Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/567/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом MECMAR SOCIETA PER AZIONI (реєстраційний номер: 01414680239, юридична адреса: 37046, Minerbe (VR) Italy, Via Copparo, 29; адреса для листування: а/с 147, м. Київ, 03164)
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (40003, Україна, Сумська обл., місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок, 28, код ЄДРПОУ: 43316700)
про стягнення збитків
за участю представників:
позивача - Гуревич М.Г.
відповідача - Антосік І.О.
До Господарського суду Харківської області звернулася MECMAR SOCIETA PER AZIONI (реєстраційний номер: 01414680239, юридична адреса: 37046, Minerbe (VR) Italy, Via Copparo, 29; адреса для листування: а/с 147, м. Київ, 03164) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (40003, Україна, Сумська обл., місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок, 28, код ЄДРПОУ: 43316700) та просить суд стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 43316700) на користь MECMAR SOCIETA PER AZIONI (реєстраційний номер 01414680239) збитки, завдані бездіяльністю державного виконавця, в розмірі 411077,65 Євро та 169280,41 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на завдання йому збитків у зв'язку з бездіяльністю державного виконавця, в розмірі неотриманих за судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2017р. по справі № 922/4683/16 грошових коштів в розмірі 411077,65 Євро та 169280,41 грн.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 24.03.2025 о 10:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
21.03.2025 за вх. 733 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву із копією матеріалів виконавчого провадження.
01.04.2025 за вх. 8087 позивачем подано відповідь на відзив.
Підготовче засідання відкладалося з 24.03.2025 по 21.04.2025.
Ухвалою від 21.04.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.05.2025 р. о 09:45.
Представник позивача у судовому засіданні 05.05.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2017р. по справі № 922/4683/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2017р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донснаб» (код ЄДРПОУ 32612002) на користь MECMAR SOCIETA PER AZIONI (реєстраційний номер 01414680239) заборгованість у розмірі 411077,65 Євро та витрати по сплаті судового збору в сумі 169280,41 грн. На виконання вказаного рішення 2.08.2017р. судом було видано наказ про примусове виконання рішення, на підставі якого постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. від 24.11.2017р. було відкрито виконавче провадження № 55214582.
Листом від 29.01.2024 № 2151 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено стягувача про те, що 23.09.2021р. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 57776113, станом на теперішній час на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 57776113, до складу якого входить виконавче провадження № 55237369 та виконавче провадження № 55214582, де стягувачем є MECMAR SOCIETA PER AZIONI.
Позивач зазначав, що виконавче провадження перебуває на виконанні, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2017р. по справі № 922/4683/16 є невиконаним (повністю або частково).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024р. було задоволено скаргу MECMAR SOCIETA PER AZIONI на бездіяльність державного виконавця, а саме:
- визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невчинення всіх виконавчих дій в межах Закону України «Про виконавче провадження», направлених на перевірку майнового стану та фактичне примусове виконання наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/4683/16;
- визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду клопотання MECMAR SOCIETA PER AZIONI від 19.02.2024р. про вчинення виконавчих дій в межах виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4683/16;
- зобов'язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити ряд виконавчих дій в межах виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/4683/16, зазначених у даній ухвалі.
Таким чином позивач вважає встановленим факт бездіяльності державного виконавця щодо вчинення активних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання боржником рішення суду по справі № 922/4683/16, що спричинило стягувачу збитки у вигляді неотриманого виконання судового рішення, і така бездіяльність станом на день прийняття вищевказаної ухвали тривала більше 6 років, а станом на день подання позовної заяви - більше 7 років.
Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 по справі № 922/4683/16 було відмовлено в задоволенні скарги MECMAR SOCIETA PER AZIONI на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№ 29647 від 26.11.2024). У вказаній ухвалі суд встановив, що згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 у справі № 922/4683/16, яка набрала законної сили, є чинною та підлягає виконанню, та невиконання якої є підставою для відповідальності, встановленої законом, вже розглянуто та вирішено аналогічні вимоги, які є предметом розгляду скарги стягувача на дії (бездіяльність) державного виконавця від 26.11.2024 за вх.№ 296471, то у скарзі стягувача на дії (бездіяльність) державного виконавця від 26.11.2024 за вх.№ 296471 з аналогічних вимог слід відмовити.
Позивач також вказував, що на день відкриття виконавчого провадження - 24.11.2017р. боржник ТОВ «ТД «Донснаб» мав в наявності певне майно та активи, за рахунок якого можливо було виконати судове рішення на користь позивача, що підтверджується фінансовою звітністю ТОВ «ТД «Донснаб».
Зокрема, згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ТОВ «ТД «Донснаб» станом на кінець І кварталу 2017 року мало в наявності наступні активи:
- основні засоби на суму 8700,00 грн.;
- запаси на суму 88158600,00 грн. (в тому числі - готова продукція на суму 44348200,00 грн.);
- дебіторську заборгованість: за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 5912500,00 грн.; по розрахункам з бюджетом на суму 182100,00 грн.; іншу поточну дебіторську заборгованість на суму 4412100,00 грн.;
- гроші та їх еквіваленти на суму 4600,00 грн.;
- інші оборотні активи на суму 1557500,00 грн.;
- зареєстрований (пайовий) капітал на суму 161000,00 грн.
Таким чином, як зазначає позивач, станом на кінець І кварталу 2017 року ТОВ «ТД «Донснаб» володіло активами на загальну суму 100397100,00 грн. Однак, державний виконавець відповідні відомості та інформацію взагалі не перевіряв і, як наслідок, не залучив вказані активи до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Однак, як стверджує позивач, державний виконавець своєчасно не вчинив всі можливі виконавчі дії, що на теперішній час призвело до невиконання судового рішення на користь позивача та, відповідно, до збитків в розмірі неотриманого виконання, про що свідчить як фактична відсутність, а по суті - виведення з власності, у боржника на теперішній час майна та коштів, за рахунок яких можливо було виконати судове рішення, та підтверджується його невиконанням до теперішнього часу навіть частково. Державним виконавцем з певною періодичністю здійснюються одні й ті ж самі дії - різними датами формуються постанови про арешт коштів на рахунках та майна боржника, незважаючи на очевидну відсутність користі від такого, але лише спотворюючи при цьому видимість здійснення виконання судового рішення. В той же час у період, коли у боржника було наявне майно - активи, достатні для виконання судового рішення по справі позивача, що підтверджується даними фінансової звітності, виконавцем достатні дії, направлені на його виконання, не вчинялись, що і стало причиною подальшого унеможливлення виконання рішення суду, тобто настання реальної неможливості отримання коштів за судовим рішенням на користь позивача. Зазначене, на думку позивача, свідчить про спричинення позивачеві збитків саме внаслідок бездіяльності державного виконавця.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що в рамках зведеного виконавчого провадження № 57776113 державним виконавцем накладені арешти на все рухоме та нерухоме майно боржника. У зв'язку з тим, що у боржника на праві власності зареєстровані автотранспортні засоби, а саме: ВАЗ 21214 ЗНГ, 2006 року випуску, зеленого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 ; ВАЗ 21213 ЗНГ, 2004 року випуску, білого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 , які було оголошено у розшук 03.03.2020 постановою про розшук майна боржника. Наразі автотранспортні засоби не розшукані. Також накладені арешти на всі відкриті розрахункові рахунки, які наявні у банківських установах України, а саме: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПОЛТАВА-БАНК", Акціонерне товариство "ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ", Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "ОКСІ банк", "Акціонерне товариство "ТАСкомбанк", Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", "Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", Публічне акціонерне товариство "Банк Восток", Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", Акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів", Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», Акціонерне товариство "ОТП БАНК", Акціонерне товариство "Ідея Банк", Акціонерне товариство "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК", Акціонерне товариство "БАНК АВАНГАРД", Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", Акціонерне товариство «Банк Альянс», Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", Акціонерне товариство "ІНГ Банк Україна", ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", Акціонерне товариство "Банк 3/4", Акціонерне товариство "Банк 3/4", Акціонерне товариство "СКАЙ БАНК". Згідно відповідей банківських установ, які є банками учасниками, відкритих рахунків у Боржника не має. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України наявні у банківських установах України, а саме: АТ "Банк Золоті Ворота", ПАТ "ПУМБ", АТ "БМ Банк", на які також накладені арешти на всі відкриті розрахункові рахунки у відповідних банківських установах. Державним виконавцем неоднарозово направляються платіжні інструкції до банківських установ для списання наявних грошових коштів. На теперішній час, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на відкритих банківських рахунках, списання не відбувалось. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за Боржником на праві власності нерухоме майно не зареєстровано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких закон виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421.
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
Суд керується тим, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також статтей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби.
У даній справі позивач обґрунтовував своє право на відшкодування майнової шкоди неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця щодо невиконання судового рішення. При цьому, як на доказ неправомірності дій таких осіб (їх бездіяльності), посилалися на те, що державним виконавцем не вживалися всі передбаченні чинним законодавством заходи для розшуку майна боржника та звернення стягнення на нього. Також про неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця на думку позивача свідчить факт тривалого невиконання рішення.
Надаючи оцінку кваліфікації позивачем належних до стягнення за наказом коштів як збитків, через не здійснення їх примусового стягнення виконавцем, суд враховує наступні правові позиції Верховного Суду.
В постанові Верхового Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19) зазначено, що невиплачені позивачеві кошти на виконання судового рішення, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
При цьому у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 (провадження № 61-14498св20) зазначено, що факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, що набрало законної сили, та завданою шкодою.
Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість виконання судового рішення.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18).
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 613/814/16-ц (провадження № 61-20218св19) зроблено висновок про те, що сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного стягнення збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду суми.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 вказано, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 910/15758/19.
Крім того, у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями посадових осіб органів державної виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди у порядку статей 1173, 1174 ЦК України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності такого зв'язку збитки не відшкодовуються.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, в межах даної справи позивачем не доведено, що йому було завдано матеріальні збитки безпосередньо діями державного виконавця. Державний виконавець не має автоматично замінювати боржника у разі невиконання судового рішення в межах виконавчого провадження, а невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки, в тому числі, остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника за відкритим виконавчим провадженням. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Аналогічні висновки були підтримані Верховним Судом і в постанові від 10.05.2023 по справі № 757/23847/21.
Враховуючи викладене, позовні вимоги MECMAR SOCIETA PER AZIONI про стягнення збитків не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог MECMAR SOCIETA PER AZIONI.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "12" травня 2025 р.
Суддя Л.С. Лаврова