12 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/1107/25
категорія 106010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду 16.01.2025 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 року № 432 щодо питання № 25 про призначення директора комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради.
Аргументуючи позов, ОСОБА_1 зазначає, що в порядку цивільного судочинства всіма судовими інстанціями, включно з Верховним Судом, розглядалась справа №296/4221/21 й згідно остаточного рішення у цій справі було визнано незаконним розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. від 22.01.2021 року №144-К про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов'язки директора КП "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради, без поновлення його на роботі з огляду на те, що на цю посаду під час розгляду справи в суді рішенням 11 сесії Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року № 432 призначено іншу особу - депутата обласної ради ОСОБА_2 .
Як стверджує позивач, оскільки це рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 року № 432 не визнане недійсним і питання його законності в суді не розглядалось, питання поновлення його на роботі поставлене в залежність від визнання у судовому порядку недійсним рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 року №432 про призначення ОСОБА_2 директором КП "Готельний комплекс "Україна".
Наведеним позивач аргументує подання свого позову у цій справі.
Обґрунтовуючи вимогу про визнання протиправним та скасування рішення обласної ради від 14.07.2022 року № 432 в частині призначення директора КП "Готельний комплекс "Україна", позивач доводить, що дане рішення є протиправним та прийняте з порушенням Регламенту обласної ради VІІІ скликання:
- розпорядження про скликання сесії було оприлюднене з порушенням встановленого Регламентом десятиденного строку до початку відкриття сесії;
- заява ОСОБА_2 була подана за 4 дні до відкриття сесії, тоді як пропозиції до проєкту порядку денного мають бути внесені не пізніше як за 15 робочих днів до відкриття сесії;
- проєкт рішення був оприлюднений 12.07.2022 року, а засідання комісії відбулось 11.07.2022 року, проте засідання комісії має передувати поданню до комісії проєкту рішення;
- проєкт рішення був оприлюднений лише за 2 дні до відкриття сесії, хоча за Регламентом мав оприлюднюватись не пізніше як за 10 робочих днів до її відкриття;
- жодної аргументації розгляду питання, жодних порівнянь в кандидатах на посаду не надавалось;
- на засіданні постійної комісії з питань комунальної власності та майнових відносин від 11.07.2022 року (протокол № 25) було розглянуто питання 29 про призначення ОСОБА_2 директором КП "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради, а в протоколі 11 сесії VІІІ скликання Житомирської обласної ради від 14.07.2022 року зазначено питання "Про призначення директора КП "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради", що по суті є різними питаннями, оскільки призначення ОСОБА_2 - це особисте питання особи, що підтверджує його заява, а призначення директора комунального підприємства - це вибір кандидатури за результатами конкурсу.
- призначення на посаду ОСОБА_2 відбулось без проведення конкурсу, хоча Закон України "Про правовий режим воєнного часу" не передає повноважень сесії обласної ради призначати керівника комунального підприємства без проведення конкурсу;
- допущені відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскарженого рішення порушення Регламенту є істотними та такими, що стосуються саме процедури ухвалення такого рішення, а тому не породжують правових наслідків для дійсності такого рішення.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши у відзиві від 05.02.2025 року на позовну заяву №р-5-21/100, що трудові відносини з ОСОБА_1 , як виконуючим обов'язки керівника комунального підприємства, мали тимчасовий, строковий характер і такий строк був обумовлений настанням певної події (обставини), зазначеної в наказі про призначення, а саме: згідно розпорядження голови Житомирської обласної ради від 21.04.20250 року №132-к ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки КП "Готельний комплекс "Україна" тимчасово, з 22.04.2020 року до призначення керівника обласною радою, отже з 15.07.2022 року - часу призначення ОСОБА_2 директором зазначеного підприємства, трудові відносини з позивачем припинилися на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
З посиланням на норму частини 5 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" відповідач також спростовує доводи позивача про необхідність застосування конкурсної процедури призначення керівника комунального підприємства.
В запереченнях на відповідь на відзив відповідач стверджує, що не порушував Регламент Житомирської обласної ради в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, а існування будь-яких ймовірних процедурних порушень, про які зазначає позивач у своєму позові, не може бути підставою для скасування рішення № 432, оскільки при його прийнятті Житомирська обласна рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також реалізувала свої дискреційні повноваження в частині вирішення питання про призначення керівника комунального підприємства.
Зокрема, як вказує відповідач, відповідно до статті 20 Регламенту пропозиції до порядку денного, внесені пізніше ніж за 10 робочих днів до відкриття сесії або під час сесії, вносяться на розгляд обласної ради після обговорення та підготовки висновку про доцільність їх включення у порядок денний сесії відповідною постійною комісією, тобто Житомирською обласною радою встановлено окрему процедуру для проєктів рішень, що вносяться поза десятиденним терміном, встановленим статтями 15, 17 Регламенту, яка була дотримана шляхом розгляду проекту рішення № 432 на засіданнях постійних комісій обласної ради.
Обставини справи, враховані судом при прийнятті рішення у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 17.07.2024 року було залишено без змін постанову Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі №296/4222/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, Комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. від 22 квітня 2021 року № 144-к про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов'язки директора КП "ГК "Україна"; про поновлення позивача на посаді виконуючого обов'язки директора КП "ГК "Україна" з 22 квітня 2021 року та стягнення з Житомирської обласної ради на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 22 квітня 2021 року до дня поновлення на роботі.
З наведеної постанови суду касаційної інстанції вбачається, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29.11.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18.04.2022 року вказане рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову: визнано незаконним розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. від 22 квітня 2021 року № 144-к про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов'язки директора КП "ГК "Україна" Житомирської обласної ради. Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року постанову Житомирського апеляційного суду від 18.04.2022 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, КП "ГК "Україна" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В подальшому, постановою суду апеляційної інстанції від 24.04.2024 року, яка залишена без змін Верховним Судом 17.07.2024 року, рішення суду першої інстанції від 29.11.2021 року було скасоване у частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та ухвалено у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про поновлення на роботі відмовлено. Стягнуто з КП "ГК "Україна" Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 1294971,06 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
При розгляді цивільної справи судами було встановлено, що ОСОБА_1 працював директором КП "ГК "Україна" на підставі контракту з 21 січня 2014 року, а у зв'язку із закінченням контракту 22 квітня 2020 року його було призначено виконуючим обов'язки директора вказаного підприємства до призначення директора підприємства.
Саме за наведених обставин ухвалювалось відповідачем оскаржуване рішення у цій справі.
Крім того, незважаючи на встановлені судом порушення під час звільнення ОСОБА_1 , судами було зроблено висновок про неможливість поновлення позивача на роботі, яка зумовлена строковим характером трудових відносин його з підприємством та настанням моменту, з яким пов'язується безумовне припинення таких правових відносин.
Рішенням пленарного засідання 11 сесії VIII скликання Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року № 432, серед інших подібних призначень, директором КП "Готельний комплекс "Україна" було призначено ОСОБА_2 .
Вказане рішення позивач вважає протиправним з підстав, зазначених у позові.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (в редакцій, діючій на час прийняття оскарженого рішення) передбачає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Як визначає частина 1 статті 60 зазначеного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частина 4 цієї ж норми передбачає, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру" (пункт 20 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Житомирська обласна рада є власником Комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна", отже питання правомочностей щодо призначення і звільнення керівника вказаного підприємства належить до компетенції обласної ради.
Як передбачено частиною 5 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII (в редакції, діючій на час прийняття спірного рішення), у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Абзац 3 частини 9 статті 9 зазначеного нормативного акта визначає, що у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 10 цього Закону.
Отже, норма абз. 3 ч. 9 ст. 9 Закону № 389-VIII стосується повноважень саме органів місцевого самоврядування нижчого рівня, тобто сільських, селищних та міських рад.
Натомість, норма ч. 5 ст. 10 названого Закону чітко окреслює право голови обласної ради призначати керівника комунального підприємства без обов'язкового застосування конкурсної процедури.
В сукупності з приписами пункту 20 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР призначення такого керівника здійснюється виключно на пленарних засіданнях обласної ради.
У спірному випадку, коли йдеться про призначення керівника комунального підприємства обласною радою, застосовується ч. 5 ст.10 Закону № 389-VIII, яка прямо надає обласним радам право здійснювати такі призначення без конкурсу в умовах воєнного стану. Тому абз. 3 частини 9 статті 9 цього Закону не регулює спірну ситуацію і не підлягає застосування у даному випадку.
Наведене спростовує доводи позивача про те, що призначення ОСОБА_2 в позаконкурсному порядку не відповідає положенням Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Твердження позивача про те, що спірне рішення створює перешкоди для його поновлення на роботі судом до уваги не беруться, оскільки відповідач, як орган місцевого самоврядування, у зв'язку з вакантною посадою директора КП "Готельний комплекс "Україна", скористався законодавчо закріпленим за ним правом самостійно вирішувати питання призначення керівника комунального підприємства, яке є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
В даному контексті слід зазначити, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП "Готельний комплекс "Україна" на підставі строкового контракту, зі спливом строку дії якого відповідач 22.04.2020 року призначив позивача виконуючим обов'язки керівника цього підприємства до призначення директора.
Отже, призначення позивача виконуючим обов'язки директора комунального підприємства обмежувалось чітко визначеною подією - призначенням директора цього підприємства.
Таким чином, призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки директора було тимчасовим, до закінчення процедури погодження та призначення нового керівника комунального підприємства.
Слід зазначити, що від часу звільнення позивача з посади виконуючого обов'язки до призначення ОСОБА_2 директором КП "Готельний комплекс "Україна" зміна виконуючих обов'язки керівника вказаного підприємства відбувалася декілька разів, про що свідчать дані з ЄДРПОУ, і жодна з цих осіб не стверджувала, що призначення ОСОБА_2 директором підприємства порушує їх права на працю.
Оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Житомирської обласної ради постанова Житомирського апеляційного суду від 18.04.2022 року, якою було скасоване рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29.11.2021 року про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, законної сили не набрала, Житомирська обласна рада, як власник комунального підприємства, наділений правомочностями щодо призначення керівника цього підприємства, правомірно скористалась правом роботодавця самостійно визначити керівний орган підприємства, прийнявши рішення про призначення певної особи директором КП "Готельний комплекс "Україна".
Як зазначено у рішенні Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №296/4222/21, неможливість поновлення позивача на роботі зумовлена строковим характером його трудових відносин.
Відповідно до цього, контракт діє до призначення нової особи уповноваженим органом і ці повноваження не прив'язуються до факту законності або незаконності звільнення позивача. Реалізація такого повноваження можлива зі сторони власника підприємства у будь-який момент.
І навіть скасування в судовому порядку розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В.І. від 22.04.2021 року №144-к про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов'язки директора не змінює управлінську ситуацію на підприємстві, оскільки остаточним судовим рішенням у справі № 296/4222/21 питання про поновлення ОСОБА_1 не вирішувалось.
Суд критично ставиться до доводів позивача про порушення відповідачем Регламенту обласної ради VIII скликання, як підстави для визнання протиправним та скасування оскарженого рішення Житомирської обласної ради.
У постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №804/639/18 зазначено, що "у відповідності до приписів статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому, колегія суддів наголошувала на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте звернула увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття".
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 та від 13.04.2022 у справі №806/1243/17.
Позивач вважає, що призначення ОСОБА_2 директором КП "Готельний комплекс "Україна" відповідач здійснив з порушенням процедури прийняття рішення, встановленої Регламентом Житомирської обласної ради.
На думку позивача, протиправні дії з боку відповідача, які порушують його права, мали місце виключно під час проведення процедурних заходів щодо прийняття оскарженого рішення.
Однак, всупереч положенням ст. 71 КАС України, позивач не довів, яким чином недотримання відповідачем Регламенту Житомирської обласної ради порушило безпосередньо права позивача.
Хоча позивач утримався від голосування з питання призначення ОСОБА_2 директором, що є його безпосереднім правом, водночас протокол 11 сесії пленарного засідання обласної ради від 14.07.2022 року не містить інформації що ОСОБА_1 висловлював будь-які зауваження щодо процедури та з мотивів голосування, пояснення, зауваження, запитання, пропозиції тощо.
Призначення нового директора саме по собі не є порушенням прав позивача, оскільки останній вже не мав автоматичних прав на продовження роботи на цій посаді з огляду на те, що станом на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення контракт з позивачем не був продовжений і у відповідача не існувало юридично закріпленого обов'язку поновити позивача на роботі. Визнання незаконним звільнення позивача не зумовлює таких наслідків. Відповідальністю за таке звільнення судом визнано стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку. І суд не може втручатися в дискреційні повноваження відповідача щодо призначення нового керівника комунального підприємства, визнаючи існування обов'язку поновлення ОСОБА_1 на роботі, якого об'єктивно не існує. Житомирська обласна рада як титульний власник комунального майна не була обтяжена будь-яким юридичним обов'язком по відношенню до ОСОБА_1 як колишнього директора КП "Готельний комплекс "Україна" при вирішенні питання призначення іншої особи на цю посаду.
Враховуючи встановлені обставини справи та викладені твердження, суд вважає, що існування будь-яких ймовірних процедурних порушень, про які зазначає у своєму позові ОСОБА_1 , не може бути підставою для скасування рішення від 14.07.2022 року № 432, оскільки при його прийнятті Житомирська обласна рада реалізувала свої дискреційні повноваження в частині призначення керівника комунального підприємства, не зачіпаючи прав позивача на працю.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідач діяв упереджено по відношенню до позивача.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, позивачем при зверненні до суду із цим позовом не наведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин допущення Житомирською обласною радою протиправних дій при прийнятті оскаржуваного рішення та дійсного порушення його прав, свобод або інтересів таким рішенням.
Відсутність факту порушення прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів їх порушення.
Отже, у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, то, відповідно до ст. 139 КАС України, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 року №432 щодо питання №25 про призначення директора Комунального підприємства "Готельний комплекс "Україна" Житомирської обласної ради відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко