ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/776/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (Україна, 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код: 44774074)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП М-Буд" (Україна, 03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 62-Б, оф. 5; ідентифікаційний код: 44017076)
про стягнення 371 127,87 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП М-Буд" (далі - відповідач) про стягнення 371127,87 грн, з яких 279740,84 грн заборгованості, 48140,25 грн пені, 24901,84 грн інфляційних втрат та 18344,94 грн 10% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки фігурних елементів мостіння № КБ/ФО2024/04/043 від 17.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
10.02.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 10.02.2025 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
17.02.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 17.02.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Представник позивача повідомив про часткове погашення заборгованості відповідачем, у зв'язку з чим заявив про зменшення розміру позовних вимог та просив повернути надміру сплачений судовий збір у розмірі 2 031,13 грн.
Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженим представником позивача - адвокатом Коновою І.О., повноваження якої як представника позивача підтверджуються наявною у матеріалах справи копією ордеру АЕ1352510, а також враховуючи подання цієї заяви у встановлений законом строк, суд дійшов висновку про необхідність прийняття заяви до розгляду та здійснення подальшого розгляду справи виходячи з ціни позову в розмірі 160524,73 грн, з яких 119740,84 грн заборгованість, 20489,89 грн пеня, 12484,63 грн інфляційні втрати та 7809,28 грн 10% річних.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП М-Буд" (далі - покупець) було укладено Договір поставки фігурних елементів мостіння №КБ/ФО2024/04/043 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити фігурні елементи мостіння, які надалі іменуються "Товар", в асортименті та за цінами, передбаченими в видаткових накладних або Специфікації (Додатку), які є невід'ємною частиною цього договору.
Товар поставляється покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту, зазначену в розділі 11 цього договору, не пізніше ніж за одну добу до початку поставки, якщо інше не передбачено в Додатках (п. 2.1 Договору).
Згідно з п.п. 2.2 - 2.4 Договору датою поставки є дата передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника. Постачальник електронною поштою повідомляє покупця про дату готовності товару на складі до відвантаження. У разі неможливості покупця забрати товар у визначений день, постачальник зобов'язується у строк, що не перевищує чотирнадцяти календарних днів безоплатно зберігати цей товар. Сторони мають право окремо узгодити інший порядок зберігання товару на складі постачальника. Покупець зобов'язується забрати замовлений ним товар зі складу постачальника у строк, визначений п. 2.3 договору.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається у видаткових накладних. На момент підписання договору ціна товару за взаємною згодою сторін може зазначатися в Додатку №1 (специфікації), який є невід'ємною частиною цього договору. В разі додаткових поставок за цим договором ціни на товар вказуються в наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п. 5.3 Договору покупець здійснює 100 % передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачено в Додатках. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар вартістю 404 888,88 грн, що підтверджується Видатковими накладними №5/08059 від 26.04.2024 на суму 131201,41 грн, №5/08100 від 26.04.2024 на суму 131201,41 грн, №5/08103 від 26.04.2024 на суму 87467,60 грн та №5/08620 від 01.05.2024 на суму 55018,46 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем було частково виконано грошові зобов'язання за Договором та оплачено поставлений товар вартістю 125 148,04 грн.
Окрім того, після відкриття провадження у справі відповідачем було додатково сплачено заборгованість у розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується Платіжними інструкціями №2981 від 02.08.2024 на суму 60000,00 грн та №2977 від 31.07.2024 на суму 100000,00 грн.
З огляду на те, що відповідач своєчасно не виконав свої грошові зобов'язання в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 119 740,84 грн, пеню у розмірі 20 489,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 484,63 грн та 10% річних у розмірі 7 809,28 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 404888,88 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні №5/08059 від 26.04.2024 на суму 131201,41 грн, №5/08100 від 26.04.2024 на суму 131201,41 грн, №5/08103 від 26.04.2024 на суму 87467,60 грн та №5/08620 від 01.05.2024 на суму 55018,46 грн.
Вищевказані накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені документи як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків, плата за товар вноситься у формі 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на поставку товару позивачем, обов'язок відповідача з оплати товару (здійснення попередньої оплати) є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач зазначає, що відповідач свої грошові зобов'язання за Договором виконав частково, оплативши заборгованість за видатковою накладною №5/08059 від 26.04.2024 у розмірі 125 148,04 грн.
Окрім того, після відкриття провадження у справі відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями №2981 від 02.08.2024 на суму 60 000,00 грн та №2977 від 31.07.2024 на суму 100 000,00 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, докази, які б спростовували твердження позивача та підтверджували факт здійснення ним оплати за поставлений товар у розмірі 119740,84 грн, у матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, оскільки відсутність повної оплати поставленого за Договором товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 119 740,84 грн визнається судом обґрунтованою.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 20489,89 грн, інфляційних втрат у розмірі 12484,63 грн та 10% річних у розмірі 7809,28 грн суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, відтак позовна вимога про їх стягнення підлягає задоволенню в повному обсязі.
Водночас, заявлений позивачем розмір 10% річних не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивач просить здійснювати нарахування пені на суму основного боргу з 24.12.2024 до моменту виконання рішення суду в цій справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Проте вказаною нормою процесуального закону передбачене право (а не обов'язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про додаткове нарахування пені та відсотків річних.
У свою чергу суд не вбачає необхідності зазначати в рішенні в цій справі про нарахування пені на суму основного боргу до моменту його виконання, оскільки права позивача як кредитора в повній мірі захищені умовами Договору.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 119740,84 грн, пеня у розмірі 20489,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 12484,63 грн та 10% річних у розмірі 7809,28 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на зменшення позивачем розміру позовних вимог, прийняття такого зменшення судом, а також заявлення позивачем клопотання про повернення судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення, сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 031,13 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП М-Буд" (Україна, 03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 62-Б, оф. 5; ідентифікаційний код: 44017076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (Україна, 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код: 44774074) заборгованість у розмірі 119740 (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн 84 коп., пеню в розмірі 20489 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 12484 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 63 коп., 10% річних у розмірі 7809 (сім тисяч вісімсот дев'ять) грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (Україна, 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код: 44774074) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн 13 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції №3415 від 24.12.2024.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.05.2025
Суддя О.В. Нечай