вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2025 р. Справа № 911/3337/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Онищук Д. С. (адвокат - довіреність № 75 від 30.12.2024 р.);
від відповідача: Поцелов А. О. (адвокат - ордер серії ВК № 1120156 від 16.02.2024 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Медичні закупівлі України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецпром», с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область
про стягнення 1 116 000, 00 грн
ДП “Медичні закупівлі України» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ “Автоспецпром» про стягнення 465 000, 00 грн пені та 651 000, 00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/3337/24 за позовом ДП “Медичні закупівлі України» до ТОВ “Автоспецпром» про стягнення 1 116 000, 00 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 08.01.2025 р.
31.12.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 31.12.2024 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
06.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь б/н від 06.01.2025 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
08.01.2025 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 22.01.2025 р.
13.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 13.01.2025 р. на відповідь на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
15.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 15.01.2025 р., що долучено судом до матеріалів справи.
16.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшла заява б/н від 16.01.2025 р. про долучення доказів, разом із доданими до неї документами, що долучено судом до матеріалів справи.
21.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 21.01.2025 р. про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він просить суд зменшити штрафні санкції (пеню та штраф) на 90 %.
22.01.2025 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 05.02.2025 р.
27.01.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшли заперечення б/н від 27.01.2025 р. проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 26.02.2025 р.
26.02.2025 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.03.2025 р.
12.03.2025 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
06.05.2024 р. між позивачем (надалі - Замовник) та відповідачем (надалі - Постачальник) було укладено договір про закупівлю № 09/20-05/2024, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити Замовнику Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) типу (-ів) С, 4х4 як систему медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2023 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (далі за текстом - Товар), (номер оголошення про проведення запиту пропозицій постачальників, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-26-010628-а), а Замовник прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором (надалі - Договір).
Згідно з п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) Товару, обсяг та кількість Товару, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється на умовах DDP.
Пунктом 2.3. визначено, що Адреса (-и) пункту (-ів) поставки Товару визначаються Замовником в заявці на поставку Товару, складеної Замовником за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього Договору (далі за текстом - заявка на поставку) на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України про розподіл товару.
Згідно з п. 2.4. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника після підписання уповноваженими представниками Постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку Товару, Акту приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, Акту огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200, та підписання Сторонами видаткової накладної та/або Акту приймання Товару, згідно з Розділом 6 цього Договору.
Відповідно до п. 2.5.2. Договору підписанням Акту приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, та Акту огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200, Постачальник підтверджує факт поставки Товару, а з моменту фактичного отримання Товару та підписання між Замовником та кінцевим набувачем видаткової накладної та/або Акту приймання Товару у кінцевого набувача виникає право власності на Товар.
Згідно з п. 3.1. Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Товару складає 68 200 000, 00 (Шістдесят вісім мільйонів двісті тисяч гривень 00 копійок) грн без ПДВ. Ціна за одиницю Товару вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід?ємною частиною цього Договору. Оплата за Товар, який є предметом цього Договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлена пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Положеннями п. 3.4. Договору визначено, що оплата за партію поставленого Товару за цим Договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної за місцем призначення, визначеним відповідно до п. 2.3. нього Договору, за умов відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку Замовника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк до 20 червня 2024 року включно. У випадку, якщо на дату поставки Товару, зазначену у першому абзаці пункту 4.1. Договору, відсутній наказ Міністерства охорони здоров'я України про розподіл Товару, то поставка Товару до кінцевих набувачів має бути здійснена у термін не пізніше, ніж через 10 (десять) робочих днів після направлення Замовником Постачальнику Наказу Міністерства охорони здоров'я України про розподіл Товару засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором.
Згідно з п. 4.2. Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявки на поставку Товару, направленої Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором.
Пунктом 4.6. Договору визначено, що датою поставки Товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.
Відповідно до п. 11.1. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 20 липня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання.
Пунктом 11.2. Договору визначено, що Дія цього Договору може бути подовжена за взаємною згодою Сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору.
Відповідно до п.п. 12.1.-12.5. Договору укладаючи цей договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) в Україні діє правовий режим воєнного стану; іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - “ТПП України») від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об?єктивними обставинами для суб?єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору. Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору (п. 12.1).
12.2. При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», які об'єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання Сторонами зобов'язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов'язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо Сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов'язань.
12.3. У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону на електронну пошту, що зазначена в розділі 14 цього Договору (одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в розділі 14 Договору), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
12.4. Не зважаючи на будь-які інші положення цієї статті Договору, дефекти або неналежна якість Товару не вважатимуться обставинами непереборної сили.
12.5. Сторона не має права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили Сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов'язань за Договором.
Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. - специфікація (надалі - Додаток № 1), Додаток № 2 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. - форма, за якою має складатись заява на поставку, Додаток № 3 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. - форма, за якою має складатись Акт контролю кількості, комплектності та якості Товару.
Згідно з п.п. 1. - 3. додатку № 1 під Товаром, що постачається за договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від “06» травня 2024 року (далі - Договір) розуміється: Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С, що відповідає: Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 типу(-ів) С, 4х4 як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2023 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (п. 1.).
2. Обсяг партії товару, - спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4), 22 одиниць, на загальну суму 68 200 000, 00 грн.
3. Ціна Товару складає 68 200 000,00 (шістдесят вісім мільйонів двісті тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 829 від 14.05.2024 р. “Про розподіл спеціалізованого санітарного транспорту для задоволення потреб охорони здоров'я» затверджено розподіл спеціалізованого санітарного транспорту (неброньованого) (типу С, 4х4), закуплених за кошти, що надійшли на рахунок для задоволення потреб охорони здоров'я наступним чином: 1. Область - Сумська, Назва закладу - КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 - 8 одиниць; 2. Область - Харківська, Назва закладу - КНП Харківської обласної ради «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 - 9 одиниць; 3. Область - Чернігівська, Назва закладу - КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради, Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 - 5 одиниць.
20.05.2024 р. позивачем на електронну пошту було направлено відповідачу заявку на поставку № 1 до договору про закупівлю № 09/20-052024 від « 06» травня 2024 року, зі змісту якої вбачається наступне: 1. під Товаром, що постачається за договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від « 06» травня 2024 року (далі - Договір) розуміється: Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С, що відповідає: Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 типу(-ів) С, 4х4 як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2023 - 35988 Автомобільна швидка допомога). 2. Обсяг партії Товару: Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 - 22 одиниці. 3. Загальна вартість партії Товару складає 68 200 000, 00 (шістдесят вісім мільйонів двісті тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. 4. Дата поставки Товару за місцем поставки, визначеним п. 6 цієї Заявки на поставку: до 20.06.2024 включно. 5. Умови оплати: постоплата. 6. Умови поставки: поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника або третьої особи, номінованої Постачальником, на умовах DDP - відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14.05.2024 № 829 за адресою(-ами): 1. КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (Сумська обл., м. Суми, провулок Громадянський, буд. 4 А); 2. КНП Харківської обласної ради «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (Харківська обл., м. Харків, проспект Незалежності, буд. 13); 3. КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради (Чернігівська обл., м. Чернігів, вулиця Шевченка, буд. 160).
На виконання умов договору відповідачем 20 червня 2024 року було здійснено поставку і передано у власність позивача товар - спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 у кількості 19 одиниць на загальну суму 58 900 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 62-4 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-5 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-6 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-7 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-8 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-9 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-10 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-11 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-12 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-13 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-14 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-15 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-16 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-17 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-18 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-19 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-20 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-21 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-22 від 20.06.2024 р., наявними у матеріалах справи.
19.07.2024 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р., відповідно до п.п. 1., 2. якої керуючись пунктами 11.3., 15.7. Договору, Сторони дійшли згоди внести наступні зміни до Договору: 1.1. У пункті 11.1. Договору цифри та слова “20 липня 2024 року» замінити цифрами та словами “10 серпня 2024 року» (п. 1.).
2. Усі інші умови Договору залишаються без змін і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання. При цьому, Постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених Договором, а також відшкодування Замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) Товару, що мали місце на момент підписання цієї Додаткової угоди.
На виконання умов договору відповідачем 09 серпня 2024 року було здійснено поставку і передано у власність позивача товар - спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 у кількості 3 одиниць на загальну суму 9 300 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 85-1 від 09.08.2024 р., видатковою накладною № 85-2 від 09.08.2024 р., видатковою накладною № 85-3 від 09.08.2024 р., наявними у матеріалах справи.
На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 68 200 000, 00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями на загальну суму 68 200 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.
У грудні 2024 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/3160-08/2024 від 19.08.2024 р., у якій просив останнього сплатити пеню та штраф за прострочення поставки Товару за договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06 травня 2024 року на загальну суму 1 116 000,00 грн.
У жовтні 2024 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 100/1 від 03.10.2024 р., в якому зазначив, що прострочка поставки за договором була спричинена існуванням обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, що безпосередньо вилинули на можливість (об?єктивно унеможливили) виконання ТОВ "Автоспециром" зобов?язань за договором про закупівлю, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які ТОВ "Автоспециром" понесло. Крім того відповідач у даному листі повідомив позивача, що готує звернення до Торгово-промислової палати для підтвердження наявності (існування) обставин непереборної сили, що безпосередньо вплинули на можливість (об'єктивно унеможливили) виконання ТОВ "Автоспециром" зобов?язань за Договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06 гравня 2024 року.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача пеню передбачену договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю, за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов'язку щодо поставки товару з 21.06.2024 р. по 09.08.2024 р. всього на загальну суму 465 000, 00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку, а також за порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів 7 % штрафу від ціни продукції строк поставки якої порушено, всього на загальну суму 651 000, 00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 цього ж кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 663 цього ж кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, у встановлений договором строк (до 20 червня 2024 року включно) відповідач свій обов'язок щодо передачі (поставки) товару позивачу у повному обсязі не виконав, оскільки останнім було передано (поставлено) позивачу 19 одиниць автомобілів (на загальну суму 58 900 000, 00 грн) із необхідних 22 одиниць, що підтверджується договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю, видатковою накладною № 62-4 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-5 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-6 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-7 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-8 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-9 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-10 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-11 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-12 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-13 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-14 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-15 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-16 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-17 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-18 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-19 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-20 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-21 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-22 від 20.06.2024 р., наявними в матеріалах справи.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідач свій обов'язок щодо передачі (поставки) товару за договором виконав у повному обсязі (залишок у кількості 3-ох одиниць) на загальну суму 68 200 000, 00 грн лише 09.08.2024 р., що підтверджується видатковою накладною № 85-1 від 09.08.2024 р., видатковою накладною № 85-2 від 09.08.2024 р., видатковою накладною № 85-3 від 09.08.2024 р., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним у встановлений строк (до 20 червня 2024 року включно) в повному обсязі свого обов'язку щодо передання у власність (поставки) позивачу товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Положеннями ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2. Договору визначено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 р. у справі № 911/952/22 виснувала наступне:
72. Текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов'язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:
1) за кожен день прострочення виконання;
2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.
75. Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
76. Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.
77. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.
Пунктом 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є неправильний, оскільки включає в себе день виконання відповідачем в повному обсязі свого зобов'язання з поставки товару за договором (09 серпня 2024 року).
Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 21.06.2024 до 08.08.2024, 49 днів930,000.00
Всього:930,000.00
Розрахунок здійснюється за формулою:
Пеня = С x РП x Д : 100, де
С - Сума заборгованості за період,
РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),
Д - Кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 21.06.2024 до 08.08.2024 930000.00 x 1 x 49 : 10049455700.00
Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період становить 455 700, 00 грн.
Розрахунок 7 % штрафу від ціни продукції строк поставки якої порушено за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю на загальну суму 651 000, 00 грн, є обґрунтованим та правильним.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що безпосередньо вплинули на можливість (об'єктивно унеможливили) виконання ним у повному обсязі у встановлений строк своїх зобов'язань за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю, а саме постійні тривоги в Київській області, де знаходиться усі виробничі потужності ТОВ “Автоспецпром» та відсутність електропостачання на виробничих потужностях у зв'язку з стабілізаційними та екстреними відключеннями протягом тривалого часу у період з 01.06.2024 р. по 31.07.2024 р., на підтвердження чого відповідачем було отримано сертифікат торговельно-промислової палати № 1200-24-2502 від 30.12.2024 р., є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 617 цього ж кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 04.10.2022 р. у справі № 927/25/21 виснував наступне:
39. За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
40. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
41. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
42. За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
43. Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
44. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
45. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
46. Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
47. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якої враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
48. Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
49. Оцінюючи наведені у сертифікаті обставини, суд апеляційної інстанції лише констатував, що сертифікатом засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), якими є виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, спекотна погода, суховійні явища, зниження вологості повітря, дефіцит грунтової вологи в червні-серпні 2020 року на території Сосницького району Чернігівської області, Фермерського господарства, щодо обов'язку (зобов'язання) поставити насіння соняшнику врожаю 2020 року в кількості 817,69 тон, у термін до 10.10.2020 за договором поставки.
50. Постанова суду апеляційної інстанції обов'язково має містити мотивувальну частину із зазначенням (підпункти б), в), г) пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
51. Однак, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій, апеляційний суд належним чином не спростував усіх аргументів позивача та висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів, що на всіх посівних площах відповідача, засіяного соняшником, через форс-мажорні обставини було зібрано всього 182,31 тон соняшнику, що були поставлені позивачу. Такий висновок має суттєве значення для справи щодо встановлення причинного зв'язку між обставинами, викликаними винятковими погодними умовами та причинами невиконання зобов'язання за договором, зважаючи на те, що на виконання умов договору відповідач поставив 182,31 тон замість 1000 тон (що становить 18,23 %), а за його ж твердженням було визнано загиблими посіви соняшнику (442,92 га) повністю в обсязі 50% від посухи і відсутності вологи, а також визнано пошкодженими посіви соняшнику (177,168 га) частково в обсязі 20% від посухи і відсутності вологи.
52. Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити загальну кількість зібраного врожаю 2020 року та обставини неможливості поставити у кількості більше 182,31 тон соняшнику.
53. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не довів, що у 2020 році ним була здійснена діяльність зі збору соняшника в кількості, яка виявилася недостатньою для належного виконання укладеного з позивачем договору, що є підставою для висновку, що у позивача були наявні підстави для нарахування штрафних санкцій/ неустойки за прострочку поставки товару та прострочку повернення передоплати, оскільки відповідач наданими суду доказами не спростував ані своєї вини, ані протиправної поведінки в порушенні взятого на себе господарського зобов'язання.
54. Суд апеляційної інстанції у постанові не навів доводи, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів, що на всіх посівних площах відповідача, засіяного соняшником, через форс-мажорні обставини було зібрано всього 182,31 тон соняшнику, що були поставлені позивачу.
55. Відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
56. У справі, що розглядається, сторони погодили порядок та строки засвідчення таких обставин. Зокрема, визначили, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана, зокрема, повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. І прямо обумовили, що в іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.
57. Відповідач, не дивлячись на те, що за його твердженням, форс-мажорні обставини тривали з 01.06.2020 по 07.09.2020, своєчасно не повідомив позивача про їх настання; 30.09.2020 (тобто, у період, коли відповідачеві вже було відомо про існування форс-мажорних обставин) уклав додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони змінили термін поставки до 10.10.2020, і лише в січні 2021 року (тобто через 5 місяці після збору врожаю 2020 та спливу строку надзвичайної події природного характеру місцевого рівня (засухи)) звернувся до Торгово-промислової палати України про засвідчення відповідних обставин.
58. Твердження відповідача і висновки суду апеляційної інстанції, що листом № 36 від 11.09.2020 було повідомлено позивача про неможливість виконання поставки соняшнику врожаю 2020 року в обсязі та строки відповідно до умов договору поставки у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, є безпідставними, оскільки позивач не визнавав обставини отримання такого листа, а в матеріалах справи відсутні докази його надсилання. Так само відсутні докази повідомлення позивача про акт від 07.09.2020 обстеження загиблих посівів, що складений без участі представника позивача, лише за участі членів комісії Фермерського господарства.
59. Подібні висновки щодо необхідності виконання умов договору своєчасного повідомлення позивача про обставини, які ставлять під загрозу поставку передбаченого договором товару, а також повідомлення про настання форс-мажору викладені у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на яку посилався скаржник, та у постанові від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, що враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України.
60. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем і зазначені в сертифікаті Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за конкретних обставин справи не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором поставки у вигляді стягнення штрафних санкцій, розмір яких не оскаржував відповідач.
Як було зазначено вище, положеннями пункту 12.1 договору визначено, що сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.
Таким чином, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо поставки позивачу 22 одиниці товару у строк до 20 червня 2024 року вже під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому постійні тривоги в Київській області та відсутність електропостачання на виробничих потужностях відповідача за своєю суттю не можуть класифікуватись, як надзвичайні і невідворотні зовнішні подія, оскільки дані події були повністю передбачувані та прогнозовані для відповідача на момент укладення договору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що сторони у самому договорі погодили порядок та строки засвідчення форс-мажорних обставин. Зокрема, визначили, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, при цьому відповідач, не дивлячись на те, що за його твердженням, форс-мажорні обставини тривали з 01.06.2024 р. по 09.08.2024, своєчасно не повідомив позивача про їх настання, а 19.07.2024 (тобто, у період, коли відповідачеві вже було відомо про існування форс-мажорних обставин) уклав із позивачем додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони продовжили строк дії самого договору до 10 серпня 2024 року, і лише в грудні 2024 року звернувся до Торгово-промислової палати України про засвідчення відповідних обставин, що також додатково вказує на те, що наведені відповідачем і зазначені в сертифікаті Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю у формі сплати штрафних санкцій.
Таким чином у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що б у своїй сукупності підтверджували факт існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об'єктивно унеможливили виконання ним у вставлений строк своїх зобов'язань за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю.
Як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні б/н від 21.01.2025 р. про зменшення розміру штрафних санкцій, просить суд зменшити штрафні санкції (пеню та штраф) на 90 %.
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що так як ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором та було здійснено всі можливі дії для виконання взятих на себе зобов'язання, а також враховуючи той факт, що внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач не поніс ніяких збитків та йому не було заподіяно шкоди, сума штрафних санкцій підлягає зменшенню на 90 %.
Щодо вищезазначеного клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22 щодо зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов?язання, зазначив, що:
7.15. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
7.16. Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
7.19. У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
7.20. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
7.21. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
7.22. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
7.23. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
7.24. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).
7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
7.32. Поряд з викладеним Суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов'язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).
Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.
Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.
7.33. Що стосується постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, у якій колегія суддів підтримала висновок апеляційного суду про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) з заявлених до стягнення позивачем 103 352 207 грн 47 коп. штрафу до 1 033 552 грн 07 коп. (орієнтовно на 99 %), то Суд виходив з того, що апеляційний суд встановив наявність обставин, за яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 ЦК України), зокрема, вказавши, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов'язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.
7.34. Крім цього, в контексті порушеного колегією суддів у цій справі питання щодо відступу від висновку щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах - у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, (пункти 6.1, 6.2), Суд зазначає також про таке.
7.35. Відповідно до встановлених у справі № 920/437/22 обставин заявлена позивачем до стягнення сума штрафу була нарахована за порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу: порушення полягало у прийнятті відповідачем кількості природного газу у розмірі, меншому ніж мінімальний договірний обсяг природного газу, а заявлена позивачем до стягнення сума штрафу в 103 352 207 грн 47 коп. складала 10 % від договірної вартості неприйнятої відповідачем частини природного газу.
Тобто, порушення відповідачем договірного зобов'язання у справі № 920/437/22 полягало у неналежному (частковому) виконанні відповідачем (боржником) договірного зобов'язання, а сума невиконаного зобов'язання з прийняття природного газу, яку розраховував отримати, однак недоотримав позивач, у десять разів більше за суму нарахованого за таке порушення штрафу.
7.36. Між тим, відповідно до обставин, встановлених судами у цій справі, Відповідач не виконав договірне зобов'язання перед Позивачем з виконання робіт, вартість яких складає 1 427 880 грн 00 коп. (у тому числі ПДВ 237 980 грн 00 коп., пункт 3.3), тоді як заявлена у спірних правовідносинах сума відповідальності за таке порушення складає 5 240 319 грн 60 коп. (з яких: 5 140 368 грн 00 коп. пені та 99 951 грн. 00 коп. штрафу.
Тобто, порушення Відповідачем (боржником) договірного зобов'язання у цій справі полягало у невиконанні ним договірного зобов'язання, тоді як сума невиконаного Відповідачем договірного зобов'язання (вартість робіт, які розраховував не тільки отримати, а і оплатити Позивач), орієнтовно у 3,67 рази менше за суму нарахованої за таке порушення неустойки (суми штрафу та пені).
7.37. Отже, сума неустойки у справі № 920/437/22 у 10 разів менша за суму основного/порушеного зобов'язання (вартість порушеного зобов'язання), а у цій справі - у 3,67 рази більше за суму основного/порушеного зобов'язання (вартість порушеного зобов'язання).
Умови договірної відповідальності у справі № 920/437/22 також відмінні від умов договірної відповідальності у цій справі:
- у справі № 920/437/22 передбачено нарахування лише штрафу у 10 % від суми (вартості) невиконаного договірного зобов'язання;
- у цій справі - пені у розмірі двох відсотків вартості зобов'язання, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
7.38. Крім цього, відповідно до висновку апеляційного суду, з яким погодився касаційний суд у справі № 920/437/22, зменшено було заявлену позивачем до стягнення суму штрафу, тоді як відповідно до висновків в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі, заявлена Позивачем до стягнення сума штрафу зменшена не була, а зменшений був розмір заявленої до стягнення пені.
7.39. Щодо підстав для зменшення неустойки у справі № 920/437/22 із заявлених 103 352 207 грн 47 коп. до 1 033 552 грн 07 коп. (тобто орієнтовно на 98, 99 %), то суди виходили з того, що позивач не зазнав жодних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, стягнення з відповідача штрафу є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнений розмірі штрафу є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Зменшуючи у цій справі розмір пені (однак не штрафу) із заявлених 5 140 368 грн 00 коп. до 51 403 грн 68 коп. (тобто на 99 %), суди виходили з неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, оскільки наслідки невиконання боржником (Відповідачем) зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
7.40. У зв'язку з викладеним Суд зазначає, що у справі № 920/437/22 та у цій справі відмінність полягає не тільки в договірних умовах для визначення, нарахування, розмірах та видах неустойки (пені, штрафу), що застосовується за порушення стороною договірного зобов'язання, а і в обставинах, за яких її було застосовано, у вартості (сумі) порушеного зобов'язання, її розміру порівняно з розміром застосованої неустойки, який у справі № 920/437/22 менший за розмір порушеного зобов'язання, а у цій справі більший за розмір порушеного зобов'язання.
А тому, встановлені судом у справі № 920/437/22 обставини, які були взяті до уваги як підстави для зменшення судом заявленої до стягнення суми неустойки, а також розмір, до якого неустойка зменшена судом, мають індивідуальний для спірних правовідносин у вказаній справі, а тому оціночний характер.
7.41. Наведені висновки як у цій справі, так і у справі № 920/437/22, а також інші висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки (пункти 7.25-7.30), демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.
7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв'язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували виникнення для нього будь-яких негативних наслідків чи понесення ним будь-яких збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної поставки товару; їх розмір; наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем допущено незначне прострочення виконання своїх обов'язків щодо своєчасної поставки товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 р. про закупівлю (лише на 49 днів) та в результаті було поставлено позивачу всю кількість товару згідно з договором в повному обсязі без будь-яких зауважень останнього.
Таким чином, враховуючи значний розмір пені та штрафу, обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення з відповідача в межах даного позову (загальний розмір штрафних санкцій за договором - 1 106 700, 00 грн (з яких 455 700, 00 грн пені та 651 000, 00 грн штрафу), їх неспівмірність порівняно з розміром несвоєчасно виконаного відповідачем зобов'язання по поставці товару за договором (3 одиниці товару на загальну вартість 9 300 000, 00 грн), оскільки дані штрафні санкції складають орієнтовно 12 % від договірної вартості товару строк поставки якого було порушено, а також те, що весь товар за договором був поставлений відповідачем позивачу у повному обсязі без будь-яких зауважень останнього із незначним простроченням їх виконання - задовго до звернення позивача в суд із даним позовом до відповідача, а також те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення для нього будь-яких негативних наслідків чи понесення ним будь-яких збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної поставки товару; їх розмір; наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача, та керуючись загальними засадами цивільного законодавства, - розумністю, добросовісністю та справедливістю, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, з 455 700, 00 грн пені до 227 850, 00 грн та з 651 000, 00 грн штрафу до 325 500, 00 грн, що становить 50 % від розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, і такий розмір є справедливим та забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені та штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товару за договором за наслідками їх зменшення судом у розмірі 227 850, 00 грн та 325 500, 00 грн відповідно.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми пені та штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товару за договором, що були обґрунтовано заявлені позивачем у позовній заяві, поданій до Господарського суду Київської області.
Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього ж закону судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
До вказаної позовної заяви додано платіжну інструкцію № 8634 від 06.12.2024 р. про сплату судового збору на суму 16 740, 00 грн.
За таких обставин, понесені Державним підприємством “Медичні закупівлі України» судові витрати у зв'язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецпром» про стягнення 1 116 000, 00 грн та внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягають поверненню позивачу у розмірі 3 348, 00 грн з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецпром» (08130, вул. Оксамитова, буд. 9, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район (до цього - Києво-Святошинський район), Київська область; ідентифікаційний код 38183310) на користь Державного підприємства “Медичні закупівлі України» (01601, вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ; ідентифікаційний код 42574629) 227 850 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 00 (нуль) коп. пені, 325 500 (триста двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн 00 (нуль) коп. штрафу та судові витрати 13 280 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 40 (сорок) коп. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
4. Повернути Державному підприємству “Медичні закупівлі України» (01601, вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ; ідентифікаційний код 42574629) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 348 (три тисячі триста сорок вісім) грн 00 (нуль) коп., перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 8634 від 06.12.2024 р.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
12 травня 2025 р.