Справа № 338/1027/24
12 травня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисників адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , законного представника потерпілого ОСОБА_9 , представника адвоката ОСОБА_10 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12024096120000042 від 01 травня 2023 року, які надійшли з Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури, за обвинуваченням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовківці Теофіпольського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працює водієм ТОВ «Гарант», одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
28 квітня 2023 року, близько 17 години, поблизу будинку АДРЕСА_1 , між неповнолітнім ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , на ґрунті неприязних відносин, які склались через користування дорогою яка проходить повз його господарство, виник конфлікт, в ході якого останній вирішив спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи те, що ОСОБА_8 є неповнолітнім та є фізично більш уразливим, слабким, схильним до легкого травмування, з метою спричинення тілесних ушкоджень, відчуваючи свою перевагу перед потерпілим у фізичній силі, наніс декілька ударів правою рукою в область голови ОСОБА_8 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_8 завдано сильного фізичного болю та заподіяно тілесне ушкодження у виді синця у виличній ділянці зліва, яке згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні захисником адвокатом ОСОБА_6 підтримано письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього, відповідно до ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності. Так, кримінальне правопорушення, згідно пред'явленого обвинувачення було вчинено 28 квітня 2023 року та відповідно на дату звернення із клопотанням обвинуваченого ОСОБА_5 пройшло понад три роки.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав своє письмове клопотання про закриття кримінального провадження відносно нього на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Захисник адвокат ОСОБА_7 вважала, що обвинуваченого ОСОБА_5 слід звільнити від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, згідно ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не заперечує проти задоволення клопотання про закриття вказаного кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, оскільки це є правом обвинуваченого.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 , його законний представник ОСОБА_9 та представник адвокат ОСОБА_10 не мали заперечень щодо клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з закінченням строків давності з підстав передбачених ст.49 КК України.
Розглянувши клопотання сторони захисту, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положенням ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Виходячи з положень ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, диференційовані залежно від виду вчиненого злочину.
Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності незалежно від визнання обвинуваченим вини.
Санкція частини 1 статті 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Таким чином, передбачене згаданою статтею діяння, у відповідності до ч. 2 ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , вчинено 28 квітня 2023 року. Дворічний термін, передбачений п.1 ч.1 статті 49 КК України, сплинув 28 квітня 2025 року, перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, за цей час ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду не ухилявся, до кримінальної відповідальності не притягувався. Тобто строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вже сплинув.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
В даному випадку обвинувачений ОСОБА_5 скористався своїм правом щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та має право на таке звільнення, суд в свою чергу роз'яснив обвинуваченому його право на звільнення від кримінальної відповідальності та юридичні наслідки щодо реалізації цього права, в тому числі, і те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру.
Суд також наголошує, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (спливом строку давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту щирого каяття обвинуваченого, його примирення з потерпілою, відшкодування ним шкоди потерпілій тощо.
У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
Аналогічна позиція висвітлена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30 листопада 2022 року №734/3220/17.
За таких обставин, обвинуваченого ОСОБА_5 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
При вирішенні заявленого ОСОБА_9 цивільного позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31 березня 1989 року №3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у Постанові від 24 травня 2018 року (справа №531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З огляду на вищевказане, цивільний позов у кримінальному провадженні слід залишити без розгляду та роз'яснити цивільному позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 288, 350,372 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12023096120000042 від 01 травня 2023 року, стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України - закрити.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: