Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2831/24
Провадження №: 2/332/180/25
06 травня 2025 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Сінєльніка Р.В., при секретарі - Васильченко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу в порядку загального провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-
10.05.2024 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.05.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
В позові зазначено, що батько тривалий час не виконує свої батьківські обов'язки, про доньку не піклується та проживає окремо. В позові просять позбавити відповідача батьківських прав.
Ухвалою суду від 14.05.2024 року відкрито провадження по справі (а.с. 37-38).
Ухвалою суду від 28.07.2024 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Запорізької міської ради зобов'язано надати суду висновок по суті позовних вимог в строк до 01.10.2024 року(а.с. 65).
Ухвалою суду від 21.10.2024 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Запорізької міської ради повторно зобов'язано надати суду висновок по суті позовних вимог в строк до 01.12.2024 року(а.с. 87).
Ухвалою суду від 19.12.2024 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Запорізької міської ради виключено зі складу учасників процесу , в якості третьої особи по справі залучено районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району як Орган опіки та піклування(а.с. 116-117).
Ухвалою суду від 17.03.2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с. 148).
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, представник позивача надав суду заяву, в якій позов підтримав та просив позов задовольнити у його відсутність.
Відповідач до суду не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на позов не надав.
Треті особи до суду не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представником районної адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як Орган опіки та піклуваннянадано суду заяви з проханням справу розглянути без їх участі , враховуючи висновок від 07.02.2025 року№ 184/01-34/22.01-205, з врахуванням прав та інтересів дитини.
Зі згоди позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце , коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя ,зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомо нехтування ними своїми обов'язками. "
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є батьком малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як встановлено судом та зазначено в позові, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.02.2014 року уклали шлюб, зареєстрований Виконкомом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, актовий запис № 135798, складений 14.02.2014 року.
За час перебування позивача та відповідача у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 95 від 30.08.2016 року Виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області. У 2023 році прізвище дитини при народженні « ОСОБА_4 » було змінено на прізвище « ОСОБА_5 » на підставі ст. 148 Сімейного кодексу України, про що видано Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00040042697 від 09.06.2023 року Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 09.06.2023 року, де ПІБ дитини вказано як « ОСОБА_3 » (а.с. 10).
З 2021 року подружжя стало жити окремо один від одного, та згодом у 10.08.2021 року позивач та відповідач розірвали шлюб, що підтверджується Рішення Василівського районного суду Запорізької області, справа № 311/2754/21 від 10.08.2021 року (а.с. 82-83), причиною розірвання шлюбу стали розбіжність характерів, різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, що в цілому призвели до втрати почуття любові та довіри один до одного. Наразі малолітня донька сторін проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що позивач її батьки та нинішній чоловік ОСОБА_6 займаються вихованням, розвитком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач проводить час із донькою, займається із нею особистим розвитком, відвідує навчальні заклади, зокрема, забезпечує дитині дозвілля. Також, ОСОБА_1 приділяє увагу не тільки дозвіллю доньки, а й її здоров'ю, медичний догляд за дитиною лежить на позивачеві. Тож, увесь час та витрати на забезпечення харчуванням, одягом, лікуванням, дозвіллям та особистим розвитком дитини покладені на Позивача.
Відповідач не виконує батьківських обов'язків, покладених на нього чинним законодавством, із малолітньою донькою не спілкується, її життям, здоров'ям, інтересами не цікавиться, матеріальної допомоги не надає.
Судом встановлено, що відповідач має двох дітей від першого шлюбу, які на момент подання ОСОБА_1 позовної заяви вже досягли повноліття. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 337/2346/14-ц від 21.07.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь першої дружини, однак через безвідповідальність відповідача до виконання рішення суду, що полягає у невиплаті аліментів, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області у справі № 319/682/18 від 18.06.2018 року (а.с. 14-16, 17-18).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України № 64 2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. На теперішній час воєнний стан на території України досі триває.
Дніпрорудненська міська територіальна громада Запорізької області (UA23040090000031823 з 13.03.2022 року) віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, із змінами відповідно до Наказу № 415 від 29 листопада 2024 року), у зв'язку із чим позивачем із міркувань безпеки було прийнято рішення про їх із дитиною переїзд на територію, підконтрольну українській владі, а саме у м. Запоріжжя.
Позивач разом із малолітньою донькою, починаючи з 2022 року проживають у місті Запоріжжі, в червні 2022 року стали на облік як внутрішньо переміщені особи.
Так, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з моменту фактичного розпаду сім'ї і по теперішній час проживає разом із своє матір'ю ОСОБА_1 , дитина знаходяться на її повному утриманні, оскільки відповідач витрачав дохід виключно на свої потреби, жодним чином не піклуючись про доньку.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у КЗ «Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Світоч» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (з моменту введення на території України військового стану навчання відбувається онлайн).
За характеристикою учениці ОСОБА_3 , виданої вищезазначеною школою, встановлено, що позивач як мати та її нинішній чоловік ОСОБА_6 приділяють велику увагу вихованню ОСОБА_7 , крім того за період навчання дитини, спілкування із ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_3 з адміністрацією закладу освіти, класним керівником та вчителями - предметниками - не відбувалося. Відповідач успіхами доньки не цікавився, зв'язок із донькою, класним керівником та адміністрацією закладу освіти не підтримує, батьківські збори жодного разу не відвідував.(а.с. 13).
Тобто, батько дитини, відповідач, ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Не цікавиться життям доньки, їх безпекою та станом здоров'я, участі у навчальному процесі не приймає, успіхами доньки у навчанні не цікавиться, батьківські збори не відвідує. Відповідач не вчиняє будь-яких дій до встановлення контакту з донькою, не прагне бути частиною її життя.
Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов'язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ст. 27 Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ст. ст. 181, 183 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., як принципове положення, визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В положенні принципу 6 «Декларації прав дитини» Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959р. зазначено, що «дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку, - в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення».
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків: не цікавиться фізичним та духовним розвитком доньки, не надає їй повноцінного харчування та медичного забезпечення, не контролює відвідування навчальних закладів, взагалі самоусунувся від виховання дитини, що суперечить моральним засадам суспільства та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення їх повноліття. При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. ст. 182 СК України, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей, наявність у платника аліментів непрацездатних батьків та інші обставини, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 07.02.2025 року: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 128-129).
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.05.2024 року.
З урахуванням зазначених обставин, інтересів дитини, виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у статті 7 СК України, приймаючи до уваги положення ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є законним та підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки всіх її доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.05.2024р. до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 12.05.2025 року.
Суддя Р.В.Сінєльнік