12 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/3233/25
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання відповіді незаконною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, в якому просить:
- визнати відповідь Державного агентства лісових ресурсів України за №10-30/6578-24 від 15.11.2024 на його запит від 14.11.2024 за №85 "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик" незаконною;
- зобов'язати Державне агентство лісових ресурсів України надати йому відповідь на його запит від 14.11.2024 за №85 "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.11.2024 звернувся спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" до Державного агентства лісових ресурсів України з запитом "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик", в якому, на підставі і в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", просив надати відомості про період перебування у відрядженнях у 2024 році (дати та місце), начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика Сергія Петровича. Однак, у відповіді №10-30/6578-24 від 15.11.2024, відповідач відповіді по суті запиту не дав, та повідомив, що в Держлісагентстві відсутня інформація про відрядження начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика С.П. Таку відповідь позивач вважає протиправною та звернувся за захистом своїх прав до суду.
Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадської організації "Проти придурків та ідіотів".
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, даною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадської організації "Проти придурків та ідіотів" - відмовлено.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 24.02.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові ОСОБА_1 повністю. Вказує, що позивач звернувся до відповідача із запитом № 85 від 14.11.2024 щодо відрядження начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства протягом 2024 року. Попередньо, з аналогічним запитом № 71 від 22.10.2024 позивач звертався до Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Листом від 28.10.2024 № 11-06/1181 Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства позивача повідомлено, що службові поїздки або робота роз'їзного (пересувного) характеру, яка притаманна керівнику територіального органу, не вважається відрядженням. В свою чергу, у відповідача відсутня інформація про відрядження начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства протягом 2024 року, про що було повідомлено позивача листом Держлісагентства № 10-30/6578-24 від 15.11.2024. Тобто, де-юре і де-факто позивач отримав відповідь (інформацію) на свій запит № 85 від 14.11.2024 в порядку та строки встановлені п.2 ч.ст.6 та ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
26.02.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що причиною звернення позивача з вказаним запитом, являється те, що записи позивача на особистий прийом до начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика Сергія Петровича часто скасовувались, зі слів працівників управління, по причині знаходження останнього у відрядженнях. Тому відповідь про те, що начальник Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічик Сергій Петрович, у відрядженнях у 2024 році не перебував, або перебував, але не в дні призначені для особистого прийому, давала б можливість ініціювати притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а "відсутня інформація" не дає такої можливості. Зазначає, що відповідач відповіді по суті запиту не дав, та повідомляє, що в Держлісагентстві відсутня інформація про відрядження начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика С.П.. Однак, така інформація не може бути відсутня, так як без розпорядження керівника Держлісагенства виїхати у відрядження Смічик С.П. згідно з Законом не має права. Могла бути відповідь про те, що начальник Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічик Сергій Петрович, у відрядженнях у 2024 році не перебував, однак відповідач таку інформацію вирішив приховати.
У період з 31.03.2025 по 14.04.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025 та 21.03.2025 - на періодичному навчанні.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.11.2024 спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до Державного агентства лісових ресурсів України із запитом №85 "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик", в якому з посиланням на статтю 34 Конституції України, частину 5 статті 6, пункт 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач просив надати:
"1. Відомості про період перебування у відрядженнях у 2024 році (дати та місце), начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика Сергія Петровича".
У цьому запиті вказано примітку такого змісту: "22.10.2024 №71 запитувач направив аналогічний запит до Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Відповідь не містила потрібної інформації".
15.11.2024 Державним агентством лісових ресурсів України надано відповідь №10-30/6578-24 ОСОБА_1 , Громадській організації "Проти придурків та ідіотів", в якій повідомлено, що в Держлісагенстві відсутня інформація про відрядження начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика С.П.
Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (надалі також - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до частин 1-2 статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).
Згідно з ч.1 ст.1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI).
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно частиною 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами 1-2 статті 19 Закону № 2939-VI закріплено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини 5 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як встановлено у частинах 1, 3 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач в своєму запиті від 14.11.2024 позивач просив надати відомості про період перебування у відрядженнях у 2024 році (дати та місце), начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика Сергія Петровича.
Відповідаючи на запит позивача, Державне агентство лісових ресурсів України листом від 15.11.2024 №10-30/6578-24 повідомило, що в Держлісагенстві відсутня інформація про відрядження начальника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Смічика С.П.
Суд зауважує, що пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2939-VI встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, яку несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, серед іншого - надання недостовірної, неточної або неповної інформації.
Відповідно до абзацу 5 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, тобто неповні або перекручені.
Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.
Розпорядник публічної інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.
Водночас, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та не бути знищеною після закінчення строків зберігання. Стосовно не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду 25 червня 2019 року по справі №9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Отже, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Зазначене відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі №9901/381/20 та від 02.04.2020 року у справі №9901/22/20.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що інформація в листі від 15.11.2024 №10-30/6578-24, надана відповідачем на запит позивача від 14.11.2024, містить не повну інформацію, оскільки відповідач не зазначив обґрунтованих підстав неможливості задовольнити інформаційний запит позивача.
Відповідач не спростував те, що він є належним розпорядником інформації, запитуваної позивачем, не надав належних доказів відсутності у нього запитуваної позивачем інформації/документів.
З огляду на це суд приходить до висновку, що надану позивачу відповідь на його запит слід визнати протиправною та зобов'язати Державне агентство лісових ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 14.11.2024 за №85 "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик".
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного агентства лісових ресурсів України (вул.Руставелі Шота,9А, м.Київ, 01601. ЄДРПОУ: 37507901) про визнання відповіді незаконною, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною відповідь Державного агентства лісових ресурсів України за №10-30/6578-24 від 15.11.2024 на запит ОСОБА_1 від 14.11.2024 за №85 "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик".
Зобов'язати Державне агентство лісових ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 14.11.2024 за №85 "14.11.24 ДАЛУ запит відрядження Смічик".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
12.05.25