ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2025Справа № 910/2120/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромедтехніка" до Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про тлумачення умов правочину,
за участю представників:
позивача: Сініциної О.П.;
відповідача: Шпіня В.І.;
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромедтехніка" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом до Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (далі - Підприємство), у якому позивач просив суд розтлумачити умови додаткової угоди від 30 квітня 2024 року № 5 до укладеного між сторонами договору про закупівлю від 31 серпня 2023 року № 09/481-08/2023 в частині змін до абзацу 2 пункту 3.4. вказаного правочину, якими було визначено: "Попередня оплата за цим договором здійснюється на строк до 01 липня 2024 р., але не більше 12 (дванадцяти) місяців від дати оплати Замовником продукції за Договором", - на предмет того, чи продовжено такими умовами строки поставки, з урахуванням частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
3 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/2120/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 3 квітня 2025 року.
6 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 5 березня 2025 року, у якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов. У свою чергу, позивач поставив, а відповідач - повністю оплатив обумовлену спірним правочином продукцію. Відтак, з огляду на повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, умови останнього тлумаченню не підлягають. На думку Підприємства, метою подачі позивачем даного позову є не усунення невизначеності й незрозумілості значення слів, понять і термінів тексту договору, а встановлення нових умов договору для їх використання у межах судової справи № 910/15214/24 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення штрафних санкцій за порушення останнім строків поставки товару за цим же правочином. Крім того, дана позовна заява була подана Товариством лише у лютому 2025 році, тоді як повна поставка обумовленої продукції здійснена позивачем ще 25 червня 2024 року, що додатково свідчить про відсутність у сторін неоднозначного тлумачення умов договору. На думку позивача, у пункті 1.1.1. додаткової угоди № 5 до договору відсутні незрозумілі слова, поняття і терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри під час підписання договору та укладання додаткових угод, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України. Підприємство також вказало, що додатковою угодою № 5 до спірного правочину сторони не змінювали термін поставки обумовленої продукції, у зв'язку з чим позивач повинен був поставити товар саме до 30 квітня 2024 року.
У підготовчому засіданні 3 квітня 2025 року судом постановлено протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 1 травня 2025 року.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження повноважень представника Товариства в суді.
У судовому засіданні 1 травня 2025 року представник Товариства підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 серпня 2023 року за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2023-07-03-008368-а між Підприємством і Товариством було укладено договір про закупівлю № 09/481-08/2023, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити замовнику медичні вироби, асортимент, ціна та обсяг яких вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього правочину, а Підприємство - прийняти таку продукцію й оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Протягом 7-ми календарних днів з дати набрання чинності договором постачальник надає замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим правочином, каталог продукції для здійснення відбору переліку необхідних розмірів продукції в межах загальної кількості (пункт 1.1. договору).
Пунктом 2 специфікації (додаток № 1 до договору) сторони визначили асортимент, кількість і вартість продукції, а саме: СRЕ8 стент кардіоваскулярний з системою доставки, елютуючий (стент-система коронарна з лікувальним покриттям для лікування хворих із стандартними ураженнями), у кількості 6 622 штук, загальною вартістю 20 091 081,78 грн.
Відповідно до пунктів 2.1.- 2.3. договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс" у редакції 2020 року на умовах DAP - склад замовника (на території України). Адреса пункту призначення (складу замовника в місті Києві чи Київській області) визначається замовником шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, та/або а заявці на поставку продукції, складеній замовником за формою, встановленою у додатку № 2 до договору.
Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Замовником може здійснюватися попередня оплата, з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати, протягом 30-ти календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6.- 3.10. цього правочину.
Постачальник зобов'язаний здійснювати поставку продукції у строк, указаний у специфікації (додаток № 1). Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями. Зазначені в специфікації (додаток № 1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням замовника за наявності обґрунтованих на те підстав та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія договору може бути продовжена згідно із законодавством у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін. У разі ненадання замовником переліку необхідних розмірів продукції в межах загальної кількості, постачальник має право відтермінувати поставки продукції за договором на термін, вказаний у специфікації (додаток № 1) (пункти 4.1. та 4.2. вказаного правочину).
Пунктами 4.4., 4.4.1.- 4.4.3. договору визначено, що заявка на поставку продукції подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цією угодою, та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1). У разі неподання замовником заявки на поставку продукції, постачальник має й надалі виконувати свої зобов'язання за договором та інформувати замовника про відправку продукції у строк, визначений у специфікації (додаток № 1). Строк між подачею заявки на поставку продукції та датою поставки може бути зменшено за погодженням сторін. У разі подання замовником заявки на поставку продукції з визначеним строком постачання, що є меншим за вказаний у пункті 4.4.1. договору, такий скорочений строк поставки продукції потребує погодження з боку постачальника, який протягом 5-ти робочих днів інформує замовника засобами електронної пошти в порядку, встановленому договором, про погодження поставки продукції у строк, що є меншим за визначений у специфікації (додаток № 1), або надсилає вмотивовану відмову в такому погодженні. У разі неотримання замовником відповіді від постачальника протягом 5-ти робочих днів, заявка на поставку продукції з визначеним строком постачання, що є меншим за вказаний у специфікації (додаток №1), вважається погодженою.
За умовами пункту 4.5. спірного правочину, у випадках, коли поставка здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції в строк, узгоджений сторонами в договорі, або зазначений в заявці на поставку продукції, та у межах строку, передбаченого чинним на момент здійснення попередньої оплати законодавством, що регулює порядок здійснення попередньої оплати, та з урахуванням пунктів 4.1.- 4.4. цього договору.
Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у специфікації (додаток №1), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим правочином, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції, - до повного їх виконання. Дія договору може бути продовжена за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до нього. Усі зміни й доповнення до договору викладаються у письмовій формі та після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами даного правочину. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (пункти 10.1.- 10.3. договору).
Пунктом 4 специфікації (додаток № 1) передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції: до 31 жовтня 2023 року - партію № 1 у кількості 1 700 одиниць продукції; до 29 лютого 2024 року - партію № 2 у кількості 4 922 одиниць продукції.
Відповідно до пункту 7 специфікації (додаток № 1) договір діє до 31 березня 2024 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, у тому числі штрафних санкцій та поставки продукції, - до повного їх виконання.
Додатковою угодою від 23 жовтня 2023 року № 1 до договору сторони дійшли згоди замінити в пункті 4 специфікації (додаток № 1) цифри та слова "31 жовтня 2023 року" цифрами та словами "16 лютого 2024 року".
Додатковою угодою від 16 лютого 2024 року № 2 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 4 специфікації (додаток № 1) у такій редакції: "У відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором у строк до 15 березня 2024 року, включно".
Додатковою угодою від 15 березня 2024 року № 3 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 4 специфікації (додаток № 1) у такій редакції: "У відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором у строк до 29 березня 2024 року, включно". Цією ж додатковою угодою в пункті 7 специфікації (додаток № 1) цифри та слова "31 березня 2024 року" замінено цифрами та словами "15 квітня 2024 року".
Додатковою угодою від 29 березня 2024 року № 4 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 4 специфікації (додаток № 1) у такій редакції: "У відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором у строк до 30 квітня 2024 року, включно". Цією ж додатковою угодою в пункті 7 специфікації (додаток № 1) цифри та слова "15 квітня 2024 року" замінено цифрами та словами "1 червня 2024 року".
Додатковою угодою від 30 квітня 2024 року № 5 до договору сторони дійшли згоди в пункті 7 специфікації (додаток № 1) цифри та слова "1 червня 2024 року" замінити цифрами та словами "14 липня 2024 року". Цією ж додатковою угодою було внесено зміни до абзаца 2 пункту 3.4. договору, а саме: "Попередня оплата за цим договором здійснюється до 1 липня 2024 року, але не більше 12-ти місяців від дати оплати замовником продукції за договором".
Інші умови вищевказаного договору залишились незмінними і сторони підтвердили по ним свої зобов'язання. При цьому, постачальник не був звільнений від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, що мали місце на моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди. Ця угода складена при повному розумінні сторонами її умов та термінології українською й англійською мовами у двох автентичних примірниках, набуває чинності з моменту її підписання сторонами (пункти 1.2.- 1.3. додаткової угоди від 30 квітня 2024 року № 5 до договору).
Судом також встановлено, що на виконання умов вказаного правочину Підприємство 19 вересня 2023 року здійснило повну оплату обумовленої даним правочином продукції у загальній сумі 20 091 081,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від вказаної дати: № 5405 на суму 5 157 783,00 грн, № 5406 на суму 14 933 298,78 грн.
У свою чергу, Товариство поставило визначену договором і специфікацією продукцію: 8 травня 2024 року - у кількості 3 700 штук на суму 11 225 763 грн; 25 червня 2024 року - у кількості 2 922 штук на суму 8 865 318,78 грн. Зазначені обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних уповноваженими представниками сторін без жодних заперечень і зауважень видатковими накладними: від 8 травня 2024 року № 48 на суму 11 225 763 грн; від 25 червня 2024 року № 61 на суму 8 865 318,78 грн.
Ці обставини також не заперечувалися представниками сторін під час розгляду даної справи в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на час звернення позивача до суду з даним позовом (21 лютого 2025 року) зобов'язання сторін за спірним правочином у частині поставки й оплати обумовленої договором продукції виконані в повному обсязі. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач, вважаючи, що Товариство порушило обумовлений договором і специфікацією (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №№ 1- 5) строк поставки товару, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 1 206 836,31 грн (справа № 910/15214/24).
На думку позивача в цій справі, додатковою угодою від 30 квітня 2024 року № 5 до договору сторони не тільки продовжили Підприємству строк внесення попередньої оплати, а й автоматично погодили продовження строку поставки визначеного договором товару до 1 липня 2024 року. У зв'язку з цим Товариство звернулося до суду з даним позовом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 213 ЦК України визначено, що тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 14 лютого 2018 року в справі № 925/106/17, від 5 лютого 2020 року в справі № 910/15161/18, від 18 березня 2021 року в справі № 910/9525/19 та від 19 грудня 2023 року в справі № 925/1205/22.
Разом із цим, Товариство просить надати тлумачення договору, який протягом тривалого часу виконувався сторонами і на час звернення позивача до суду з даним позовом є виконаним, у тому числі за зобов'язаннями з поставки обумовленої продукції та її повної оплати. Натоміть, тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов.
Крім того, відповідно до пункту 10.1. договору та пункту 7 специфікації (з урахуванням внесених до них додатковими угодами №№ 1- 5 змін), строк дії вказаного правочину закінчився 14 липня 2024 року. Разом із цим, даний позов Товариство подало до суду лише у лютому 2025 року.
Судом також встановлено, що у тексті додаткової угоди від 30 квітня 2024 року № 5 до укладеного між сторонами договору, зокрема, у частині внесення змін до абзацу 2 пункту 3.4. вказаного правочину, відсутні будь-які формулювання, які б ускладнювали виконання позивачем зобов'язань за договором.
Зокрема, вказаним положенням спірної додаткової угоди сторони чітко визначили, що внесені зміни стосуються виключно строку внесення відповідачем попередньої оплати. Зазначене підтверджується також пунктами 1.2. та 1.3. спірної додаткової угоди, у яких сторони прямо вказали, що інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними, у тому числі щодо зобов'язань позивача з оплати штрафних санкцій у разі порушення строку поставки обумовленої продукції.
Крім того, у пункті 1.3. вказаної додаткової угоди позивач засвідчив факт обізнаності й розуміння усіх її умов і положень.
Судом також враховано й те, що порядок внесення змін до договору в частині строку поставки товару чітко врегульований пунктами 4.2. та 10.3 договору, а саме: виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди. Автоматичне продовження строку поставки товару в залежності від продовження строку внесення попередньої плати за товар спірним правочином не передбачено.
При цьому, жодним пунктом договору та специфікації (з урахуванням внесених до них змін додатковими угодами № 1- 5) не встановлено право позивача на зупинення (відстрочення) поставки товару в зв'язку з простроченням Підприємством зустрічного зобов'язання з попередньої оплати.
У свою чергу, за загальним правилом частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Разом із цим, як вже зазначалося судом, у даній справі відповідач здійснив повну оплату товару ще 19 вересня 2023 року, тобто, до моменту поставки позивачем товару та укладання додаткових угод до договору.
Оскільки спірна продукція за договором була повністю оплачена відповідачем і вподальшому поставлена позивачем, суд дійшов висновку про те, що заявлений Товариством позов направлений не на тлумачення, як спосіб можливості виконання сторонами умов спірного правочину, а фактично на встановлення нових умов (прав та обов'язків сторін), зокрема, з метою уникнення передбаченої договором відповідальності за порушення строків виконання обумовлених ним зобов'язань.
У свою чергу, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення може тільки роз'яснювати вже існуючі умови угоди і не може створювати нові зобов'язання за нею.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 2 лютого 2023 року в справі № 910/9525/19.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тлумачення умови додаткової угоди від 30 квітня 2024 року № 5 до укладеного між сторонами договору в частині змін до абзаца 2 пункту 3.4. вказаного правочину, в порядку статті 213 ЦК України та у спосіб, вказаний Товариством.
Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки Товариство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованість пред'явлених до Підприємства позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність даного позову, у зв'язку з чим останній задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко