ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/520/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041)
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (Україна, 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148А; ідентифікаційний код: 39604270)
про стягнення 56 689,28 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 56689,28 грн, з яких 52546,81 грн заборгованості, 2798,52 грн інфляційних втрат та 1343,95 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати позивачу коштів за спожиті послуги з постачання теплової енергії, централізованого опалення та абонентського обслуговування нежитлового приміщення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 13.11.2024. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 14.11.2024 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.
Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі ліцензії на постачання теплової енергії, виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №198 від 01.06.2012 (переоформлено рішенням від 21.06.2016 № 1159), позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII (в редакції 01.10.2015), передбачалось, що виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації "Про закріплення за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 33 від 31.01.2015, нежитлове приміщення загальною площею 232,8 кв.м. по вул. Сосюри, 4 у м. Києві закріплено на праві господарського віддання за відповідачем.
01.05.2015 між ТОВ "Євро-Реконструкція" (далі - виконавець послуг) та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (далі - балансоутримувач) було укладено Договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності № 35 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинках відповідно до Додатку № 1 до договору.
Як вбачається з пунктів 6.1, 6.2 Договору, він набирає чинності з 01.05.2015 і діє до 31.12.2015. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією зі сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається пролонгованим на наступний рік.
Станом на дату подання позовної заяви Договір є чинним, оскільки жодна зі сторін за місяць до закінчення його дії не заявила у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду.
Умовами пп. 2.1.8. п. 2.1 Договору передбачено, що виконавець послуг має право отримувати від балансоутримувача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, у тому числі про зміну орендарів нежитлових приміщень.
Як зазначає позивач, відповідач є балансоутримувачем будинку № 4 по вул. Сосюри у місті Києві, та, відповідно до Правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76, має технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки.
Згідно з пп. 2.4.22 п. 2.4 Договору балансоутримувач зобов'язаний у місячний термін повідомляти виконавця послуг про розірвання договору оренди з орендарем.
Балансоутримувач зобов'язаний укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового фонду, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності) (пп. 2.4.23. п. 2.4 Договору).
06.07.2023 відповідач направив на адресу позивача лист №101/50-2047 про звільнення приміщень, яким повідомив про розірвання, зокрема, договору оренди приміщення площею 232,80 кв.м, за адресою вул. Сосюри, 4.
На підтвердження вказаної обставини позивачем також надано копію Акту приймання-передачі об'єкта оренди до Договору №394/2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.03.2020, що датований 30.06.2023.
Позивач зазначає про те, що типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" 13.10.2021.
Однак сторонами не було укладено відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
З огляду на те, що нежитлове приміщення з липня 2023 року по вересень 2024 року перебувало у володінні відповідача на праві господарського відання, а останній не здійснив в повному обсязі оплату наданих послуг з постачання теплової енергії, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52546,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 2798,52 грн та 3 % річних у розмірі 1343,95 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживачем є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що нежитлове приміщення по вулиці Сосюри, 4 у місті Києві перебуває на балансовому обліку та знаходиться у відповідача на праві господарського відання.
Відповідно до статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
За приписами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Отже, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання нежитлового приміщення площею 232,80 кв.м, що розташоване у будинку № 4 по вулиці Сосюри у місті Києві ,не звільняє останнього від утримання такого майна.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у період з липня 2023 року по вересень 2024 року.
Судом встановлено, що спірне приміщення було повернуто у володіння відповідача 30.06.2023 внаслідок припинення Договору №394/2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.03.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 30.06.2023 та листа №101/50-2047 від 06.07.2023. Доказів укладення інших договорів щодо зазначеного нежитлового приміщення у спірний період відповідачем не надано.
З наданого позивачем розрахунку фактичного споживання теплової енергії вбачається, що протягом листопада 2023 року - березня 2024 року позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення, з опалюваною площею 232,8 кв.м, що знаходиться у місті Києві на вулиці Сосюри, 4, загальною вартістю 52093,51 грн.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Таким чином, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16, постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року в справі № 922/2790/17 та інших.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, як виконавцем, і фізичною та юридичною особою як споживачем, який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п. 18 Правил, у редакції станом на час спірного періоду надання послуг).
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показників засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил).
Пунктом 21 Правил встановлено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Водночас, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 02.02.2022 постанови № 85, постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 визнано такою, що втратила чинність з 01.05.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022 затверджено в новій редакції Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, згідно з абзацом першим пункту 20 яких комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг споживання наданих послуг у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 20 цих Правил).
Пунктом 9 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) визначено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то:
при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів;
при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування. Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.
Крім того, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, відповідно до п. 23 яких розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З урахуванням викладених вище правових норм, за умови відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії у нежитловому приміщенні відповідача, визначення позивачем об'єму наданих послуг з централізованого опалення розрахунковим способом є правомірним.
При розрахунку вартості наданих послуг з централізованого опалення позивачем застосовано тариф, встановлений Розпорядженням Київської міської військової адміністрації № 761 від 29.09.2023, у розмірі 2 259,88 грн/Гкал.
Фактичне отримання відповідачем послуг з опалення, що надавалися позивачем безперервно, в межах відповідних опалювальних періодів в будинку за адресою: місто Київ, вулиця Сосюри, 4 додатково підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відключення, а також звітами щодо показників засобів обліку теплової енергії.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення свідчить також відсутність претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань з боку відповідача.
Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості ним не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлену в період з листопада 2023 року по березень 2024 року теплову енергію у розмірі 52 093,51 грн, а також заборгованості з плати за абонентське обслуговування за період з липня 2023 року по вересень 2024 року у розмірі 453,30 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не є арифметично вірним. Між тим, розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом. У свою чергу розрахунки 3% річних є арифметично вірними. Відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (Україна, 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148А; ідентифікаційний код: 39604270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041) заборгованість у розмірі 52 546 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сорок шість) грн 81 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн 52 коп., 3 % річних у розмірі 1 343 (одна тисяча триста сорок три) грн 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.05.2025.
Суддя О.В. Нечай