ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/9771/24 (910/12912/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" (49052, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Орловська, буд. 21)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501)
про стягнення 1 415 803,42 грн,
в межах справи №910/9771/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Прі-Ойл" (49020, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Барикадна, будинок 1-А, офіс 324; ідентифікаційний код 42413957)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 17Е, нежитлове приміщення 501; ідентифікаційний код 44125251)
про банкрутство
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "АТП 11263" вказує, що ним на виконання своїх зобов'язань за договором №643/03/2024 поставки нафтопродуктів від 25.03.2024, 19.06.2024 року було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" в якості попередньої оплати за нафтопродукти кошти у розмірі 1 265 750, 00 грн, однак, відповідачем не було виконано свій обов'язок з поставки дизельного пального у визначений договором строк, з огляду на що позивачем було розірвано договір в односторонньому порядку. Відповідно позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 415 803, 42 грн, з яких: 1 126 750,00 грн. - безпідставно набуті кошти, 110 597,50 грн. - пеня, 26 694,67 грн. - інфляційні втрати, 12 761,25 грн. - 3 % річних.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою від 24.09.2024 перебуває справа № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Приватне акціонерне товариство "АТП 11263" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (далі - відповідач) про стягнення 1 415 803,42 грн., з яких: 1 126 750,00 грн. - безпідставно набуті кошти, 110 597,50 грн. - пеня, 26 694,67 грн. - інфляційні втрати, 12 761,25 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 матеріали справи №910/12912/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про стягнення 1 415 803,42 грн передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Матеріали судової справи №910/9771/24 (910/12912/24) передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийняти позовну заяву Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" про стягнення 1 415 803,42 грн в межах справи № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" та відкрити провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача, а саме, ухвала від 16.12.2024 доставлена 18.12.2024.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
25.03.2024 Приватним акціонерним товариством "АТП 11263"(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 652/04/2024 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати нафтопродукти: дизельне паливо (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у визначені договором строки та повністю оплатити його вартість.
19.06.2024 відповідно до вимог пункту 3.5 договору платіжною інструкцією №17570 на поточний рахунок відповідача було здійснено попередню (авансову) оплату чергової партії нафтопродуктів в сумі 1 265 750, 00 грн.
З моменту здійснення попередньої (авансової) оплати чергової партії нафтопродуктів позивач неодноразово направляв на адресу відповідача замовлення на їх відвантаження, які залишалися невиконаними.
01.07.2024 відповідач направив позивачу гарантійний лист за вих. №01/07-02, в якому визнав затримку у відвантаженні нафтопродуктів та гарантував здійснення їх поставки протягом 2 (двох) календарних тижнів або повернення авансового платежу в сумі 1 265 750, 00 грн.
26.07.2024 позивачем відповідно до вимог п. 2.7 договору на адресу відповідача було направлено заявку за вих. №23/260724 на відвантаження 30 500 літрів дизельного палива, в якій зазначалися найменування, асортимент, кількість, ціна(вартість), базис та строк поставки попередньо авансованих та оплачених нафтопродуктів.
15.08.2024 відповідачу була направлена претензія в порядку статті 222 Господарського кодексу України з вимогою здійснити поставку нафтопродуктів відповідно до заявки позивача від 26.07.2024 або повернути попередню (авансову) оплату партії нафтопродуктів в сумі 1 265 750, 00 грн. В разі залишення даної претензії без задоволення, позивач, керуючись пунктами 10.4-10.5 договору, статтею 651 Цивільного кодексу України та статтею 188 Господарського кодексу України, залишив за собою право розірвати договір з 16.09.2024.
Натомість, позивач вказує, що будь-якої відповіді на претензію у встановлені строки він не отримав.
Відтак, договір поставки нафтопродуктів № 634/03/2024 від 25.03.2024 є розірваним в односторонньому порядку за ініціативи покупця з 16.09.2024.
Зобов'язання відповідача щодо поставки оплаченої партії нафтопродуктів залишилися не виконані.
Таким чином, позивач вказує, що грошові кошти в сумі 1 265 750 грн, що утримуються відповідачем є предметом набуття та збереження майна без достатньої правової підстави.
Крім того, позивач вказує, що неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів, надає позивачу право на стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, нарахування якої передбачене п. 5.2 Договору, що становить 110 597, 50 грн. Також позивачем було здійснено нарахування 26 694,67 грн. - інфляційних втрат та 12 761,25 грн. - 3 % річних у період з 20.06.2024 по 20.10.2024.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ст. 663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, як було встановлено судом вище, поставки нафтопродуктів № 634/03/2024 від 25.03.2024 є розірваним в односторонньому порядку за ініціативи покупця з 16.09.2024.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Що стосується правової природи коштів, які підлягають стягненню (в частині суми основного боргу), суд зазначає наступне.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Як встановлено судом вище, укладений сторонами договір є договором поставки, який є розірваним в односторонньому порядку за ініціативи покупця.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Аналогічні висновки наведені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що правова підстава утримання відповідачем коштів в розмірі 1 265 750, 00 грн відпала, вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, безпідставно утримується відповідачем.
Що стосується нарахування позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань пені в сумі 110 597, 50 грн, 26 694,67 грн. - інфляційних втрат та 12 761,25 грн. - 3 % річних у період з 20.06.2024 по 20.10.2024, то суд вказує наступне.
За умовами 5.2. договору сторони передбачили, що кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд здійснивши перевірку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у період з 20.06.2024 по 20.10.2024 встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 110 597, 50 грн - пені, 26 694,67 грн. - інфляційних втрат та 12 761,25 грн. - 3 % річних.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи порушення відповідачем договірного зобов'язання, чим допущено істотне порушення умов договору, заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501, ідентифікаційний номер 44125251) на користь Приватного акціонерного товариства "АТП 11263" (49052, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Орловська, буд. 21, ідентифікаційний номер 03116157) безпідставно збережені кошти в сумі 1 265 750 (один мільйон двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., пеню в сумі 110 597 (сто десять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 50 коп., інфляційні втрати в сумі 26 694 (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 67 коп., 3 % річних в сумі 12 761 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят один) грн 25 коп. та судовий збір в сумі 21 237 (двадцять одна тисяча двісті тридцять сім) грн 04 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.05.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК