ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/2572/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61085, м. Харків, вул. двадцять третього серпня, буд. 31-б, ідентифікаційний код 32338465)
про стягнення 18 270 грн.
Представники сторін: не викликались.
Служба зовнішньої розвідки України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" про стягнення 18 270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 786/24 про закупівлю товару за державні кошти від 12.12.2024, а саме в частині строків виконання зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції, а саме відповідно до п. 8.2 договору пеню у розмірі 2 520,00 грн та відповідно до п. 8.13 договору штраф у розмірі 15 750,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" 10.03.2025 о 13:27 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
12.12.2024 між Службою зовнішньої розвідки України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір № 786/24 про закупівлю товару за державні кошти (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства товар: Кліматична шафа, 3 штуки, (далі - обладнання), зазначений в специфікації (додаток 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною) (далі - специфікація), а замовник - прийняти та оплатити таке обладнання на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.2. договору, ціна договору складає 63 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%): 10 500,00 грн.
Ціна договору включає вартість обладнання, його доставку на об'єкт замовника, а також всі необхідні збори та платежі і інші непередбачувані витрати, які може понести постачальник (п. 3.4. договору).
Сторони дійшли до згоди, що термін поставки обладнання: до 20.12.2024 (п. 5.1. договору).
Відповідно п. 5.5. договору, датою поставки є дата отримання замовником обладнання від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.
Пунктом 7.2.1. договору встановлено, що замовник має право у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань постачальником, в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом письмового повідомлення постачальник засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення).
Згідно до п. 7.3.1. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку обладнання у термін, встановлений цим договором.
Відповідно до п. 8.2. договору, за порушення терміну поставки обладнання постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення.
За умовами п. 8.13. договору, у разі одностороннього розірвання договору, з підстав невиконання (неналежного виконання) постачальником взятих на себе зобов'язань за договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 25% від ціни договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.
Пунктом 11.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання і діє: щодо виконання бюджетних зобов'язань до 31 грудня 2024 року, а стосовно виконання інших зобов'язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.2. договору).
Пунктом 12.3. договору сторони домовились, що у разі одностороннього розірвання договору з причин невиконання (неналежного виконання) зобов'язань постачальником, відповідно до пункту 7.2.1. договору, даний договір вважається розірваним з дати направлення замовником відповідного повідомлення про його розірвання іншій стороні.
Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що поставка обладнання не була здійснена відповідачем, позивач скористався правом передбаченим пунктом 7.2.1. договору.
Так, позивач направив на адресу відповідача лист № 16/2/6127 від 27.12.2024 про розірвання договору в односторонньому порядку, у порядку передбаченим пунктом 7.2.1. договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, накладною № 0814800033052 від 30.12.2024 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 0814800033052 від 30.12.2024. Відповідач 06.01.2025 отримав вищезазначений лист, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0814800033052. Однак такий лист був залишений з боку позивача без відповіді.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 3/3/12/Бі від 07.01.2025 на суму 18 270,00 грн, яка містила вимогу сплатити пеню у розмірі 2 520,00 грн та штраф у розмірі 15 750,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, накладною № 0407802708249 від 08.01.2025 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 0407802708249 від 08.01.2025.
Оскільки, вищевказана вимога була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме відповідно до п. 8.2 договору пені у розмірі 2 520,00 грн та відповідно до п. 8.13 договору штрафу у розмірі 15 750,00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що у п. 1.1. та п. 5.1. договору сторонами визначено, що постачальник зобов'язується поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства товар: Кліматична шафа, 3 штуки, зазначений в специфікації, а замовник - прийняти та оплатити таке обладнання на умовах, визначених цим договором; термін поставки обладнання: до 20.12.2024.
Доказів поставки товару у визначений договором термін, а саме до 20 грудня 2024 матеріали справи не містять.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За приписами ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Так судом встановлено що, пунктом 7.2.1. договору сторони встановили, що замовник має право у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань постачальником, в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом письмового повідомлення постачальник засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення).
Із матеріалів справи вбачається, що договір було розірвано позивачем в односторонньому порядку з підстав невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 16/2/6127 від 27.12.2024, який було отримано відповідачем 06.01.2025, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0814800033052.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Частина 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Одним з видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із матеріалів справи, у п. 8.2. договору визначено, що за порушення терміну поставки обладнання постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення.
У п. 8.13. договору визначено, що у разі одностороннього розірвання договору, з підстав невиконання (неналежного виконання) постачальником взятих на себе зобов'язань за договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 25% від ціни договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.
З огляду на ті обставини, що матеріалами справи підтверджується факт нездійснення відповідачем поставки товару за договором та факт розірвання договору в односторонньому порядку, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.п. 8.2., 8.13. договору, є обґрунтованими та правомірними.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд зазначає що останній є обґрунтованим, законним та арифметично вірним.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61085, м. Харків, вул. двадцять третього серпня, буд. 31-б, ідентифікаційний код 32338465) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пеню у розмірі 2 520 грн 00 коп., штраф у розмірі 15 750 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.05.2025.
Суддя Пукшин Л.Г.