Справа № 216/6975/24
провадження 1-кп/216/404/25
іменем України
12 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12023040000000383 від 29.04.2023 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, офіційно працевлаштованого у ФОП « ОСОБА_7 » на посаді водія, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб похилого віку немає, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. ст.286 КК України,
Обвинувачення, визнане судом доведеним
29 квітня 2023 року приблизно о 17 годині 40 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_8 , рухався з перевищенням допустимої в межах населеного пункту швидкості, а саме 55 км/год., в світлий час доби по мокрому асфальтобетонному покриттю вулиці Лєрмонтова м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з боку площі Визволення у напрямку зупинки громадського транспорту (далі по тексту ЗГТ) «Балхаська» у крайній правій смузі для руху, при цьому на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проїзна частина по вул. Лєрмонтова має по дві смуги для руху в кожному напрямку, нанесено дорожню розмітку п.1.3. 1.5 Правил дорожнього руху України та Дорожні знаки відстуні.
У вказаний час, тобто 29 квітня 2023 року приблизно о 14 годині 45 хвилини на проїзній частині дороги, навпроти ЗГТ «Центральний ринок» по вулиці Лєрмонтова м. Кривого Рогу, знаходився пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись в хаотичному порядку перетинав смуги руху обох напрямків, у невстановленому для переходу місці.
Надалі, під час руху, водій ОСОБА_5 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, наближаючись до ЗГТ «Центральний ринок» по вул. Лєрмонтова м. Кривого Рогу, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, завчасно виявивши на проїзній частині вул. Лєрмонтова м. Кривого Рогу, на відстані близько 500-600 метрів, пішохода ОСОБА_10 , який перебував на проїзній частині, поводив себе неадекватно та своєю несвідомою поведінкою в данній дорожній обстановці повинен був викликати підвищену увагу водія, постійно тримаючи пішохода ОСОБА_10 в полі свого зору, розуміючи, що останній поводе себе неадекватно, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, для надання дороги пішоходу.
В результаті чого, напроти ЗГТ «Центральний ринок» по вул. Лєрмонтова м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_5 рухаючись у крайній правій смузі для руху, не тримаючи в полі свого зору пішохода ОСОБА_10 , здійснив наїзд лівою передньою частиною автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_10 , який був обернутий лівою боковою стороною тіла до вищевказаного автомобіля.
Своїми діями ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.3,1.5,2.3 (б), 12.3, Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3.:«Учасники дорожнього руху зобов'язано знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5.:«Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати житло або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3.:«Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.3.: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.»;
Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна голови, тулубу та кінцівок, закрита черепно- мозкова травма: крововиливи у м'які тканини голови в потиличній області, багато уламковий перелом кісток склепіння черепу (потилична, тім'яні) з переходом на основу черепу (скроневі, очна частина лобної кістки праворуч), крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку в правій лобній, лівій потиличній областях, лівому скроневому полюсі, мозочку, розтрощення головного мозку обох лобних долей; тупа травма грудної клітини - перелом лівої лопатки, переломи 1-6 ребер ліворуч, лівобічний гемоторакс (200 мл), яка ускладнилася травматичним шоком, набряком головного мозку та легень.
Смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала 29.04.2024 приблизно о 14 годині 47 хвилин від сукупної травми тіла, на місці дорожньо-транспортної пригоди, а саме на ділянці проїзної частини вул. Лермонотова м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, ступень тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому та причино-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого, отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень та настання смерті останього. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Повідомив, що засуджує свої дії та на теперішній час відшкодував потерпілому у повному обсязі матеріальні збитки. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Окремо обвинувачений зазначив, що на теперішній час працює водієм у ФОП « ОСОБА_7 » та отримана ним заробітна плата є єдиним джерелом доходу. ОСОБА_5 вказав, що критично оцінює свої дії та шкодує про спричинені наслідки, переглянув своє відношення та на теперішній час не допускає порушень ПДР.
Потерпілий у кримінальному провадженні повідомив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України та не заперечує проти проведення судового розгляду згідно визначених ч. 3 ст. 349 КПК України правил. Підтвердив, що обвинуваченим у повному обсязі відшкодовані матеріальні збитки завдані кримінальним правопорушенням, претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого не має. Зазначив, що після вчинення ДТП обвинувачений надавав допомогу на поховання та опікувався родиною загиблого ОСОБА_10 , вважав, що дії обвинуваченого свідчать про щирість його каяття.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію потерпілого, обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
ОСОБА_5 працевлаштований на посаді водія у ФОП « ОСОБА_7 », за місцем роботи характеризується позитивно, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей або інших утриманців, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий має постійне місце проживання, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення ПДР.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій, добровільно та у повному обсязі відшкодував потерпілому матеріальні збитки завдані кримінальним правопорушенням, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Застосовне законодавство
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Мотиви призначення покарання
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному та відшкодував завдані збитки, вважав можливим на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, при визначені тривалості іспитового строку та кола обов'язків покладався на розсуд суду.
Потерпілий зазначив, що вважає достатнім призначити обвинуваченому найбільш м'яке покарання без його реального відбуття та без позбавлення права керування транспортним засобом.
Захисник та обвинувачений, посилаючись на щире каяття обвинуваченого відшкодування матеріальних збитків, нагальну необхідність обвинуваченого у керуванні транспортним засобом під час виконання його робочих обов'язків, просили призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до неумисних тяжких злочинів характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, відшкодував, завдані кримінальним правопорушенням збитки, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України на строк 3 роки.
Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Щодо призначення додаткового покарання
Згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України, зазначене у цій частині статті діяння, карається позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами або без такого.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.
Суд враховує, що виконання обвинуваченим трудового обов'язку пов'язано з керуванням транспортними засобами, що є єдиним джерелом доходу обвинуваченого. Відтак позбавлення його права керувати транспортними засобами не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку та більш того може призведе до позбавлення єдиного джерела доходу. Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 686/3244/20.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2ст. 286 КК України, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого для якого право керування транспортним засобом нерозривно пов'язане з єдиним джерелом доходу, який позитивно характеризується за місцем роботи, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_5 усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаюється, відшкодував завдані збитки а також враховуючи позицію потерпілого, суд приходить до висновку про можливість не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо запобіжного заходу
Враховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, застосований обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборони обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 00 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступної доби без дозволу суду до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.
Щодо інших питань.
Суд вважає, що у строк відбуття покарання ОСОБА_5 не може бути зарахований строк його знаходження під домашнім арештом у період з 26.09.2024р. по 12.05.2025р., оскільки ухвалою слідчого судді від 26.09.2024р. йому було встановлено домашній арешт в період часу з 00.00 до 05.00 годин, який в подальшому неодноразово продовжувався, а відповідно до положень ч.7 ст.72 КК України у позбавлення волі може бути перерахований лише цілодобовий домашній арешт.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 7411 гривень 68 копійок, пов'язані з проведенням судових експертиз, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
Арешт, накладений ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ті від 03 травня 2023 року у справі № 202/7691/23 (н/п 1-кс/202/3458/2023) на транспортний засіб «Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 04.04.2009 належить на праві власності ОСОБА_8 - підлягає скасуванню.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов'язки :
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід застосований обвинуваченому ОСОБА_5 , у вигляді домашнього арешту, а саме заборони обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 00 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин наступної доби без дозволу суду до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок експерта № СЕ-19\104-24\15646-ІТ від 16.05.2023), експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок експерта № СЕ-19\104-24\15643-ІТ від 16.05.2023), транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19\104-24\32737-ІТ від 27.08.2024), судово-автотехнічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19\112-24\10790-ІТ від 29.08.2024) в загальному розмірі 7411 (сім тисяч чотириста одинадцять) гривень 68 копійок.
Арешт, накладений ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року у справі № 202/7691/23 (н/п 1-кс/202/3458/2023) на транспортний засіб «Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 04.04.2009 належить на праві власності ОСОБА_8 - скасувати.
Речовий доказ - автомобіль ««Тойота Камрі», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику - ОСОБА_8 .
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 12 травня 2025 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому його захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_11