вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2186/24
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Комісарчук Д-М.О. розглянувши справу
За позовом Приватного підприємства "Холі Спіріт", Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., м. Першотравенськ
до Державного підприємства «Чайка», Київська обл., Броварський р-н., с. Дударків
про стягнення 249 885 грн. 60 коп.
Представники сторін:
позивача - Хорошилов І.С.;
відповідача - Шевцова Т.М.
Обставини справи:
Приватне підприємство "Холі Спіріт" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 249 885,60 грн., з яких: 203 472,00 грн. основного боргу, 28 235,75 грн. інфляційних втрат, 11 177,85 грн. - 3 % річних, 7 000 грн. витрат на отримання професійної правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов'язання по договору перевезення автомобільним транспортом № 01042022 від 01.04.2022 року.
11.11.2024 р. відповідачем через систему "Електронний суд" поданий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні первинні докумети на підтвердження здійснення господаських операцій між сторонами із перевезення товару за договором.
Також відповідач зазначає про пропущення строку позовної давності для подання позову та вважає, що строк звернення до суду закінчився 06-07 квітня 2023 року.
06.12.2024 р. представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому посилається на постанову ВС у справі № 500/1912/22 К/990/20688/22 від 29.09.2022 року, відповідано до якої протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже поновленню підлягають порушені з поважних причин процесуальні строки встановленні законом і якщо суд вважає що він пропущений, то підлягає поновленню, тому просить суд поновити пропущений строк.
За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon».
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.01.2025 р. по 21.02.2025 р., з 21.02.2025 р. по 26.03.2025 р. у зв'язку з неявкою сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.04.2022 року між Державним підприємством «Чайка» (замовник) та Приватним підприємством «Холі Спіріт» (перевізник) було укладено договір перевезення автомобільним транспортом № 01042022, відповідно до п. 1.1. умов якого перевізник зобов'язується за заявками замовника доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену договором плату.
Відповідно до п. 3.2. договору перевезення здійснюється на підставі затверджених сторонами заявок замовника. Заявка замовника направляється перевізнику факсимільним зв'язком із подальшим направленням листом з повідомленням через відділення пошти не пізніше ніж за 5 робочих днів до зазначеного в заявці строку надання автотранспорту (п. 3.3. договору).
Згідно п. 2 додатку № 1 до договору оплата за товар здійснюється у безготівковій формі протягом 5 банківських днів з моменту доставки вантажу. Повна оплата повинна бути здійснена протягом 5 банківських днів з моменту доставки вантажу.
Позивач умови договору виконав, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 40 від 30.09.2022 року на суму 43 092 грн., б/н від 29.09.2022 року в сумі 46 550 грн., б/н від 06.10.2022 року 48 640 грн., № 39 від 30.09.2022 року в сумі 41 762 грн., № 41 від 30.09.2022 року в сумі 42 940 грн., № 34 від 29.09.2022 року в сумі 49 552 грн., № 32 від 29.09.2022 року в сумі 47 044 грн., б/н від 04.10.2022 року в сумі 46 892 грн.
За отримані послуги відповідач розрахувався частково, в сумі 163 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 9774 від 09.11.2022 р. на суму 110 000 грн., платіжною інструкцією № №JBKLN44078WNUD.1 від 04.04.2023 р. на суму 20 000 грн., платіжною інструкцією №JBKLN4A079US3N.1 від 10.04.2023 р. на суму 20 000 грн., платіжною інстуркцією № 191 від 26.10.2023 р. на суму 13 000 грн.
Станом на день подання позову заборгованість відповідача за договором перевезення автомобільним транспортом складає 203 472 грн. 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 203 472 грн. 00 коп.є обґрунтованими, а тому підлягають судом задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 11 177 грн. 85 коп. 3 % річних та 28 235 грн. 75 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за надані послуги, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 11 177 грн. 85 коп.3% річних та 28 235 грн. 75 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.
Щодо строку позовної давності, то суд зазначає наступне:
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 168 Статуту автомобільних доріг, в якому зазначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.
Таким чином суд вважає, що строк позовної давності не пропущений.
Крім суми боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача суму витрат з надання правової допомоги в розмірі 7 000 грн. 00 коп.
08.07.2022 року між позивачем (клієнт) та адвокатом Хорошиловим Іваном Сергійовичем був укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Як вбачається із акту виконаних робіт від 14.08.2024 р. час потрачений на надання професійної правової допомоги складає 7 годин, з розрахунку оплати 1 000 грн. за годину.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 7 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та правомірною.
У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, 62А, код 31245250) на користь Приватного підприємства «Холі Спіріт» (52800, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., м. Першотравенськ, вул. Гагаріна, 15/31, код 33179315) 203 472 (двісті три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 28 235 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 11 177 (одинадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 85 коп. 3% річних, 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 80 коп. судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 12.05.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована