Справа № 204/343/25
Провадження № 2/204/1307/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
15 квітня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Магдалинівська селищна рада про позбавлення батьківських прав, -
13 січня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 являється батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір'ю ОСОБА_4 являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та відповідачка ніколи не перебували в зареєстрованому шлюбі, а лише в період часу з 2012 року по 2019 рік підтримували фактичні шлюбні відносини та проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 2019 року ОСОБА_3 , за власною ініціативою, на ґрунті зловживання спиртними напоями, припинила фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_1 та відповідно припинила проживати з ним однією сім'єю. Малолітню доньку ОСОБА_4 , якій станом на 2019 рік виповнилось лише 7 років, ОСОБА_3 з власної ініціативи залишила на повний догляд, утримання та виховання батька ОСОБА_1 . Після залишення малолітньої ОСОБА_4 матір'ю, дитина на постійний основі проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , в приватному будинку, який на праві приватної власності належить батьку позивача - ОСОБА_5 . Малолітня ОСОБА_4 не має та ніколи не мала іншого місця проживання, постійно проживає за вказаною адресою. Факт постійного проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 підтверджено рішенням виконавчого комітету Магдалинівського селищної ради від 05.12.2023 року № 1219, яким вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком за його місцем проживання. З 2019 року ОСОБА_4 являється ученицею Почино-Софіївського ліцею Магдалинівського селищної ради, де навчається і до теперішнього часу. Мати малолітньої починаючи з 2019 року за власної ініціативи, на ґрунті зловживання спиртними напоями, повністю припинила спілкування з власною дитиною, та припинила вчиняти будь-які дії, направлені на її утримання, виховання. ОСОБА_1 , як батько малолітньої ОСОБА_4 , ніколи не чинив перепон ОСОБА_3 у спілкуванні з власною донькою, не перешкоджав можливості матері в будь-який час відвідувати доньку, приймати участь у її вихованні чи утриманні, однак ОСОБА_3 свідомо відмовилася від виконання своїх материнських обов'язків. Починаючи з 2019 року ОСОБА_3 змінила своє фактичне місце проживання, та почала періодично проживати разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_7 зареєстрована і на теперішній час. ОСОБА_3 будь-якої участі у життя доньки на протязі останні п'яти років не приймає взагалі. Мати не відвідує дитину за місцем її мешкання, чи навчання, не цікавиться її станом здоров'я, умовами проживання та навчання. Будь-якої участі в утриманні малолітньої дитини мати не приймає, допомоги матеріальної не надає. Фактично ОСОБА_3 самоусунулась від виховання дитини. Вона на постійній основі зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, немає постійного місця проживання, немає місця роботи та стабільного заробітку. У 2022 році вона народила сина, відносно якого також не виконує своїх материнських зобов'язань. На тлі вживання спиртних напоїв, ОСОБА_7 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності. Ставлення відповідачки до дитини свідчить про її байдужість, а отже є всі підстави для позбавлення батьківських прав відносно її дитини. Тому, з метою забезпечення інтересів дитини, відсутність у відповідача інтересу до участі у вихованні дитини, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити з раніше зазначених підстав.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Також зазначив, що вимоги позивача підтримує в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини» прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 «Конвенції про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тлумачення цих норм права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 631/2406/15-ц , від 29 листопада 2019 року № 127/23281/18 та від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у відносинах без реєстрації шлюбу, від яких у них народилася спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у дніпропетровській області, актовий запис № 1066.
Рішенням Виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1219 від 5 грудня 2019 року, визначено місце проживання малолітньої дини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідок Старости Почино-Софіївського старостинського округу № 1 Носова В. № 4 та № 5 від 10 січня 2025 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2013 року й по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації. На його утриманні знаходиться неповнолітня донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини з 2019 року проживає окремо і не приймає участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні.
13 жовтня 2024 року начальником відділу «Служба у справах дітей» Магдалинівської селищної ради та фахівцем комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Магдалинівської селищної ради проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що будинок придатний для проживання дитини, а батьком створені всі умови. Наявні побутова техніка, меблі, є запас продуктів та приготована їжа. ОСОБА_8 має окремо облаштовану кімнату з ліжком, шафою для речей та письмовим столом. Дитина забезпечена одягом, взуттям, канцелярським приладдям, дитячою літературою, іграшками та засобами особистої гігієни.
Згідно з Довідкою Почино-Софіївського ліцею Магдалинівської селищної ради № 2 від 10 січня 2025 року, ОСОБА_4 навчається в 7 класі Почино-Софіївського ліцею, проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні. Мати з 2019 року не проживає з дитиною, контакту зі школою не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує та участі у вихованні дитини не приймає.
За характеристикою наданою Директором ліцею та класним керівником, ОСОБА_4 зарекомендувала себе як старанна, сумлінна, дисциплінована та уважна учениця. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні, вчиться в міру своїх можливостей, має добре розвинене логічне мислення, гарно та швидко запам'ятовує матеріал. Фізично гарно розвинена, бере участь у всіх конкурсах, має художній талант. Бере активну участь у суспільно-корисній праці. Стримана, врівноважена, самокритична. Щира, доброзичлива, вміє знаходити спільну мову з людьми різного віку. Батько учениці приділяє багато уваги вихованню дитини, бере активну участь у житті класу, тоді як мати виховання дитини не займається.
Мати малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2019 року не цікавиться здоров'ям та вихованням доньки, участі в її житті не приймає, свої батьківські обов'язки систематично не виконує, до дитини не приїжджає.
Факт відсутності матері в житті малолітньої ОСОБА_4 , підтверджується також показаннями свідків. Так, ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що є рідною бабусею ОСОБА_8 та матір'ю відповідачки. ОСОБА_3 проживає наразі спільно з нею, проте вона дійсно не цікавиться життям своєї дитини, жодної участі в її вихованні не приймає вже більше 5 років, та нічим не допомагає. Відповідачка постійно зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя. Про те, що позивач її хоче позбавити батьківський прав відповідачка знає, однак їй байдуже.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив факт перебування дитини на утриманні та вихованні лише батька. Додав, що мати дівчинки з 2018 року жодного разу не з'являлася до дитини. Свідок ОСОБА_10 , яка є класним керівником малолітньої доньки позивача та відповідача, пояснила, що матір дівчинки вона не бачила з 2018 року жодного разу. Дівчинку виховує батько, він займається її вихованням та повним забезпеченням. Дитина має охайний доглянутий вигляд.
Крім того, у судовому засіданні було допитано малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначила, що вона проживає разом з татом і у них все добре. Тато займається її вихованням та навчанням, вона має все необхідне. З мамою ж вони не підтримують спілкування, так як одразу коли вона пішла від них з татом, вони ще спілкувались, та згодом перестали. Вже багато років мати до неї не приїжджає та вони навіть не бачаться, не спілкуються жодним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішенням Виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради № 1646 від 3 грудня 2024 року, було затверджено висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні не встановлено об'єктивних перешкод у відповідачки для участі у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками. Емоційний зв'язок між відповідачкою та дитиною фактично відсутній, відповідачка не виявляє до своєї доньки материнського піклування, не відвідує дитину більше 5 років, долею дитини не цікавиться.
Перелічені вище докази, в своїй сукупності поза всяким розумним сумнівом свідчать про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків, а також про те, що дитина їй не потрібна. Наведене знаходить свій прояв в тому, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; взагалі не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти та більше того, виявляє байдуже ставлення до майбутньої долі дитини.
У зв'язку з тим, що відповідачка тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не приймає належної участі у вихованні своєї малолітньої дитини, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не піклується про фізичний, духовний стан та розвиток дитини, не створює належних умов для її навчання та отримання освіти, матеріально не утримує, керуючись інтересами дитини, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог ст. 164 СК України.
Відповідно до вимог до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позивач сплатив за позов судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., а його позовні вимоги задоволені, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа Магдалинівська селищна рада (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Самарівський район, смт. Магдалинівка, вул. Центральна, буд. 46) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська