ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/9771/24 (910/9773/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501)
про розірвання договору та стягнення 1 303 213, 63 грн,
в межах справи №910/9771/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Прі-Ойл" (49020, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Барикадна, будинок 1-А, офіс 324; ідентифікаційний код 42413957)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 17Е, нежитлове приміщення 501; ідентифікаційний код 44125251)
про банкрутство
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 652/04/2024 поставки нафтопродуктів від 16.04.2024 в частині строків поставки товару, який був необхідний позивачу для використання у своїй господарській діяльності.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою від 24.09.2024 перебуває справа № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про розірвання договору та стягнення 1 303 213, 63 грн., з яких: 1 233 000, 00 грн - основний борг, 38 640, 74 грн - пені, 4 446, 89 грн - 3% річних, 27 126, 00 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 вирішено розглядати справу №910/9773/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 26.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 матеріали справи № 910/9773/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про розірвання договору та стягнення 1 303 213, 63 грн передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Матеріали судової справи №910/9771/24 (910/9773/24) передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 прийнято справу № 910/9773/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про розірвання договору та стягнення 1 303 213, 63 грн в межах справи № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд". Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача, а саме, ухвала від 10.12.2024 доставлена 12.12.2024.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
14.04.2024 з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати нафтопродукти: дизельне паливо (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у визначені договором строки та повністю оплатити його вартість.
Відповідно до п. 1.3 договору загальна кількість товару, що передається по цьому договору у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару.
Пунктом 4.2.2. договору передбачено обов'язок постачальника передавати товар у власність покупця не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати замовленого товару та направлення заявки, якщо інший строк не буде встановлений сторонами у відповідній додатковій угоді.
Згідно п. 2.7 договору товар постачався на підставі заявок покупця, які оформляються та надсилаються продавцю у спосіб обумовлений договором (електронною поштою: offiсe@continental-trade.com.ua).
За умовами 5.2. договору сторони передбачили, що кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
Договір був укладений шляхом підписання його сторонами електронними підписами
у відповідності "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
На виконання умов вказаного договору відповідачем було надано позивачу наступні
рахунки на оплату товару у вигляді "Палива дизельного DIESEL FUEL ULSD 10PPM", на загальну суму 4 794 000,00 грн, а саме: № 1105 від 09.05.2024 на суму 2 376 000,00 грн; № 1224 від 23.05.2024 на суму - 2 418 000,00 грн.
Позивачем було здійснено оплату виставлених відповідачем рахунків шляхом повної передплати на загальну суму 4 794 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписки по рахунку: від 09.05.2024 № 206997 на суму - 2 376 000,00 грн; від 23.05.2025 № 207135 на суму - 2 418 000,00 грн.
На підставі заявок позивача відповідачем було поставлено товар в кількості 90 000
літрів на суму 3 561 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема:
- заявка № 15-05/1 від 15.05.2024 на відвантаження товару, яка була виконана відповідачем шляхом передачі товару 16.05.2024 перевізнику позивача ТОВ "Укркраспартнер" про що свідчить товарно-транспортна накладна № 16/05/2024/13240 від 16.05.2024 на відвантаження товару в кількості 30 000 літрів та видаткова накладна № 3344 від 16.05.2024 на суму - 1 188 000,00;
- заявка № 15-05/2 від 15.05.2024 на відвантаження товару, яка була виконана відповідачем шляхом передачі товару 16.05.2024 перевізнику позивача ТОВ "Укркраспартнер" про що свідчить товарно-транспортна накладна ТТН №16/05/2024/13241 від 16.05.2024 на відвантаження товару в кількості 30 000 літрів та видаткова накладна № 3348 від 16.05.2024 на суму 1 188 000, 00.
- заявка № 05-06/1 від 05.06.2024 на відвантаження товару, яка була виконана останнім шляхом передачі товару 11.06.2024 перевізнику позивача ТОВ "Укркраспартнер" про що свідчить товарно-транспортна накладна № 11/06/2024/13621 від 11.06.2024 видаткова накладна № 3700 від 11.06.2024 на суму - 1 185 000,00.
Разом з цим, відповідачу була надана ще одна заявка № 05-06/2 від 05.06.2024 на відвантаження товару, але товар не був переданий перевізнику позивача ТОВ "Укрсівтранс" про що перевізник повідомив своїм листом № 156/вих. від 06.06.2024 про те, що продавець-відвантажувач - ТОВ "Континенталь Трейд" не допустив перевізника на територію бази навантаження та не відпустив товар у точці відвантаження. Водій 06.06.2024 на транспортному засобі прибув у точку відвантаження вказану у заявці адресу - Україна, м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 232 (продавець ТОВ "Континенталь Трейд") з метою отримати товар, але на територію бази його не допустили посилаючись на відсутність товару протягом всього робочого дня. Будь-які письмові пояснення у день призначеного відвантаження товару у точці доставки надавати відмовились.
Про вказаний факт позивач з перевізником склали акт № 87 від 06.06.2024 "Про неможливість виконати заявку на поставку нафтопродуктів по причині незалежної від перевізника згідно умов договору № 08\08\23 від 08.08.2023 "Про перевезення вантажів автомобільним транспортом".
26.06.2024 відповідач, засобами поштового зв'язку надав позивачу лист № 26/06- 01 від 26.06.2024 в якому повідомив про те, що станом на 26.06.2024, у зв'язку з непередбачуваними обставинами, які склалися на ринку імпорту та реалізації нафтопродуктів, є затримка у видачі товару згідно умов договору поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 від 16.04.2024.
При цьому, відповідач не надав позивачу документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або відповідним уповноваженим органом іноземної держави для підтвердження неможливості виконання зобов'язань по договору, як сторони передбачили в п. 6.4. договору.
Позивачем повторно була оформлена заявка 05-06/2 від 09.07.2024 на поставку товару, яка повинна була відбутись 10.07.2024, але товар не був переданий перевізнику позивача ТОВ "Укрсівтранс" про що перевізник повідомив позивача листом № 161/вих. від 10.07.2024 про те, що перевізник не міг виконати заявку від 09.07.2024 замовника на перевезення нафтопродуктів від продавця ТОВ "Континенталь Трейд", а саме перевезення "Палива дизельного DIESEL ULSD 10PPM" з адреси відвантаження Україна, м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 232 до місця призначення, Україна, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Глухівці, так як продавець-відвантажувач товару не відпустив товар у точці відвантаження. При цьому, водій перевізника 10.07.2024 на транспортному засобі прибув у точку відвантаження вказану у заявці адресу (продавець ТОВ "Континенталь Трейд") з метою отримати товар, але на територію бази його не допустили посилаючись на відсутність товару протягом всього робочого дня.
Про вказаний факт позивач з перевізником повторно склали акт № 89 від 10.07.2024 "Про неможливість виконати заявку на поставку нафтопродуктів по причині незалежної від перевізника згідно умов договору № 08\08\23 від 08.08.2023 "Про перевезення вантажів автомобільним транспортом".
Позивач відзначає, що у відповідача не виникало претензій до позивача на неналежність оформлення заявок, їх неправильності або незрозумілості, що могло бути підставою для відмови у відвантаженні товару або нарахування будь-яких штрафних санкцій.
В рамках надання правової допомоги позивачу, адвокатом було надіслано у спосіб передбачений п. 8.2. договору претензію № 11/вих. від 09.07.2024 в якій було зазначено вимогу негайно виконати умови договору та поставити позивачу товар згідно поданих заявок договір № 652/04/2024 поставки нафтопродуктів від 16.04.2024, а у разі неможливості виконати умови договору повідомити про причини такого невиконання або про можливий форс-мажор тощо та вирішити питання про негайне повернення передплати по договору на реквізити позивача. Крім того, в претензії було застереження, що у разі невиконання цієї претензії та не поставлення товару у зазначений у заявці строк, або неповідомлення ТОВ "Оджас груп" про причини не поставлення товару просили вважати цю претензію як повідомлення про розірвання договору з 11.07.2024 в односторонньому порядку у відповідності до пп. 10.4 та 10.5 договору № 652/04/2024 поставки нафтопродуктів від 16.04.2024.
У відповідь на претензію відповідач надав відповідь № 10/07-02 від 10.07.2024 в якій повідомив, що станом на 10.07.2024, у зв'язку з непередбачуваними обставинами, які склалися на ринку імпорту та реалізації нафтопродуктів, є затримка у видачі товару згідно умов договору поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 від 16.04.2024.
19.07.2024 адвокатом було надіслано відповідачу вимогу № 19/вих. у якій наголошувалось, що у відповідності до пп. 6.4. договору факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись документом виданим Торгово-промисловою палатою України або відповідним уповноваженим органом іноземної держави. Крім того, згідно 2 абзацу пп. 6.1. договору на вас покладався обов'язок повідомити нас протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання форс-мажору. Інших обставин невиконання взятих на себе зобов'язань договором не передбачалось. Також відповідачу було донесено, що на сьогоднішній день виконання ТОВ "Континенталь Трейд" договору поставки "Палива дизельне DIESEL FUEL ULSD 10PPM" втратило для ТОВ "Оджас груп" актуальність поза встановленими договором строки, а тому просили вирішити питання про негайне повернення передплати по договору № 652/04/2024 поставки нафтопродуктів від 16.04.2024 в розмірі 1 233 000,00 грн.
У відповідь на вимогу відповідач надав відповідь № 19/07-02 від 19.07.2024 в якій повідомив, що станом на 19.07.2024, у зв'язку з непередбачуваними обставинами, які склалися на ринку імпорту та реалізації нафтопродуктів, є затримка у видачі Товару згідно умов Договору поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 від 16.04.2024.
При цьому, відповідач і в цей раз не надав позивачу документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або відповідним уповноваженим органом іноземної держави для підтвердження неможливості виконання зобов'язань по договору, як сторони передбачили в п. 6.4. Договору.
Як вбачається із листування між сторонами в рамках проведеної претензійної роботи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань не пов'язано з будь-якими порушеннями умов договору стороною позивача. Фактично відповідач посилається на неможливість виконати умови договору в зв'язку з виниклим форс-мажорними обставинами, які неможливо було передбачити при укладанні договору, але в порушення пп. 6.4. договору підтверджуючих документів на це не надав.
Також, між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаєморозрахунків за період 01.05.2024-24.06.2024 та актом № б/н сторони погодили, що заборгованість відповідача становить 1 233 000, 00 грн, вказаний акт підписаний шлях накладання електронного цифрового підпису.
Відтак, станом на час звернення з даним позовом, відповідач свої зобов'язання за договором та претензії-вимоги вказані вище не виконав, що викликало необхідність для позивача звернутись до суду для захисту (відновлення) свого порушеного права.
З огляду на зазначене, позивач зазначає про істотне порушення відповідачем умов договору, що в силу положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання, та просить стягнути з відповідача суму сплачених позивачем коштів 1 233 000,00 грн, на яку не було здійснено поставку товару на обумовлених у договорі умовах, на підставі п. 5.2. договору пеню в сумі 38 640, 74 грн. а також, 4 446, 89 грн - 3% річних, 27 126, 00 грн - інфляційних втрат нарахованих у період з 11.06.2024 по 24.07.2024.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ст. 663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначене вище кореспондується з положеннями ст. 188 ГК України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 від 16.04.2024, а саме, поставки позивачу попередньо оплаченого товару на суму 1 233 000,00 грн, суд дійшов висновку та погоджується з доводами позивача, що відповідачем допущено істотне порушення, що в силу частини 2 статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Що стосується правової природи коштів, які підлягають стягненню (в частині суми основного боргу), суд зазначає наступне.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Як встановлено судом вище, укладений сторонами договір є договором поставки, який є розірваним за рішенням суду в силу зазначених вище обставин.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Аналогічні висновки наведені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що правова підстава утримання відповідачем коштів в розмірі 1 233 000,00 грн відпала, вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, безпідставно утримується відповідачем.
Що стосується нарахування позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань 38 640, 74 грн. - пені, 4 446, 89 грн - 3% річних, 27 126, 00 грн - інфляційних втрат нарахованих у період з 11.06.2024 по 24.07.2024, то суд вказує наступне.
За умовами 5.2. договору сторони передбачили, що кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд здійснивши перевірку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у період з 11.06.2024 по 24.07.2024, встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 38 640, 74 грн. - пені, 4 446, 89 грн - 3% річних, 27 126, 00 грн - інфляційних втрат.
В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої допомоги серія АА № 1436695, договір про надання правничої (правової) допомоги № 56 від 15.04.2024, додаток № 1 від 05.07.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до п. 2.1. якого клієнт бере на себе зобов'язання сплачувати адвокату гонорар у фіксованому розмірі, а саме: аванс, перед початком виконання цього договору клієнт сплачує адвокату - 35 000, грн., які включають в себе: вивчення правової позиції та наявної документації; надання юридичних консультацій посадовим особам клієнта щодо обраної позиції, при необхідності адвокатські запити, складання та подачу до суду заяв по суті, а саме позову, за процесуальною необхідністю відповідь на відзив, заперечення, тощо), а також інших процесуальних заяв, супроводження справи в суді.
Разом з тим, між сторонами був підписаний акр № 3 від 26.07.2024 про надання послуг правової (правничої) допомоги згідно договору на суму 35 000, 00 грн., також надано платіжну інструкцію № 244 від 12.07.2024 на суму 35 000, 00 грн.
Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.
При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, судом встановлено, що розмір відшкодування судових витрат є співрозмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт з урахуванням конкретних обставин справи. Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо суми судових витрат.
Крім того, судом враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи порушення відповідачем договірного зобов'язання, чим допущено істотне порушення умов договору, заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" - задовольнити.
2. Розірвати договір поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 від 16.04.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501, ідентифікаційний номер 44125251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас груп" (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 2, ідентифікаційний номер 37052908) безпідставно збережені кошти в сумі 1 233 000 (один мільйон двісті тридцять три тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 38 640 (тридцять вісім тисяч шістсот сорок) грн 74 коп., 3% річних в сумі 4 446 (чотири тисячі чотириста сорок шість) грн 89 коп., інфляційні втрати в сумі 27 126 (двадцять сім тисяч сто двадцять шість) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 22 576 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн 20 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.05.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК