61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
12.05.2025р. Справа №905/1569/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро
до відповідача Заборовської Олени Леонідівни (ІПН НОМЕР_1 , м.Маріуполь, Донецька область)
про стягнення заборгованості 290 671,41 грн.
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» м.Дніпро через підсистему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Заборовської Олени Леонідівни про стягнення 290 671,41 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №20.05.0000000244 від 19.08.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.01.2025 прийнято позовну до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо строку розгляду справи.
Справа розглянута протягом розумного строку в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, проте з перевищенням строку, встановленого ст.248 ГПК України, з об'єктивних причин, пов'язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м.Харків (ракетні обстріли, відсутність електропостачання), особливим режимом роботи суду (дистанційний (віддалений) або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
З матеріалів справи вбачаться, що відповідач зареєстрований в Донецькій області, м.Маріуполь.
Згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місце реєстрації відповідача є тимчасово окупованою територією,
Відділення «Укрпошти» за адресою реєстрації відповідача не функціонує, а тому направити копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі у встановлений ст.242 ГПК України спосіб, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, неможливо.
Ухвалою суду від 13.12.2024 з метою підтвердження наданої позивачем інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, суд звернувся до компетентних органів з відповідним запитом.
Згідно інформації яка надійшла до суду Заборовська Олена Леонідівна значиться зареєстрованою за адресою - АДРЕСА_1 .
Згідно листа Департаменту цифрового розвитку та інформаційних технологій Міністерства соціальної політики України відомості про внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 13.01.2025, щодо відповідача відсутні.
Електронний кабінет в системі "Електронний суд" відповідачем не зареєстровано.
На теперішній час відсутня можливість направлення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі №905/1569/24 за відомою адресою в порядку, передбаченому ГПК України.
Судом здійснено спробу направлення ухвали відповідачу на відому суду электрону адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно довідки - документ повернуто (не доставлено) з повідомленням про помилку, інша адреса електронної пошти суду не відома.
Судом здійснено спробу повідомлення відповідача про розгляд даної справи, шляхом телефонограми на відомий суду номер - 098-706-56-14, проте набраний номер не обслуговується.
Судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі "Судова влада" було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/1569/24.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
19 серпня 2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк", далі по тексту - Банк, Кредитор, Позивач) та фізична особа-підприємець Заборовська Олена Леонідівна (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) уклали кредитний договір N20.05.0000000244 , щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200000.00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 16.08.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 200000,00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 200000 грн. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати);
- у розмірі 0,00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 16.08.2024 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом
Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Крім того, згідно до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь- якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на ЗО днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Додатком №1 до Договору, Сторони узгодили графік погашення платежів, який передбачав терміни повернення кредиту частинами та сплату процентів за відповідний розрахунковий період, зокрема на період з 19.09.2021 по 16.08.2024.
Договір та Графік погашення платежів підписані уповноваженою особою АТ "А-Банк" та Заборовською О.Л .
Банк свій обов'язок виконав повністю, надавши 19.08.2021 Заборовській О.Л. кредит у розмірі 200 000 грн. згідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером від 19.08.2021.
Проте, позичальник порушив умови Договору та строки Графіку погашення платежів.
Станом на 25.11.2024 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 290671,41 грн., що складається з:
- 170169,95 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 58941,46 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 50560.00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 0,00 грн. - пеня;
- 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова);
- 10000 грн. - штраф (змінна складова).
Строк дії Договору закінчився 16.08.2024. Відповідач був обізнаний про свій обов'язок щодо повернення грошових коштів до вказаної дати, однак у встановлений строк його не виконав. Оскільки позивач не вимагав дострокового виконання зобов'язань за Договором, він також не направляв відповідачу претензію.
24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні.
До вказаного Переліку входить і місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , яке відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Отже у відділенні АТ «Укрпошти» відсутня можливість доставки пошти на вказану вище поштову адресу відповідача. Вказане також підтверджується і відповіддю Укрпошти на запит адвоката позивача (скриншотом з сайту Укрпошта).
Саме з цієї підстави Позивач направив копію позову з додатками на електронну адресу відповідача, яку він отримав з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку.
Вважаючи порушеним своє право, АТ "А-БАНК" звернулося до Господарського суду з позовом у якому просить стягнути з Заборовської О.Л. за даним кредитним Договором заборгованість у розмірі 290671,41 грн., що складається з:
170169,95 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
58941,46 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;
50560,00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
0.00 грн. - пеня;
1000,00 грн. - штраф (фіксована складова);
10000 грн. - штраф (змінна складова).
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Щодо визначення підсудності справи.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ЗАБОРОВСЬКА ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА (РНОКПП: НОМЕР_2 ), за своїм рішенням 21.06.2023, припинив свою господарську діяльність як ФОП. Номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 2010020060001006376.
Господарським кодексом встановлено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (цей випадок до них не належить).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно з ЦК, ГК, Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а отже дана справа підлягає розгляду в господарському суді.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також умовами кредитного договору N20.05.0000000244 від 19.08.2021.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до частини4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначені приписи правових норм, при вирішенні даного спору господарський суд застосовує релевантну судову практику Верховного Суду.
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. (пункти 6.23. - 6.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (п. 6.28. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі умов договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України (п. 50. постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012).
Судом встановлено, що 19 серпня 2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк", далі по тексту - Банк, Кредитор, Позивач) та фізична особа-підприємець Заборовська Олена Леонідівна (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) уклали кредитний договір N20.05.0000000244 , щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200000.00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 16.08.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.
Додатком №1 до Договору, Сторони узгодили графік погашення платежів, який передбачав терміни повернення кредиту частинами та сплату процентів за відповідний розрахунковий період, зокрема на період з 19.09.2021 по 16.08.2024.
Договір та Графік погашення платежів підписані уповноваженою особою АТ "А-Банк" та Заборовською О.Л .
Банк свій обов'язок виконав повністю, надавши 19.08.2021 Заборовській О.Л. кредит у розмірі 200 000 грн. згідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером від 19.08.2021.
Проте, позичальник порушив умови Договору та строки Графіку погашення платежів.
Факт видачі кредиту підтверджуються матеріалами справи та не спростований позичальником.
Пунктом А.3 договору N20.05.0000000244 встановлений термін повернення кредиту до 16.08.2024.
З наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором вбачається, що відповідачем вчинялись дії з повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій. Водночас повністю кредит повернуто не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 170169.95 грн. грн
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору N20.05.0000000244, додатку №1 до нього (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем кредиту є такими, що настав.
Згідно доводів Позивача, станом на 25.11.2024 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 290671,41 грн., зокрема:
- 170169,95 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 58941,46 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 50560,00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 0,00 грн. - пеня;
- 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова);
- 10000 грн. - штраф (змінна складова).
Вказані доводи Позивач підтверджує виписками по рахункам Відповідача.
Статтями 610 та 611 ч. 1 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, Зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно до аб. б п. АЗ Кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Пунктом 2.3.2 Кредитного Договору встановлено, що при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги АТ "А-БАНК" про стягнення ОСОБА_3 за даним кредитним Договором N20.05.0000000244 загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 170169.95 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами та за винагородою.
Окрім суми заборгованості за наданим кредитом, позивач просить стягнути з відповідача загальний залишок заборгованості за процентами у розмірі 58941,46грн та загальний залишок заборгованості за винагородою у розмірі 50560,00 грн, нараховані за період з 19.08.2021 по 31.10.2024.
За ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Частиною 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст.1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодекс України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та охоронна норма ч. 2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи умови кредитного договору N20.05.0000000244 відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором до 16.08.2024.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено та діє на теперішній час.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладені обставини, а також положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, та беручи до уваги, що кінцевим строком повернення кредиту згідно з умовами договору є 16.08.2024, обґрунтованим і правомірним є нарахування процентів за користування кредитними коштами виключно за період до 16.08.2024 (включно), що становить 58 554,04 грн.
Нарахування позивачем процентів як плати за користування кредитом після 16.08.2024 - тобто після завершення строку дії договору - є безпідставним та таким, що суперечить умовам договору і нормам чинного законодавства.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми винагороди ґрунтуються на положеннях А.10 договору, згідно яких позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування сплати процентів здійснюється у дату сплати.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір винагороди у сумі 50 560,00 грн, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки розрахунок позивача здійснений за період до 31.10.2024, тоді як строк дії кредитного договору закінчився 16.08.2024. Відповідач правомірно користувався кредитними коштами лише до зазначеної дати, у зв'язку з чим підлягає врахуванню винагорода, нарахована саме до 16.08.2024 включно. Виходячи з цього, обґрунтований розмір винагороди становить 47 400,00 грн.
Щодо вимог про стягнення 1000,00 грн. - штрафу (фіксована складова) та 10000 грн. - штрафу (змінна складова).
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського суду України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, на теперішній час воєнний стан продовжено.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від відповідальності від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором.
Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 1000,00 грн штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору та надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Заборовської Олени Леонідівни ( АДРЕСА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.05.0000000244 від 19.08.2021 року станом на 25.11.2024, яка складається з наступного:
- 170 169,95 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 58 554,04 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.
- 47 400,00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Стягнути з Заборовської Олени Леонідівни ( АДРЕСА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати у розмірі 4 141,85 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 12.05.2025.
Суддя Е.В. Зекунов