'єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; 5) вид ліцензії, у наданні якої відмовлено; 6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті; 7) строк набрання рішенням про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності чинності; 8) строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов); 9) кваліфікована електронна печатка податкового органу.
З оскарженого рішення про відмову у наданні ліцензії від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр вбачається, що обґрунтуванням та підставою для прийняття такого рішення вказано недодержання заявником вимог п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону № 3817 та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 45 йому відмовлено у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини (неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом.)
В той же час, як вже зазначалося судом, відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 3817 передбачено, що у рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов'язково зазначаються такі відомості як підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням пункту частини першої цієї статті.
Суд, зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Крім того, суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2023 року у справа № 420/14943/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, на переконання суду, зазначення в оскарженому рішення тільки посилання на пункт 5. ч. 4 статті 43 та п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817, не може вважатися належним описом підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у наданні ліцензії, відтак оскаржене рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підставою для відмови у наданні ліцензії було те, що позивачем в порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону до заяви про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини не надано копію атестату виробництва на право ферментації тютюнової сировини.
В той же час, судом встановлено, що позивачем до заяви про отримання ліцензії на право ферментації тютюнових виробів було надано атестат виробництва UA/32.003.06532-2024, виданий ДП «Укрметртестстандарт» та зареєстрований в Реєстрі Системи УкСЕПРО. Термін дії з 14 березня 2024 року по 13.03.2027 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт подання позивачем атестату виробництва UA/32.003.06532-2024, однак, зазначає, що поданий позивачем атестат виробництва має обмежений термін дії з 27.12.2024 року до 13.03.2027 року, що робить його документом, який не відповідає вимогам Закону № 3817, оскільки ч.8 ст. 33 Закону № 3817 встановлено, що атестат виробництва видається без обмеження строку його дії.
Разом з тим, відповідно до Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 стаття 33 набирає чинності та вводиться в дію через один місяць з дня утворення або визначення Кабінетом Міністрів України органу державної влади та/або підприємства, установи, організації, уповноваженої на проведення атестації виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини.
Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1182-р «Про визначення державного підприємства, що проводить атестацію виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини» визначено, що державне підприємство “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (код згідно з ЄДРПОУ 02568182) проводить атестацію виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ферментації тютюнової сировини. .
В той же час, листом ДП «Укрметртестстандарт» від 05 березня 2025 року № 47-21/4 підтверджено, що ДП «Укрметртестстандарт» проводив атестацію виробництва ТОВ «Перший ферментаційний завод», за результатами якої складено Акт № А-858-ОП від 14.03.2024 року та виданий атестат виробництва, зареєстрований в реєстрі системи УкСЕПРО за № UA/32.003.06532-2024 з терміном дії від 14 березня 2024 року до 13 березня 2027 року. Атестацію проведено щодо обробки та ферментації тютюну, код ДКПП 12.00. В грудні 2024 року до атестату були внесені зміни в зв'язку з уточненням адреси місцезнаходження підприємства, а відтак було змінено термін дії атестату з 27.12.2024 року до 13.03.2027 року.
Суд зазначає, що чинність вищевказаного атестату підтверджується відомостями з Реєстру системи УкСЕПРО.
Відтак, матеріалами справи підтвердженого, що вищевказаний атестат був виданий позивачу до набрання чинності положень ст. 33 Закону № 3817 та такий видавався уповноваженим на це органом, а відповідачем по справі, в свою чергу, не надано будь-яких доказів зворотного, також як і не доведено суду невідповідність вищевказаного атестату вимогам пункту 5 частини 4 статті 43 Закону № 3817 та втрату ним чинності.
При цьому, суд зазначає, що правомірність видачі атестату виробництва не входить до предмету доказування в даній справі.
Крім того, Закон № 3817 не містить застережень щодо втрати чинності атестатів виробництва, що були видані до набрання чинності ст. 33 Закону № 3817.
Відтак, суд не приймає доводи відповідача про те, що документи подані для отримання ліцензії повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства, чинних на момент подання заяви на ліцензування, а саме бути актуальними та відповідати останнім редакціям нормативних актів.
Враховуючи вищенаведене, судом під час розгляду справи не встановлено недодержання позивачем вимог п. 5 ч. 4 ст. 43 Закону № 3817 та підстав для відмови у наданні ліцензії, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону № 3817, а саме неподання разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідної діяльності документів (атестату виробництва).
Таким чином, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявність передбачених законом правових підстав для відмови у наданні ліцензії, а також з огляду на необґрунтованість оскарженого рішення, суд приходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач повторно звернувся до ДПС із заявою від 05 березня 2025 року про надання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини та рішенням ДПС від 02 квітня 2025 року № 3000-р/лєр відмовлено у наданні ліцензії.
Суд не надає оцінку вищевказаному рішенню, однак, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про надання ліцензії від 05 березня 2025 року позивачем був поданий той самий атестат виробництва, що і до заяви позивача від 24 січня 2025 року. В той же час, рішенням ДПС від 02 квітня 2025 року відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, з підстав порушення вимог п. 1 ч. 4 ст. 43 Закону № 3817, та вказане рішення не містить посилань на невідповідність атестату виробництва вимогам Закону.
Враховуючи вищенаведене, та оскільки вимоги Закону № 3817 не встановлюють для ДПС іншого варіанту поведінки, аніж видати суб'єкту господарювання ліцензію на виробництво тютюнових виробів у разі виконання ним усіх вимог законодавства, встановлених для отримання такої ліцензії, а також подання відповідної заяви та передбачених законом документів, зокрема, атестата виробництва, то суд приходить висновку про зобов'язання відповідача видати ТОВ «Перший ферментаційний завод» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини.
В той же час, щодо позовних вимог в частині засвідчення в ліцензії дати набуття права на провадження виду господарської діяльності - 24.02.2025 року та зобов'язання відповідача внести відомості про надання ТОВ “Перший ферментаційний завод», починаючи з 24.02.2025 року ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) та направити ліцензіату витяг з відповідного реєстру, суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що оскільки ДПС України не виконано вимог ч. 8 ст. 43 Закону № 3817, то позивач набуває право на провадження ферментації тютюнової сировини з 24 лютого 2025 року та у відповідача виникає безумовний обов'язок внести відомості про надання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності).
Так, відповідно до абз. 1-3 ч. 8 ст. 43 Закону № 3817 орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності: 1) вносить відомості про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та направляє заявнику витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України; 2) направляє заявнику рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням підстави відмови.
Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 43 Закону № 3817 у разі ненадання органом ліцензування протягом строку, передбаченого цією частиною, заявнику витягу, передбаченого пунктом 1 цієї частини, або рішення, передбаченого пунктом 2 цієї частини, наступного робочого дня після спливу зазначеного строку в органу ліцензування виникає безумовний обов'язок внести відомості про надану ліцензію до відповідного реєстру, без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Відповідно до абз. 5 ч. 8 ст. 43 Закону № 3817 заявник набуває право на провадження виду господарської діяльності з дня внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, або з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов'язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів.
Відтак, з аналізу вищенаведених приписів абз. 4 ч. 8 ст. 43 Закону № 3817 вбачається, що безумовний обов'язок в органу ліцензування, наступного робочого дня після спливу зазначеного строку, внести відомості про надану ліцензію до відповідного реєстру, без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності виникає, зокрема у разі ненадання органом ліцензування протягом строку, передбаченого цією частиною, заявнику рішення, передбаченого пунктом 2 цієї частини (про відмову у наданні ліцензії).
В той же час, оскільки рішення про відмову у наданні ліцензії від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр було отримано позивачем 21 лютого 2025 року, що підтверджується відомостями з електронного кабінету платника податків, тобто у встановлений законом строк, то на переконання суду, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень абз. 4 ч. 8 ст. 43 Закону № 3817.
Разом з тим , застосуванню підлягають абз. 2-3 ч. 5 ст. 45 Закону № 3817, відповідно до яких, у разі судового оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, що набрало законної сили та прийняте на користь заявника.
Орган ліцензування у день внесення відомостей про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального за результатами адміністративного або судового оскарження направляє ліцензіату витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Таким чином, у разі судового оскарження рішення про відмову у наданні ліцензії відомості про надання такої ліцензії вносяться до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідним органом рішення суду, що набрало законної сили та прийняте на користь заявника.
В той же час, рішенням суду, яке прийняте на користь заявника (ТОВ «Перший ферментаційний завод») законної сили ще не набрало, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр про відмову у наданні ліцензії та зобов'язання Державної податкової служби України видати позивачу ліцензію на право ферментації тютюнової сировини.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення про відмову у наданні ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, вимоги позову в цій частині відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення Державної податкової служби України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр про відмову у наданні ліцензії та зобов'язавши Державну податкову службу України видати позивачу ліцензію на право ферментації тютюнової сировини. В той же час, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині засвідчення в ліцензії дати набуття права на провадження виду господарської діяльності, починаючи з 24 лютого 2025 року та в частині зобов'язання відповідача внести відомості про надання позивачу, починаючи з 24.02.2025 року ліцензії на право ферментації тютюнової сировини до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах та направлення ліцензіату витягу з відповідного реєстру.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача судові витрати у розмірі 1514,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший ферментаційний завод» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 42365736) до Державної податкової служби України (м. Київ, вул. Львівська, пл. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 20 лютого 2025 року № 71-р/лєр «Про відмову у наданні ліцензії».
3. Зобовязати Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Перший ферментаційний завод» ліцензію на право ферментації тютюнової сировини.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший ферментаційний завод» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 42365736) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (м. Київ, вул. Львівська, пл. 8, код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514,00 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька