12 травня 2025 року м. Житомир
справа № 240/20300/24
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерствого оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі №110/975 від 30.08.2024, в частині здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги за встановлення першої групи інвалідності на підставі розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2015 року, коли вперше встановлено інвалідність;
- зобов"язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за настання інвалідності першої групи, в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому здійснюватиметься виплата, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у Збройних Сих України. Вказує, що у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, протокольним рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.08.2024 №110/975 йому призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (ІІ група - 2015 рік) в сумі розміром 243600 грн.
Однак, розмір одноразової грошової допомоги, належної у зв'язку із встановленням в 2021 році І групи інвалідності, відповідач визначив, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2015 року.
Позивач, вважаючи, що отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням І групи інвалідності не у повному обсязі, оскільки її розмір мав обчислюватися із 400 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2024, у році в якому призначається виплата (2024), звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана уповноваженою особою відповідача.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.69756/24), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що встановлення вищої групи інвалідності не є самостійною та окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її розмір має обраховуватися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в даному випадку на 2015 рік.
Ухвалою суду від 23.12.2024 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, - відмовлено.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААГ №024807 від 04.02.2015 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлено ІІ групу інвалідності з 04.02.2015, внаслідок каліцтва пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №0430248 від 14.03.2016 позивачу, за результатами повторного огляду, встановлено ІІ групу інвалідності з 01.03.2016, внаслідок каліцтва пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби.
Згідно з випискою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №721728 від 05.05.2017 позивачу, за результатами повторного огляду, встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.03.2017 внаслідок каліцтва пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби.
Згідно з випискою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №588399 від 17.11.2021 позивачу, за результатами повторного огляду, встановлено І групу інвалідності з 02.11.2021, внаслідок травми, каліцтва, так, пов"язаного із захистом Батьківщини.
У зв'язку із встановленням позивачу І групи інвалідності, згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №110/975 від 30.08.2024 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015), в сумі 243600 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до у ст.1 Закону №2011-XII, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII).
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - первинного встановлення ІІ групи інвалідності у 2015 ріці) передбачено, що військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 (в редакції, на момент встановлення збільшеної групи інвалідності - 17.11.2021) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
- 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Також суд враховує, положеннями п.17 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку:
1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Частиною 9 ст.16-3 цього Закону визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як було відзначено вище, за змістом пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
В ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено:
"4. Якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв)".
При цьому, суд зауважує, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до приписів закону України №2011-XII визначається саме Кабінетом Міністрів України."
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яка прийнята відповідно до п. 2 статті 16-2, п. 9 статті16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Частиною 2 пункту 3 вказаного Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Отже, зазначені правові норми пов'язують право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності. Положеннями вказаного Порядку чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності I групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
З огляду на викладене та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідно до законодавства, яке діяло на день повторного огляду позивача із встановленням вищої, І групи інвалідності, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність - 2015 рік.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву пояснив, що 400 (кратне число за першу групу інвалідності) - 200 (кратне число за другу групу інвалідності на момент первинного встановлення інвалідності) = 200 (кратне число між першою та другою групами інвалідності) х 1218 (прожитковий мінімум, для працездатних осіб станом на 1 січня 2015 року на момент первинного встановлення інвалідності) = 243600 грн (доплата одноразової грошової допомоги за підвищене кратне число між першою та другою групами інвалідності).
Отже, після встановлення І групи інвалідності з 17.11.2021, відповідно до законодавства, яке діяло на вказану дату, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 243600 грн, яка і була йому призначена згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України від 30.08.2024 №110/975.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога за своїм змістом є одноразовою виплатою, що виключає визнання за позивачем права на її повторне отримання у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму. При встановленні вищої групи інвалідності може йтися лише про право на отримання цієї допомоги у більшому розмірі (доплату до виплаченої суми допомоги), що зумовлює обчислення розміру в порядку, визначеному п.3 Порядку №975.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України правомірно нарахувало та здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме у 2015 році.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 12 травня 2025 р.
12.05.25