Справа № 752/2488/25
Провадження № 2-о/185/198/25
іменем України
12 травня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.
розглянувши в порядку окремого провадження в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи в певний час,
28 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою в порядку окремого провадження, просить встановити факт, що його батько - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Сєвєродонецьк Луганської області, який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Краснодар Краснодарського краю РФ.
Встановлення цього факту необхідно заявнику для здійснення права на спадкування за законом.
Від заявника ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи - Голосіївського відділу ДРАЦС надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Як визначено пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.10)
За даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.11-13)
11 березня 2024 року видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 реєстраційним органом так званої ЛНР, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Краснодарі Краснодарського краю РФ, про що складений запис акта про смерть 11 березня 2024 року № 170249940002400120008 «Рубіжанським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки». (а.с.15)
Як визначено статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Згідно наданих заявником документів, ОСОБА_2 помер на території РФ, свідоцтво про смерть видано на тимчасово окупованій території України у місті Рубіжне.
У даному випадку підлягають застосуванню так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН, сформульовані у 1971 році у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», а саме: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Зазначений принцип застосовує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справи «Лоізіду проти Туречиини», «Мозер проти Республіки Молдови та Росії»).
ЄСПЛ зазначає, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Держава навіть за відсутності контролю над частиною своєї території не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.
У даному випадку слід застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документу, виданого установою, що знаходиться на тимчасово окупованій території, як доказу, оскільки неприйняття цього документу призведе до порушення права позивача на спадкування за законом після померлого батька.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 569/14531/16-а.
Тому суд приймає як належний доказ свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане 11 березня 2024 року на тимчасово окупованій території України у місті Рубіжне.
Факт настання смерті ОСОБА_2 у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується матеріалами справи і нічим не спростовується. Отже заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 7 статті 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення за результатами розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 315, 319 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи в певний час.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Сєвєродонецька Луганської області, який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Краснодарі Краснодарського краю РФ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
-Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), 03150 місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 92, ЄДРПОУ 26088630.
Суддя У. М. Болдирєва