ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/5637/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, ідентифікаційний код 41214778)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить суд витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської нежитлову будівлю загальною площею 108, 70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, зареєстровану за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського 4-є (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1037112880000).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля загальною площею 108, 70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А) згідно рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва, однак в подальшому, 11.10.2017 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц такий зареєстровано (як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 1037112880000)) на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" що, в свою чергу, перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт". Постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2024 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц скасовано, при цьому суд встановив відсутність права власності на спірний об'єкт у Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт", що також підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі №910/7990/14. Отже, за твердженням позивача, відсутні правові підстави для перебування спірного майна на праві власності відповідача, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
07.05.2025 до відділу діловодства суду відповідачем подано заяву про залишення позову без руху у справі 910/5637/25.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Згідно з 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім цього, суд відзначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Частиною 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1); у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (пункт 3).
При цьому суд виходить з того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19).
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд звертає увагу позивача, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна.
В обґрунтування щодо визначення ціни позову позивач зазначає, що оскільки спірне майно знаходиться в чужому незаконному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг", Київська міська рада не має фактичного доступу до даного майна та позбавлена можливості провести його оцінку; разом з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі №910/7990/14 встановлено, що ринкова вартість нежитлового приміщення, за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 4-А, загальною площею 108, 10 кв, після проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт" добудови та реконструкції з переплануванням становить 2 289 990, 00 грн; фактично це єдина ціна позову, яку можливо встановити належними та допустимими доказами.
Однак суд зазначає, що оцінка вартості майна згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.12.2014 №1038, яка була проведена на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 по справі №910/7990/14, тобто ще у 2015 році не підтверджує вартість майна станом на момент подачі позову до суду.
У той же час, відповідачем разом із заявою від 07.05.2025 надано звіт про оцінку майна: окремо розташованої будівлі, загальною площею 108,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини (Маяковського Володимира), буд. 4-є, літера Б, складеного суб'єктом оціночної діяльності І.О. Богатиренко (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №557/2023 від 02.10.2023), згідно якого станом на 25.02.2024 ринкова вартість вказаного майна становить 4 208 400, 00 грн з ПДВ, який суд приймає як належний та допустимий доказ.
Відповідно до ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавець пов'язує визначення ціни позову з моментом пред'явлення позову до суду.
З огляду на те, що позивачем невірно визначено ціну позову, однак відповідачем надано належні та допустимі докази, що вартість спірного майна становить 4 208 400, 00 грн з ПДВ, сума судового збору за подання позовної заяви складає 63 126, 00 грн (1,5 відсотка ціни позову).
Однак, на підтвердження виконання приписів господарського процесуального закону заявником додано позовної заяви платіжні інструкції №476 від 04.04.2025 на суму 22 657, 80 грн та №646 від 18.04.2025 на суму 11 692, 05 грн, що загалом на 28 776, 15 грн менше від встановленої суми.
Також, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.
09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон № 4292-ІХ).
Так, Законом № 4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною 2 наступного змісту:
"Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Статтю 164 Господарського процесуального кодексу України доповнено частиною шостою такого змісту:
"У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Частину другу статті 174 Господарського процесуального кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту:
"Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
В тексті позовної заяви позивач вказує на недобросовісність набувача майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг", оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю "Райліт" було відомо про належність спірного майна до комунальної власності, що було встановлено у справі №910/7990/14, а також з огляду на імовірну відсутність свідоцтва про право власності від 15.03.2011 серія НОМЕР_1 , про що вказано в листі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 серпня 2024 року № 056-4177 та було встановлено під час розгляду справи №357/8138/16.
Однак такі доводи позивача стосуються недобросовісності попереднього набувача, в той чай як позовні вимоги пред'явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг", при цьому не може беззаперечно свідчити про недобросовісність останнього наявність у даних товариств спільного засновника, на що також посилається позивач.
За змістом частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачем документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви на підставі частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням встановлених недоліків, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України із встановленням 10-деннного строку з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду документів на підтвердження доплати судового збору а також надання позивачем документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Відповідно до приписів ч.ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити позовну заяву Київської міської ради без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
Ухвала набирає законної сили 12.05.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Пукшин