ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/2199/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київцементбуд»
про стягнення 26 596,72 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київцементбуд» (далі - відповідач, Товариство) 26 596,72 грн. пені, нарахованої з 29.06.2024 року до 30.06.2024 року внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами 20.06.2024 року Індивідуальним договором № 1-06-19/06/24-КЦМБ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 20.03.2024 року № 1 рд-К-КЦМБ.
Ухвалою від 27.02.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2199/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, враховуючи відсутність у Товариства електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 27.02.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/2199/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 3, офіс 2.
Проте, вищевказане відправлення № 0610236225456 підприємством поштового зв'язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
20.03.2024 року між Компанією (продавець) і Товариством (покупець) був укладений Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 1 рд-К-КЦМБ (далі - Рамковий договір).
Пунктом 1.1. Рамкового договору передбачено, що цей Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює всі угоди сторін, які будуть укладені сторонами щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу (кожна з таких угод іменується Індивідуальний договір. Форма Індивідуального договору наведена у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору).
Індивідуальні договори повинні бути укладені з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін, і складають невід'ємну частину цього договору (пункт 1.2 Рамкового договору).
Відповідно до пункту 1.3 Рамкового договору кожним Індивідуальним договором визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, загальний період поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором.
За умовами пункту 1.4 Рамкового договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Рамкового договору продавець передає покупцеві у період з 20.03.2024 року по 31.12.2024 року природний газ в порядку та на умовах, визначених у кожному Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором. Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом загального періоду поставки, на умовах та в порядку, що узгоджені сторонами в Індивідуальному договорі. Сторони гарантують, що ними виконані всі розумні умови щодо забезпечення відчуження та набуття права власності на природний газу у пункті поставки.
Пунктами 4.2-4.6 Рамкового договору передбачено, що продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на кожний відповідний загальний період поставки природного газу на зазначається у відповідному Індивідуальному договорі.
Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на дату підписання відповідного Індивідуального договору та округлюється до 2-х знаків після коми.
Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.
В платіжних дорученнях покупець має обов'язково вказувати призначення платежу, номер та дату Рамкового договору та відповідного Індивідуального договору.
Умовами пункту 5.2.2 Рамкового договору на покупця покладено обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату газу згідно з умовами Рамкового договору та Індивідуальних договорів.
Відповідно до пункту 10.1 Рамкового договору останній набуває чинності з моменту скріплення його підписами та печатками сторін або з дати підписання з використанням КЕП/УЕП та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю - по 31.12.2024 року (включно).
Судом встановлено, що 20.06.2024 року між Компанією (продавець) і Товариством (покупець) був укладений Індивідуальний договір № 1-06-19/06/24-КЦМБ до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір).
У пунктах 1, 2 Індивідуального договору сторони погодили, що договірний обсяг газу, що передається на умовах Індивідуального договору, складає 1 200,000 тис. куб.м. Договірна ціна газу становить за 1000 куб. м. - 13 000,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20 %, що складає 2 600,00 грн., разом з ПДВ за 1000 куб. м. - 15 600,00 грн.
Згідно з пунктом 3 Індивідуального договору договірна вартість газу складає 15 600 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ за ставкою 20 %, що складає 3 120 000,00 грн., разом з ПДВ 20 % - 18 720 000,00 грн.
За умовами пункту 4 Індивідуального договору оплата за газ проводиться покупцем на умовах 100 % попередньої оплати договірної вартості, зазначеної у пункті 3 цього Індивідуального договору, виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця до початку загального періоду поставки, а саме 28.06.2024 року (включно).
Пунктами 6, 7 Індивідуального договору встановлено, що перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору. Загальний період поставки - з 29.06.2024 року по 30.06.2024 року (включно).
Вищенаведені Рамковий договір та Індивідуальний договір підписані електронними підписами їх сторін та скріплені електронною печаткою Компанії.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Рамковим та Індивідуальним договорами свідчить також відсутність з боку покупця претензій та повідомлень про порушення продавцем умов наведених угод.
Проте, в порушення положень, зокрема, пункту 4 Індивідуального договору, відповідач не провів оплату за газ на умовах 100 % попередньої оплати договірної вартості, зазначеної у пункті 3 Індивідуального договору, до початку загального періоду поставки, а саме 28.06.2024 року (включно).
Листом від 28.06.2024 року № 01/06-24-1 Товариство повідомило позивача про те, що внаслідок затримки оброблення платежу відділом фінансового моніторингу АТ КБ «Приватбанк» відповідач не зміг вчасно здійснити оплату газу в погоджений між сторонами строк.
У відповідь на це звернення позивач направив Товариству лист від 02.07.2024 року № 125/2/1-5856, в якому вимагав негайного виконання покупцем умов Рамкового та Індивідуального договорів в частині оплати грошових коштів не пізніше 02.07.2024 року.
Листом від 03.07.2024 року відповідач повідомив Компанію про затримку обробки платежу відділом фінансового моніторингу АТ КБ «Приватбанк» зі сторони договірного контрагента Товариства та просив позивача надати термін для отримання офіційної відповіді та підтверджуючих документів від вищевказаної банківської установи.
Листом від 10.07.2024 року № 125/3/2-6086 Компанія звернулася до покупця з вимогою про сплату пені, нарахованої внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення відповідачем без задоволення адресованої йому позивачем вимоги, Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 4 Індивідуального договору оплата за газ проводиться покупцем на умовах 100 % попередньої оплати договірної вартості, зазначеної у пункті 3 цього Індивідуального договору, виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця до початку загального періоду поставки, а саме 28.06.2024 року (включно).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом із тим, судом встановлено, що в порушення положень пункту 4 Індивідуального договору Товариство не здійснило оплату за газ на умовах 100 % попередньої оплати договірної вартості, зазначеної у пункті 3 Індивідуального договору, до початку загального періоду поставки, а саме 28.06.2024 року (включно).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати газу за Індивідуальним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 26 596,72 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочену суму основного боргу в розмірі 18 720 000,00 грн. у період з 29.06.2024 року по 30.06.2024 року.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 6.3 Рамкового договору за порушення покупцем строків оплати, визначених договором та/або Індивідуальним договором, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 26 596,72 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства і положенням Рамкового договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення з Товариства нарахованої суми цієї штрафної санкції, у зв'язку із чим, така вимога підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати грошових коштів передоплати за Індивідуальним договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки за Рамковим та Індивідуальним договорами, позовні вимоги Компанії підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київцементбуд» (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 3, офіс 2; код ЄДРПОУ 42149019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) 26 596 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 72 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 12.05.2025 року.
Суддя В.С. Ломака