29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/155/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради, до якої приєдналося Приватне підприємство "Ентер-Тек",
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Скрипка І. М., Мальченко А. О.)
у справі № 910/155/21
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури
до 1) Київської міської ради і 2) Приватного підприємства "Ентер-Тек",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритейл Простір",
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Валевач М. М., та представник відповідача - Поліщук М. В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради (далі - Відповідач-1, Київрада) та Приватного підприємства "Ентер-Тек" (далі - Відповідач-2, ПП "Ентер-Тек"), у якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київради від 12.12.2019 № 353/7926 "Про передачу приватному підприємству "Ентер-Тек" в оренду земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного центру та торговельного майданчика на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0483 га (кадастровий номер 8000000000:62:020:0032) на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Енергетичної у Деснянському районі м. Києва, укладений між Відповідачами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрований в реєстрі 28.02.2020 за № 7.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Київрада передала ПП "Ентер-Тек" в оренду земельну ділянку з порушенням приписів чинного законодавства, які передбачають передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності за результатами проведення земельних торгів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Рішенням Київради № 171/331 від 19.12.2002 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва; земельну ділянку на вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва площею 0,93 га віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови; передано ТОВ "Тельбін ІВА", за умови виконання пункту 7.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,93 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, зазначених в абзаці 2 цього пункту.
4. На підставі вказаного рішення між ТОВ "Тельбін ІВА" та Київрадою укладений договір оренди земельної ділянки від 16.07.2003, який зареєстрований 25.11.2004 за №66-6-00214.
5. ТОВ "Тельбін ІВА" звернулось до Київського міського голови (лист від 20.06.2014 № 10) та заявило про готовність відмовитись від здійснення будівництва на земельній ділянці по вул. Серафимовича, 6-а у Дніпровському районі м. Києва та від самої ділянки, внаслідок громадського супротиву, тому вбачає наступні варіанти вирішення конфлікту: 1) компенсація понесених товариством витрат; 2) пошук альтернативної ділянки для реалізації товариством містобудівного проекту.
6. Листом від 10.06.2014 № 057024-5475 Департамент повідомив ТОВ "Тельбін ІВА", що він не заперечує проти припинення договору оренди з мотивів суспільної необхідності для створення міського парку в порядку, встановленому законом та в разі прийняття відповідного рішення. Також, в разі надходження відповідних доручень, Департамент може взяти участь, в межах компетенції, в опрацюванні питання надання ТОВ "Тельбін ІВА" земельної ділянки замість відчуженої з мотивів суспільної необхідності.
7. 31.07.2014 Київрада прийняла рішення № 37/37 "Про вилучення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва, яка перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА", для суспільних потреб - створення міського парку відпочинку на вул. Серафимовича у Дніпровському районі м. Києва».
8. Вказаним рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки від 16.07.2003 та доручено виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) підготувати і погодити з ТОВ "Тельбін ІВА" пропозицію щодо земельної ділянки, що може бути запропонована замість земельної ділянки, що була передана відповідно до розірваного договору.
9. Згідно протоколу № 1 від 23.11.2017 загальних зборів учасників ТОВ "Тельбін ІВА" було вирішено затвердити зміну найменування ТОВ "Тельбін ІВА" на ТОВ "Ритейл Простір".
10. 18.01.2018 ТОВ "Ритейл Простір" подало до Київради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,15 га на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва.
11. У гарантійному листі ТОВ "Ритейл Простір" зазначено, що на земельній ділянці на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва знаходяться тимчасові споруди, що належать ТОВ "Ритейл Простір", що створені господарським способом та при необхідності будуть демонтовані. Інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності інших фізичних або юридичних осіб, які б розташовувалися на даній земельній ділянці, права на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні.
12. 19.02.2019 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації "Альтернатива", на замовлення ПП "Ентер-Текс", виготовило Технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення) - нежитлові будівлі по вул. Теодора Драйзера, № 2/1 у м. Києві, згідно якого на земельній ділянці загальною площею 20483 кв.м розміщені дві нежитлові будівлі загальною площею 1184 кв.м. (згідно експлікації на схематичному плані). У характеристиках будинку, господарських будівель та споруд зазначено: літ. "А" - нежитлова будівля, рік побудови 1991, фундамент - бетон, стіни - цегла, покрівля - рулонна, перекриття - з/б, підлога - бетон, площа 556,8; літ. "Б" - нежитлова будівля, рік побудови 1991, фундамент - бетон, стіни - цегла, покрівля - рулонна, перекриття - з/б, підлога - бетон, площа 627,30.
13. Також 19.02.2019 ТОВ "Бюро технічної інвентаризації "Альтернатива" склало довідку № 903 про те, що відповідно до проведеної технічної інвентаризації нежитлові будівлі літер "А", "Б" за адресою м. Київ, вул. Теодора Драйзера, №2/1, які належать ПП "Ентер-Тек" були побудовані в 1991 році господарським способом, що не передбачає дозвільних документів на будівництво та не потребує до здачі в експлуатацію. Нежитлові приміщення мають такі показники: Літ. "А" загальною площею 474,7 кв.м, літ. "Б" загальною площею 525,3 кв.м.
14. 20.02.2019 за ПП "Ентер-Тек" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою м. Київ, вул. Дрейзера Теодора, буд.2/1, літ. "А" - 474,7 кв.м, літ. "Б" - 525,3 кв.м, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою виникнення права власності зазначено "довідка, серія та номер 903, виданий 19.02.2019, видавник ТОВ "Бюро технічної інвентаризації "Альтернатива".
15. 01.03.2019 ТОВ "Ритейл Простір" склало нотаріально посвідчену заяву, адресовану Київраді, в якій вказує, що не заперечує проти передачі в користування земельної ділянки на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва з кадастровим номер 8000000000:62:020:0032 Приватному підприємству "Ентер-Тек" та надає останньому всі права на використання проекту земелустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
16. 12.12.2019 Київ радою прийнято рішення № 353/7926 "Про передачу приватному підприємству "Ентер-Тек" в оренду земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного центру та торговельного майданчика на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва", яким:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Ритейл Простір" для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного центру та торговельного майданчика на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва;
- передано ПП "Ентер-Тек", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,0483 га (кадастровий номер 8000000000:62:020:0032, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002797852019) для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного центру та торговельного майданчика на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.02.2019 № 156953195) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 03.10, заява ДЦ від 05.03.2019 № 50025-003726861-031-03, справа А-26776).
17. На підставі вказаного рішення 28.02.2020 між ПП "Ентер-Тек" (орендар) та Київрадою (орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. за реєстровим № 71, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номер 8000000000:62:020:0032.
18. 10.02.2020 Департаментом земельних ресурсів було складено Акт № 20-0075-03 обстеження земельної ділянки на перетині вул. Теодора Драйзера та вул. Електротехнічної у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:020:0032, за результатами якого встановлено, що земельна ділянка огороджена, на земельній ділянці розташовано будівлю для охорони, залишки зруйнованих тимчасових споруд, на земельній ділянці розташовано автостоянку для вантажних автомашин.
19. Листом від 06.02.2020 № 062/14-1537(И-2020) Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило Прокурора, що згідно з даними реєстрових книг по нежитловому фонду за адресою вул. Драйзера Теодора, 2/1 в м. Києві нежилі приміщення/будівлі на праві власності не реєструвалися.
20. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.03.2019 було зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:020:0032; інше речове право - право оренди земельної ділянки (дата реєстрації 28.02.2020, строк дії до 28.02.2025), орендодавець Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, орендар ПП "Ентер-Тек"; інше речове право - суборенда земельної ділянки (дата реєстрації 16.04.2020, строк дії до 28.02.2025) , орендар ПП "Ентер-Тек", суборендар "Інвест-Ритейл".
21. Також із вказаної інформації вбачається, що 10.04.2020 зареєстровано знищення об'єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "А.", літ. "Б", підстава - довідка, видана 19.03.2020 ФОП Кириленко Світлана Олександрівна.
22. У зв'язку із викладеними обставинами Прокурор звернувся до суду із даним позовом.
Короткий зміст судових рішень
23. 07.04.2021 рішенням Господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні позову.
24. Місцевий господарський суд виходив з того, що сам по собі факт розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належало Відповідачу-2 на праві власності, унеможливлює продаж земельної ділянки або прав на неї на конкурентних засадах (земельних торгах).
25. 04.02.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
26. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.07.2003, який був укладений між ТОВ "Тельбін ІВА" (наразі ТОВ "Ритейл Простір") та Київрадою, в силу положень статті 32-1 Закону України "Про оренду землі", не свідчить про виникнення права на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів.
27. Крім того, апеляційний суд вказав на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини наявності у власності ПП "Ентер-Тек" на час прийняття спірного рішення нерухомого майна, а відтак передача в оренду спірної земельної ділянки мала здійснюватися за результатами проведення земельних торгів.
Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи
28. У касаційній скарзі Київрада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
29. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції статей 16, 21 Цивільного кодексу Україні, статей 124, 134 Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 15.01.2025 у справі № 922/2896/20, від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
30. Також обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Київрада зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 54 ГПК України в контексті відсутності у Прокурора права самостійно встановлювати факт порушення дотримання вимог земельного законодавства.
31. Скаржник доводить, що відведення земельної ділянки Відповідачу-2 відбулось виключно в межах та у спосіб, який передбачений законодавством (через розробку та затвердження проекту землеустрою). Така ділянка не могла бути передана іншим особам у користування, у зв'язку із знаходженням на цій ділянці двох об'єктів нерухомості, які належали Відповідачу-2 на праві власності.
32. Також Відповідач-1 стверджує, що спірне рішення органу місцевого самоврядування було реалізоване на час звернення з позовом до суду шляхом укладення спірного договору, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору та повернення набутого за договором або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення слід відмовити через неефективність обраного Прокурором способу захисту прав.
33. ПП "Ентер-Тек" подало до Верховного Суду заяву про приєднання до вищезазначеної касаційної скарги, в якій заявник підтримав мотиви та вимоги вказаної скарги.
34. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки скаржником не наведено доводів, які б свідчили про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Позиція Верховного Суду
35. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
36. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
37. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
38. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
39. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
40. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
41. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
42. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.
43. У справі № 633/408/18 ключовим питанням було застосування статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" в контексті того, чи має право член фермерського господарства на виділення йому у власність земельної частки (паю) із земель цього господарства.
44. У справі № 367/2022/15-ц предметом спору було витребування земельних ділянок рекреаційного призначення, які вибули з володіння власника з порушенням мораторію, встановленого статтею 1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах".
45. У справі № 653/1096/16-ц спірні правовідносини виникли у зв'язку із наявністю обставин, які свідчать про те, що відповідач втратив право на проживання у службовій квартирі, а тому існує необхідність виселити його без надання іншого житлового приміщення, а також зобов'язати знятися з реєстраційного обліку.
46. У справі № 916/1415/19 розглядався спір про визнання припиненими з певної дати низки договорів іпотеки та подальших іпотек.
47. У справі № 359/3373/16-ц вирішувався спір про витребування земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави.
48. Отже, у справі, що переглядається, і у вищенаведених справах, правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин.
49. Щодо висновків, які містяться у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, колегія суддів зауважує, що у наведених справах оцінка Верховним Судом дотримання сторонами положень статей 120, 134 Земельного кодексу України за відповідних доводів здійснювалася за обставин, коли земельна ділянка надавалася орендарю саме для обслуговування та експлуатації існуючого об'єкта нерухомого майна, що істотно відрізняється від обставин цієї справи. У даному випадку, як вже зазначено вище, земельна ділянка була передана для здійснення нового будівництва, що зумовлює застосування різних правових підходів.
50. Наведені у касаційній скарзі цитати з постанов Верховного Суду (справи № 916/1415/19, № 925/642/19, № 910/10011/19, № 200/606/18, № 359/3373/16-ц) щодо ефективності та належності обраних позивачами способів захисту по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.
51. Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови суду касаційної інстанції від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 від 15.01.2025 у справі № 922/2896/20, від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18, від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20, колегія суддів зазначає, що не має вирішального значення для вирішення справи, що розглядається, задоволення судом апеляційної інстанції вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного центру та торговельного майданчика, у задоволенні якої, на думку скаржника, суд повинен був відмовити (за наявності неспростованих належним чином висновків апеляційного господарського суду про невідповідність вимогам законодавства спірного договору і визнання його недійсним), тому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на зазначені постанови.
52. Більше того, безвідносно до викладеного вище детального аналізу неподібності правовідносин, в яких виник цей спір, з правовідносинами у справах, на постанови в яких посилається скаржник, Суд зазначає, що скаржник не наводить подібних з цією справою ситуацій (з урахуванням викладеного вище у цій ухвалі), в яких суди відмовили б у задоволенні подібного позову повністю з урахуванням наведених доводів скаржника.
53. Отже, твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах суду касаційної інстанції, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
54. Також Суд звертає увагу, що висновки суду апеляційної інстанції концептуально узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у справах № 910/21998/21 та № 910/9049/20, на постанови в яких прокурор посилається у відзиві на касаційну скаргу.
55. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.
56. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 54 ГПК України в контексті відсутності у Прокурора права самостійно встановлювати факт порушення дотримання вимог земельного законодавства.
57. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
58. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
59. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
60. Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
61. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
62. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
63. Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
64. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
65. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
66. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (постанова Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 923/938/20).
67. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
68. Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).
69. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
70. З огляду на вищевикладене, Прокурор у позові має навести власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, а суд зобов'язаний з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити у захисті.
71. У справі, яка розглядається, Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів.
72. У свою чергу, суд апеляційної інстанції надавши оцінку стверджуваним Прокурором порушенням, які стали підставою звернення з цим позовом до суду, дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість.
73. Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо порушеного скаржником питання (викладений у зазначених вище постановах) і постанова апеляційного господарського суду відповідає такому висновку, що виключає підстави для її скасування з наведених скаржником підстав.
74. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не підтвердилася під час касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку) та якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
76. З огляду на те, що доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, касаційне провадження у цій справі необхідно закрити.
Судові витрати
77. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради, до якої приєдналося Приватне підприємство "Ентер-Тек", на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/155/21.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді В. А. Зуєв
І. С. Міщенко