ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/9771/24 (910/14037/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, 49)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501)
про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 1 423 320,00 грн,
в межах справи №910/9771/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Прі-Ойл" (49020, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Барикадна, будинок 1-А, офіс 324; ідентифікаційний код 42413957)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 17Е, нежитлове приміщення 501; ідентифікаційний код 44125251)
про банкрутство
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" вказує, що ним на виконання своїх зобов'язань за Договором №325/03/2023 купівлі-продажу товарів від 15.03.2023 у травні 2024 року було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" в якості попередньої оплати за товар кошти у розмірі 2 454 000,00 грн, однак відповідачем було частково виконано свій обов'язок з поставки дизельного пального у визначений договором строк, у зв'язку з чим позивач стверджує про наявність правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу товарів №325/03/2023 від 15.03.2023 та стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 423 320,00 грн.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою від 24.09.2024 перебуває справа № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 1 423 320,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 матеріали справи №910/14037/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 1 423 320,00 грн передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Матеріали судової справи №910/9771/24 (910/14037/24) передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 1 423 320,00 грн в межах справи № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача, а саме, ухвала від 17.12.2024 доставлена 18.12.2024.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
15.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 325/03/2023 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати нафтопродукти: дизельне паливо (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у визначені договором строки та повністю оплатити його вартість.
Відповідно до п. 1.3 договору загальна кількість товару, що передається по цьому договору у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару.
Згідно п. 2.2 договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки СРТ - пункт призначення Покупця, або по домовленості сторін поставка товару може здійснюватись транспортом покупця, на підставі заявки покупця, в якій вказується найменування товару та його кількість, або підписаних додатків до цього Договору.
Пункт 2.4 містить положення, згідно з яким передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) усієї вартості (ціни) партії товару на поточний (банківський) рахунок продавця у визначені договором строки, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору.
Кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару (п. 2.5 Договору).
Відповідно до п. 2.11 Договору якщо умови поставки передбачають обов'язки покупця здійснити попередню оплату вартості кожної окремої партії товару, продавець зобов'язаний поставити товар своєчасно, а саме, протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту здійснення покупцем повної попередньої оплати вартості товару відповідно до пункту 3.8 цього договору. При неможливості поставки оплаченої покупцем партії товару у вказаний строк з вини продавця, продавець зобов'язується на вимогу покупця сплатити останньому неустойку у розмірі 0,1% від вартості оплаченої партії товару.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити повну попередню (авансову) оплату ціни (вартості) кожної партії товару, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору.
Згідно п. 9.7 Договору сторони передбачили, що документи, які відправлені та підписані сторонами (стороною) з використанням електронного підпису і електронної печатки (за наявності) мають юридичну силу, породжують права та обов'язки сторін та можуть бути подані до суду.
ТОВ "Ойл-Ікс" на виконання умов договору згідно виставленого відповідачем рахунку №1254 від 28.05.2024 та на підставі договору купівлі-продажу товарів № 325/03/2023 від 15.03.2023 тієї ж дати сплатило відповідачу в якості 100% авансу (попередньої оплати) за товар грошові кошти в сумі 2 454 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3 від 28.05.2024 на суму 2 454 000,00 грн.
Однак, ТОВ "Континенталь Трейд" свої зобов'язання за договором щодо поставки виконало лише частково, а саме: було поставлено товар на суму 1 227 000,00 грн. згідно видаткової накладної №3685 від 08.06.2024.
Станом на даний час у відповідача залишаються невиконаними зобов'язання щодо поставки позивачу товару на суму 1 227 000,00 грн.
19.09.2024 ТОВ "Ойл-Ікс" направило відповідачу претензію-вимогу за вих. №27, у якій позивач вимагав у відповідача негайно, але не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів з дня направлення цієї претензії, виконати свої зобов'язання щодо передачі товару на суму 1 227 000,00 грн., у разі неможливості виконання зобов'язання щодо передачі товару, - у цей же строк повернути ТОВ "Ойл-Ікс" грошові кошти у сумі 1 227 000,00 грн.
Натомість, станом на час звернення з даним позовом, відповідач свої зобов'язання за договором та претензії-вимоги вказаної вище не виконав, що викликало необхідність для позивача звернутись до суду для захисту (відновлення) свого порушеного права.
З огляду на зазначене, позивач зазначає про істотне порушення відповідачем умов договору, що в силу положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання, та просить стягнути з відповідача суму сплачених позивачем коштів 1 227 000,00 грн на яку не було здійснено поставку товару на обумовлених у договорі умовах, а також, на підставі п. 2.11 договору нараховану неустойку в сумі 196 320, 00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ст. 663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначене вище кореспондується з положеннями ст. 188 ГК України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 325/03/2023, а саме, поставки позивачу товару на суму 1 227 000,00 грн, суд дійшов висновку та погоджується з доводами позивача, що відповідачем допущено істотне порушення, що в силу частини 2 статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Що стосується правової природи коштів, які підлягають стягненню (в частині суми основного боргу), суд зазначає наступне.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Як встановлено судом вище, укладений сторонами договір є договором поставки, який є розірваним за рішенням суду в силу зазначених вище обставин.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Аналогічні висновки наведені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що правова підстава утримання відповідачем коштів в розмірі 1 227 000,00 грн відпала, вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, безпідставно утримується відповідачем.
Що стосується нарахування позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань 196 320, 00 грн - неустойки у розмірі 0,1% від вартості оплаченого товару, то суд вказує наступне.
Відповідно до п. 2.11 договору якщо умови поставки передбачають обов'язки покупця здійснити попередню оплату вартості кожної окремої партії товару, продавець зобов'язаний поставити товар своєчасно, а саме, протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту здійснення покупцем повної попередньої оплати вартості товару відповідно до пункту 3.8 цього договору. При неможливості поставки оплаченої покупцем партії товару у вказаний строк з вини продавця, продавець зобов'язується на вимогу покупця сплатити останньому неустойку у розмірі 0,1% від вартості оплаченої партії товару.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд здійснивши перевірку нарахування неустойки у розмірі 0,1% від вартості оплаченого товару у період з 01.06.2024 по 08.11.2024, встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 196 320, 00 грн - неустойки.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи порушення відповідачем договірного зобов'язання, чим допущено істотне порушення умов договору, заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" - задовольнити.
2. Розірвати договір купівлі-продажу товарів № 325/03/2023 від 15.03.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501, ідентифікаційний номер 44125251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Ікс" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Сльоти, 49, ідентифікаційний номер 39981303) безпідставно збережені кошти в сумі 1 227 000 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч) грн 00 коп., неустойку в сумі 196 320 (сто дев'яносто шість тисяч триста двадцять) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 24 377 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят сім) грн 80 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.05.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК