12 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/8133/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ(м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Житомирській області) звернулось до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. від 13.03.2025 ВП №76539707 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штраф 10200 грн. за невиконання рішення суду, оскільки справа №240/24955/24, в якій позивач оскаржує попередню постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., перебуває у провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду та на день винесення спірної постанови рішення по цій справі не ухвалено.
Ухвалою суду від 02.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке призначено на 08.04.2025.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області в задоволенні позову. Заперечуючи проти позовних вимог вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 13.03.2025 рішення суду залишилось невиконаним без поважних причин.
У судовому засіданні 08.04.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх повністю задовольнити.Не заперечувала проти розгляду справи без участі представника відповідача.
Представник відповідача, будучи належним чином та вчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, у відзиві просив справу розглядати без його участі.
Після з'ясування позиції учасників справи суд протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Постановою Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №240/1189/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирські області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13.09.2023.
На виконання вказаного судового рішення Житомирським окружним адміністративний судом виготовлено і видано позивачеві виконавчий лист від 12.11.2024 №42824 2024 р.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. від 12.11.2024 відкрито виконавче провадження №76539707 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.11.2024 у справі №240/1189/24 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирські області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів, з 13.09.2023". У п.2 постанови вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
У подальшому, на адресу управління надіслано вимогу державного виконавця від 20.11.2024, відповідно до якої вимагалось в 5-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання.
Головне управління листом від 25.11.2024 за № 0600-0306-5/148122 повідомило про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб, визначений чинним законодавством.
На адресу управління 14.01.2025 надійшла вимога державного виконавця від 14.01.2025, відповідно до якої вимагалось в 5-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання.
Головне управління листом від 20.01.2025 за № 0600-0306-8/6624 повідомило про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб, визначений чинним законодавством.
Разом з тим, 10.12.2024 до ГУ ПФУ надійшла постанова №ВП 76539707 від 09.12.2024 про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. П. 2 постанови зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Постанову державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. було оскаржено Головним управлінням до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 вбуло відмовлено у задоволенні позову. На вказане рішення Управлінням 19.02.2025 подано до Сьомого апеляційного адміністратвиного суду апеляційну скаргу на рішення суду №240/24955/24.
Однак, 13.03.2025, під час перебування справи у провадженні Сьомого апеляційного адміністратвиного суду, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 13.03.2025 Сладь Т.П. у виконавчому провадженні №76539707 винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.
Не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу від 13.03.2025 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбаченихст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Разом з цим, згідно з правовими нормами частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі за невиконання рішення суду без поважних причин передбачає наявність повторності дій боржника щодо невиконання такого рішення.
Суд ураховує, що на розгляді Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 240/24955/24 про визнання протиправною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Понамарьової Катерини від 09.12.2024 ВП № 76539707 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та рішенням суду від 10.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 19.02.2025 управління подало до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Станом на 13.03.2025 (дата винесення оскаржуваної постанови № ВП76539707) справа №240/24955/24 перебуває в провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду і рішення по апеляційній скарзі управління не прийнято.
Отже, на дату винесення постанови про накладення штрафу (13.03.2025) постанова про накладення штрафу від 09.12.2024 перебуває на оскарженні в суді. Діям виконавця під час накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин ще не надано правову оцінку.
Тому висновок відповідача про повторне невиконання боржником рішення суду, що є обов'язковою умовою для накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн, є передчасним і свідчить про відсутність підстав прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання судового рішення.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду.
Ураховуючи зазначене, суд уважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. від 13.03.2025 ВП № 76539707 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд враховує, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), тобто позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто, у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (площа Соборна, буд.1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови від 13.03.2025 ВП №76539707 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. від 13.03.2025 ВП №76539707 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова
12.05.25