Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 331/826/25
Провадження №: 2-о/332/105/25
12 травня 2025 р. м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановила:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт наявності у заявника страхового стажу за період часу з 01.09.1981 по 26.04.1986 з переривом на дійсну строкову військову службу з 06.10.1982 по 22.11.1984, - час навчання в Ногайському радгоспі-технікумі, та час роботи в колгоспі «Авангард» з перевищенням встановленого мінімуму кількості вихододнів за період часу з 1987 по 1992 роки, з 1994 по 1998 роки.
Вирішуючи питання про прийняття вказаної позовної заяви до розгляду, судом було встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).
Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретною заявою до суду можна звертатися лише один раз. Заявник/позивач не вправі одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах чи декілька разів. Розгляд і вирішення тотожних справ суперечить загальним принципам правосуддя.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
Дослідивши зміст заяви та доданих до неї документів, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.
Відповідно до положення статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Згідно з частиною 1статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 2 ст. 293 ЦПК України передбачено перелік справ, що підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження, серед яких є також така категорія справ, як встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту наявності у заявника страхового стажу йому необхідно для призначення пенсії за віком. У вересні 2024 року заявник звервася до ГУ ПФ України в Запорізькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком від 02.10.2024, заявнику було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідий страховий стаж, при цьому в рішенні ПФУ надав оцінку наданим заявником документам та не врахував їх у стаж роботи. Тобто по суті заява про встановлення факту правоустановлюючих документів зводиться до незгоди із зазначенним рішенням УПФУ про відмову у призначенні пенсії.
Органи ПФУ фактично не визнали право заявника на отримання пенсії за віком та відмовилися підтвердити відповідний стаж роботи заявника.
Отримавши відмову органу, який призначає пенсії, ОСОБА_1 її в установленому законом порядку не оскаржив, а звернувся до суду із заявою про встановлення факту наявності страхового стажу.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Тобто встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ. Таким чином, встановлення факту наявності трудового (страхового) стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового (страхового) стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
ПФУ (його територіальні органи) є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.
Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження.
Заяви про встановлення фактів трудового (страхового) стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Так судом встановлено, що відповідно до ухвали Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29 січня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Макаренко Олександр Миколайович, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту наявності страхового стажу, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України).
Відповідно до змісту вищенаведеної ухвали, представник заявника просив суд встановити ідентичний за змістом юридичний факт, що і у повторно поданій до суду заяві, а саме про те, що при зверненні ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії останньому було відмовлено, оскільки до страхового стажу заявника не були зараховані наступні періоди:
- навчання ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 26.04.1986, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.04.1986, оскільки тривалий термін навчання та період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 06.10.1982 по 22.11.1984;
- роботи в колгоспі «Авангард» (з 1998 КСП «Авангард») згідно з архівною довідкою від 19.04.2024 № 05/07/П-966 щодо займаних посад протягом 1987-1992 років, 1994-1998 років, 2000 року.
Оскільки вищезазначені періоди не зараховані, заявник звернувся до суду для встановлення факту наявного страхового стажу.
Вказана ухвала набрала законної сили 14.02.2025, при цьому відомості щодо апеляційного оскарження зазначеної ухвали відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За встановлених обставин, фактнаявності у заявника страхового стажу, не може бути встановлений за правилами окремого провадження, а тому суддя відмовляє у відкритті провадження у даній справі.
Разом з тим, слід роз'яснити заявнику право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.186 ч.1 п.1, 259-261, 354-355 ЦПК України, -
постановила:
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.М.Погрібна