вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.05.2025м. ДніпроСправа № 904/425/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ", Київська область, м. Буча
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за договором поставки №49 від 15.01.2024 у загальному розмірі 43 742,70 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість за договором поставки № 49 від 15.01.2024 у загальному розмірі 43 742,70 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 36 720,00 грн., пеня у розмірі 4 303,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 719,07 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
24.02.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.
28.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 36 720,00 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки №49 від 15.01.2024 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього товару.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує, що 15.01.2024 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки № 49 та на адресу Відповідача був поставлений товар - пісок річний за заявкою за №53-15/443 від 07.06.2024.
Проте зазначає, що позивач вимагає не тільки основну заборгованість, але пеню та інфляційні втрати.
Відповідач просить зменшити розмір пені відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки суд має право зменшувати неустойку у разі її непропорційності збиткам, враховуючи майновий стан сторін та інші суттєві обставини.
Неустойка має стимулювати виконання зобов'язань, а не бути непомірним тягарем. Ця позиція підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та постановами Верховного Суду.
Відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, погіршенням фінансового стану через війну, руйнування логістики та основного ринку збуту; значним зменшенням чисельності працівників через мобілізацію; підтримкою ЗСУ та виконання соціальних зобов'язань; накопиченням збитків у 2023 році - 63 млн грн, у 2024 році - понад 2 млрд грн; відмовою у відшкодуванні ПДВ через санкції проти акціонера, що вплинуло на обіг коштів.
Крім того, відповідач використовує всі можливі юридичні механізми для стягнення заборгованості зі своїх контрагентів та оскаржує незаконні податкові рішення.
З огляду на наведене та судову практику, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % та надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
15.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БУДІНДУСТРІЯ» (Постачальник, Позивач) та Акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат» (Покупець, Відповідач) був укладений договір поставки №49 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити такий товар у порядку та на умовах передбачених цим договором. Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід" ємною частиною договору.
Згідно пункту 3.1 Договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до цього договору (пункт 3.2 Договору).
Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору (п. 3.2. Договору).
Поставка товару здійснюється виключно за письмовою заявкою покупця (надалі - заявка) (п. 3.3. Договору).
Пункт 3.4. Договору передбачає, що заявка направляється Покупцем у електронному вигляді засобами Сервісу Електронного Документообігу “ВЧАСНО» (далі СЕД “ВЧАСНО»).
Пункт 4.1. Договору - Ціна за одиницю товару встановлюється Сторонами у специфікаціях.
Пункт 4.2. Договору - Орієнтовна вартість даного договору на момент його укладання становить 36 720,00 грн, у тому числі ПДВ 6 120,00 грн.
Пункт 4.4. Договору - Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024 (п. 10.1. Договору).
Зміни та доповнення в даний договір можуть бути внесені тільки за згодою сторін та оформляються додатковою угодою (п. 11.1. Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками з використанням системи електронного документообігу "Вчасно" без зауважень та заперечень до нього.
На виконання умов договору сторонами без зауважень була підписана Специфікація №1 від 15.01.2024 року.
Пункти 2-4 Специфікації визначають, що товар поставляється на умовах: ЕХШ - склад Постачальника м. Дніпро (Інкотермс - 2010). Вантажоодержувач: АТ "Кривбасзалізрудком". Строк поставки товару: протягом 60 календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця.
Пунктом 5 Специфікації встановлено, що оплата за товар здійснюється протягом З календарних днів з моменту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, Постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром Постачальник надає Покупцеві необхідну технічну документацію на товар: сертифікат якості, погоджене сторонами креслення КД 44-5287-0.00.00-И7.
Пунктом 7 Специфікації визначено, що загальна сума договору № 49 від 15.01.2024 р. з урахуванням даної специфікації становить 36 720,00 грн., у тому числі ПДВ 6120,00 грн.
На виконання зазначеного Договору та у відповідності до заявки Відповідача від 07.06.2024 р. за вих. № №53-15/447 Позивач поставив на адресу Відповідача колодку гальмову чавунну для локомотивів тип "М" у кількості 36 шт. загальною вартістю 36 720,00 грн. в т.ч. ПДВ 6120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 336 від 09.08.2024 р., рахунком на оплату № ЗО від 09.08.2024 р. та товарно-транспортною накладною № Р336 від 09.08.2024р.
Прийом товару відбувся 12 серпня 2024 р., що підтверджує відбиток штампу та підпис завідувача складу Відповідача Помурок С.А.
Позивач звертався до Відповідача листом за вих. № “ 5 77» від “ 18» вересня 2024р., в якому відмічалася необхідність розрахуватися за поставлений та отриманий товар. У відповідь на цей Лист Відповідача відповів листом за вих. № 53-15/Б3249 від 04.11.2024 р., в якому зазначив, що рахунки за отриману продукцію передані у фінансовий відділ та будуть сплачені, при наявності грошових коштів на рахунку Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат».
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар повністю та своєчасно не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на вищезазначені доводи, Відповідач має сплатити на користь Позивача виниклу заборгованість за поставлений товар, що становить 36 720,00 грн.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у загальному розмірі 36 720,00 грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар 36 720,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.6. Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 303,63 грн. за загальний період прострочення з 26.08.2024 до 03.02.2025.
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок є вірним, пеня розрахована відповідно до умов п. 7.6 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Відповідач у відзиві просив суд зменшити розмір пені на 90 %.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені суд враховує таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546,549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Суд зазначає, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Відсутність прибутку та невиконання контрагентами Відповідача своїх грошових зобов'язань перед ним, а також: інфляційні процеси становлять один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною та непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Тому Відповідач мав передбачати ймовірне настання таких обставин при укладенні Договору, тим більш, що він укладав його в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Таким чином, ураховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема, на засадах власного комерційного ризику, слід дійти висновку, що посилання Відповідача на суттєві зміни у веденні господарської діяльності та інші наслідки запровадження на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких укладений ним із Позивачем Договір і взяти на себе зобов'язання може їх не виконувати або не нести відповідальність за їх неналежне виконання.
При цьому, суд враховує, що розмір пені не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає нормами чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору. З огляду на викладене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з серпня 2024 року до грудня 2024 року на суму 2 719,07 грн.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 2 719,07 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.
Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 2, прим. №82; код ЄДРПОУ 31996862) основну заборгованість у розмірі 36 720,00 грн., пеню у розмірі 4 303,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 719,07 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 12.05.2025.
Суддя В.Г. Бєлік