вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" травня 2025 р. Справа № 911/2723/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винна галерея Україна"
до Фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича
про стягнення 73 914,27 гривень
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Винна галерея Україна" (далі - ТОВ «Винна галерея України»/постачальник/позивач) до Фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича (далі - ФОП Клименко С.В./покупець/відповідач) про стягнення 73 914,27 гривень, з яких: 70 000,00 грн заборгованості за поставлений та неоплачений товар згідно договору поставки 05/05/23-2 від 05.05.2023, 420,00 грн інфляційного збільшення, 3 132,79 грн пені та 361,48 грн 3% річних.
Відповідно заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повної оплати отриманого за договором товару. В розрізі вказаного позивач, зокрема, зауважив на тому, що 20.07.2024 відповідачу надіслано претензію поштовим відправленням за №0813301161817, яке згідно даних відстеження Укрпошти не отримано відповідачем та повернуто за закінченням зберігання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/2723/24 постановлено, зокрема:
- прийняти позовну заяву ТОВ "Винна галерея Україна" до розгляду та відкрити провадження у справі;
- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;
- зобов'язати позивача до 15.11.2024, згідно пунктів 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, надати пояснення стосовно доказів та, відповідно, самі докази на підтвердження викладених у позові обставин повернення поштового відправлення за №0813301161817, зокрема і згідно даних відстеження Укрпошти.
05.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ "Винна галерея Україна" надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду Київської області від 15.10.2024.
Відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі.
В розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням відповідача згідно даних ЄДР.
Конверт з відповідно надісланою відповідачу кореспонденцією повернуто до суду органом поштового зв'язку із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
05 травня 2023 року між ТОВ «ВИННА ГАЛЕРЕЯ УКРАЇНА» та ФОП Клименко С.В. було укладено Договір поставки №05/05/23-2 з протоколом розбіжностей (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цим договором, та у відповідності із замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в специфікації/акційній специфікації, чинній на момент замовлення.
Згідно положень пунктів 3.1., 3.8., 4.1, 4.5, 6.4., 6.5. та 7.3. договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що, відповідно:
- товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості і в строк, зазначений в замовленні;
- постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію:
1. накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару, загальна вартість , код товару згідно УКТ ЗЕД. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця;
2. товарно-транспортні накладні;
3. перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання товаросупровідних документів;
- покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів;
- оплата за реалізований товар здійснюється раз на 14 календарних днів;
- зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо інше не передбачене Договором;
- у випадку порушення покупцем строків оплати покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі 005% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зазначив, що згідно вказаного вище договору здійснив поставку товару відповідачу на підставі видаткової накладної №2352 від 28.09.2023 на суму 93 147, 37 грн.
Однак, за доводами позивача, власний договірний обов'язок відповідач виконав частково, оплативши, згідно поданої банківської виписки, 23 147,37 грн, а саме:
- 15.05.2024 р. в сумі 2 147,37 грн;
- 27.05.2024 р. в сумі 10 000,00 грн;
- 14.06.2024 р. в сумі 6 500,00 грн;
- 24.06.2024 р. в сумі 4 500,00 грн.
Копії зазначених договору, протоколу розбіжностей, видаткової накладної та банківської виписки наявні в матеріалах справи.
Надалі, як зауважив позивач, з метою досудового врегулювання спору, 20.07.2024 направив відповідачу досудову претензію вих. №18/07/24-1 (далі - досудова претензія), у якій вимагав:
- у строк, що не перевищує 7 робочих днів від дати отримання претензії повідомити про дати реалізації товару, що був отриманий від постачальника згідно умов договору, кінцевому споживачу;
- у випадку реалізації товару, поставленого відповідно до умов договору, у строк, що не перевищує 7 робочих днів від дати отримання претензії, здійснити повну оплату вартості такого товару.
В підтвердження зазначених обставин позивачем додано, зокрема, копію адресованої відповідачу досудової претензії та опису вкладення у цінний лист від 20.07.2024 про надсилання досудової претензії.
За доводами позивача, згідно наданих результатів відстеження поштового відправлення 0813301161817, поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось позивачу 31.08.2024 у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Посилаючись на вказані обставини позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару не виконав, своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, а тому, враховуючи направлення 20.07.2024 досудової претензії та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, з 29.07.2024 зобов'язання відповідача з оплати 70 000,00 грн вартості поставленого за договором товару є простроченими.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчи нити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст. ст. 627, 655, 692 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду наведених норм закону суд дійшов висновку, що підписання відповідачем видаткової накладної №2352 від 28.09.2023 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару, його ціни і обсягу товаросупровідних документів до нього, свідчить про прийняття цього товару відповідачем, що породжує для нього обов'язок по сплаті вартості такого товару у повному обсязі у встановлений договором строк - за реалізований товар раз на 14 календарних днів.
У розрізі зробленого висновку щодо настання у відповідача обов'язку виконання грошового зобов'язання за договором судом враховано відсутність доказів нереалізації або повернення товару позивачу, а також те, що згідно законодавчих приписів та договірних положень виникнення обов'язку оплатити товар кореспондує з обставинами його отримання відповідачем, що підтверджено позивачем видатковою накладною, а відповідач таких обставин не заперечив та не спростував.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, окрім наданої позивачем копії банківської виписки про часткову сплату за товар, отриманий згідно видаткової накладної №2352 від 28.09.2023 у загальній сумі 23 147,37 грн, суду не надано жодних інших належних доказів на підтвердження обставин оплати решти вартості товару за означеною накладною на суму 70000,00 грн.
За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач взяті на себе за договором грошові зобов'язання не виконав, доказів нереалізації або повернення товару відповідачу не надав, а вартість отриманого за видатковою накладною №2352 від 28.09.2023 товару у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70 000,00 грн основного боргу підлягає задоволенню як обгрунтована та доведена належними, допустимими доказами і не спростована відповідачем у встановленому законом порядку.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань по оплаті отриманого за договором товару, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 420,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на 70 000,00 грн. заборгованості за період з 29.07.2024 по 29.09.2024;
- 361,48 грн 3% річних, нарахованих на 70 000,00 грн. заборгованості за період з 29.07.2024 по 29.09.2024;
- 3132,79 грн пені, нарахованої на 70 000,00 грн. заборгованості за період з 29.07.2024 по 29.09.2024.
Приписами ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Так, в силу вимог ст. ст. 612 530 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, за приписами вищенаведених норм для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.
Обґрунтовуючи встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за договором, позивач зазначив, що вартість отриманого товару за договором відповідач зобов'язаний був оплатити у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України - у 7-ми денний термін з дня пред'явлення вимоги, тобто з 29.07.2024.
Як слідує зі змісту п. 6.4. договору, строк виконання зобов'язання по оплаті товару визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати - за реалізований товар оплата здійснюється раз на 14 календарних днів.
Однак у суду відсутня можливість встановити момент (день, місяць, рік) реалізації отриманого відповідачем товару за договором, оскільки сторонами не надано як доказів на підтвердження здійснення відповідної реалізації, так і доказів на підтвердження наявності у відповідача залишків нереалізованої продукції.
Отже, наведені обставини відсутності дати реалізації відповідачем отриманого за договором товару на відповідно заявлену суму боргу унеможливлюють встановлення судом моменту (день, місяць, рік) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості товару, а тому і моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання у розумінні статті 612 ЦК України.
Посилання ж позивача на визначення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за договором, у 7-ми денний термін з дня пред'явлення вимоги, у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом визнаються неспроможними, оскільки пунктом 6.4. договору термін оплати товару встановлено, а тому приписи вищезазначеної статті застосуванню до спірних відносин сторін не підлягають.
З огляду наведеного суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 420,00 інфляційних втрат, 361,48 грн 3% річних та 3132,79 грн пені є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на обох сторін пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Винна галерея Україна" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 58, ідентифікаційний код 44419070) 70 000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу та 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 12 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.05.2025.
Суддя В.А. Ярема