вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.05.2025м. ДніпроСправа № 904/950/25
За позовом Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради (50054, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Привітна, буд. 56, код ЄДРПОУ 42332700)
до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00191307)
про стягнення 34 567 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення 34 567 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 29 340 грн, пені в сумі 2 966,59 грн, інфляційних втрат у сумі 1 892,05 грн та 3% річних у сумі 368,36 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» не виконано зобов'язання за договором № 256 від 11.03.2024 про надання послуг щодо повної та своєчасної їх оплати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/950/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
26 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» повідомляє про скрутне фінансове становище підприємства, вказує, що після надходження грошових коштів заборгованість перед позивачем буде погашена. Також відповідач просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3%річних на 90% від заявленої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору про надання послуг, строк дії договору, умови, строк та порядок надання послуг, строк та порядок розрахунків, наявність заборгованості замовника, період прострочення виконання зобов'язання.
11 березня 2024 року між Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» (АТ «Кривбасзалізрудком», далі - замовник) та Комунальним підприємством «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради (КП «Центр поводження з тваринами» КМР, далі - виконавець) укладено договір № 256 про надання послуг (а.с. 10-12, далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, за дорученням замовника на структурних підрозділах АТ «Кривбасзалізрудком» надати послуги з вилову, вакцинації, біостерилізації, кліпсування, тимчасової перетримки і повернення особин (собак) в середовище їхнього перебування (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти послуги й оплатити їх відповідно до умов Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість послуг, наданих виконавцем, відповідно до протоколу узгодження ціни (додаток № 1) становить 326 000 грн, без урахування ПДВ.
Згідно з пунктом 2.3 Договору оплата замовником вартості наданих виконавцем послуг здійснюється впродовж 10 календарних днів після підписання акта прийому - передачі послуг.
На підставі пункту 3.1 Договору виконавець надає послуги протягом 3-5 календарних днів з моменту отримання на адресу електронної пошти письмової заявки від замовника, відповідно до протоколу узгодження ціни (додаток № 1) і графіка (додаток № 2), затверджених, підписаних сторонами.
Згідно з пунктом 4.1 Договору прийом замовником наданих виконавцем послуг оформлюється актом прийому - передачі послуг.
Відповідно до пункту 4.2 Договору виконавець до 2-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому були надані послуги, надає замовникові акт прийому - передачі наданих послуг.
Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 Договору виконавець має право одержувати за надані послуги оплату в розмірі й у строки, передбачені даним Договором.
Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 Договору замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги й оплачувати їх у розмірі й у строки, передбачені даним Договором.
Згідно з пунктом 6.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного Договору, сторона несе відповідальність, встановлену даним Договором і чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 6.9 Договору сплата стороною штрафних санкцій або відшкодування збитків, заподіяних порушенням Договору, не звільняє сторону від обов'язку виконати даний Договір у натурі.
Згідно з пунктом 7.2 Договору спір, неурегульований сторонами, підлягає передачі на розгляд у господарський суд за встановленою підвідомчістю й підсудністю такого спору відповідно до діючого законодавства України.
Згідно з пунктом 9.1 Договору даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до пункту 9.2 Договору закінчення терміну дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії даного Договору.
Згідно з протоколом узгодження ціни, що є додатком № 1 до Договору (а.с. 12), сторони погодили такі послуги: вилов, вакцинація, біостерилізація, кліпсування, тимчасова перетримка і повернення особин (собак) в середовище їхнього перебування, кількістю 100 голів, за ціною 3 260грн за одну особину (собаку), загальною вартістю 326 000 гривень.
Сторонами підписано та скріплено їх печатками графік надання послуг в структурних підрозділах АТ «Кривбасзалізрудком», який є додатком № 2 до Договору (а.с. 12), відповідно до якого виконавець мав надавати послуги з вилову, вакцинації, біостерилізації, кліпсування, тимчасової перетримки і повернення особин (собак) в середовище їхнього перебування, по 10голів щомісяця, впродовж березня - грудня 2024 року, загальною кількістю 100 голів.
Сторони підписали та скріпили печатками акт № 230901 від 23.09.2024 здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 8), згідно з яким виконавцем виконані наступні роботи (надані такі послуги): послуги по відлову, вакцинації, біостерилізації, чіпсуванню, тимчасової перетримки і поверненню особин (собак) в середовище їхнього перебування. Загалом відловлено 9 особин, за ціною 3 260 грн за одну особину. Загальна вартість робіт (послуг) склала двадцять дев'ять тисяч триста сорок гривень 00 копійок.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 230901 від 23.09.2024 на суму 29 340грн (а.с. 17).
Станом на 24.01.2025 сторонами підписано та скріплено їх печатками акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 9), відповідно до якого АТ «Кривбасзалізрудком» перед КП «Центр поводження з тваринами» КМР має заборгованість у сумі 29 340 грн (двадцять дев'ять тисяч триста сорок гривень 00 копійок).
Позивач звертався до відповідача з претензією № 535 від 10.12.2024 (а.с. 16) та листом № 74 від 03.02.2025 (а.с. 14-15), в яких просив сплатити заборгованість згідно з актом № 230901 від 23.09.2024 здачі - прийняття робіт (надання послуг) у сумі 29 340 гривень.
На претензію № 535 від 10.12.2024 Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» надало відповідь № 2478 від 30.12.2024 (а.с. 13), у якій повідомило, що у зв'язку з відсутністю достатніх обігових коштів виникла затримка в розрахунках. Відповідач запропонував розглянути питання щодо реструктуризації заборгованості за договором № 256 від 11.03.2024 про надання послуг.
Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради зазначає, що Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» заборгованість не сплачена, що і стало причиною звернення до суду з позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач просить стягнути не лише основну заборгованість, а й заявляє до стягнення пеню в сумі 2 966,59 грн, інфляційні втрати в сумі 1 892,05 грн та 3% річних у сумі 368,36 гривень.
Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» вважає, що Комунальним підприємством «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради не доведено наявність збитків, пов'язаних із порушенням строків оплати зі сторони відповідача. Зазначає низку обставин, які вплинули на спроможність Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» належним чином виконувати свої зобов'язання:
- погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України;
- зменшення чисельності працівників Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (зокрема, з причин призову до служби у Збройних Силах України);
- надання відповідачем допомоги Збройним Силам України та виконання Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин у разі їх загибелі;
- припинення та обмеження споживання електроенергії в періоди виконання зобов'язань за Договором;
- поведінку відповідача, який намагається зменшити наявну заборгованість перед позивачем.
У зв'язку з вищенаведеним Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» звертає увагу на право суду зменшити розмір нарахованої пені та просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90% від заявленої суми.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому на підставі ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами у справі виникли права та обов'язки на підставі укладеного договору про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач докази оплати заборгованості не надав, позовні вимоги не спростував, контррозрахунок суми заборгованості не подав.
Судом установлено порушення з боку Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 29 340 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради нарахувало та заявило до стягнення пеню в сумі 2 966,59 грн, інфляційні втрати в сумі 1 892,05 грн та 3% річних у сумі 368,36 гривень.
З приводу нарахування пені суд указує наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.4 Договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За прострочення виконання зобов'язання відповідно до пункту 6.4 Договору позивач нарахував пеню в сумі 2 966,59 грн за період з 17.10.2024 до 04.03.2025 року.
Перевіркою судом правильності розрахунку пені арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 2 966,59 гривень.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Перевіркою судом правильності розрахунку інфляційних втрат арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 1892,05 грн підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.
Ураховуючи, що згідно з пунктом 2.3 Договору останній день оплати - 03.10.2024, прострочення виконання грошового зобов'язання виникло з 04.10.2024, Комунальним підприємством «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради 3% річних розраховані неправильно.
З огляду на вищевикладене, за період з 04.10.2024 до 04.03.2025 3% річних становлять 365,96грн (29 340 грн * 3% * 89 днів : 366 днів : 100%) + (29 340 грн * 3% * 63 дні : 365 днів : 100%).
Таким чином, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 365,96 гривень.
З приводу прохання відповідача зменшити розмір пені, інфляційних втрат, 3% річних на 90% від заявленої суми суд звертає увагу на наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення розміру неустойки закон відносить на розсуд суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідками збройної агресії російської федерації проти України, а також те, що розмір нарахованої пені (2 966,59 грн) порівняно з основною заборгованістю (29 340 грн) є незначним (10,11%), господарський суд вважає доцільним, справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права, не зменшувати розмір нарахованої відповідачу пені.
Визначене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3%річних є мінімальними гарантіями, що надають кредитору можливість захистити його майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуації, за якої боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (в тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Щодо інших доводів Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» суд повідомляє наступне.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини», ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в п. 23 рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) указав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
На підставі п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A).
Судом досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не беруться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
З урахуванням установлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню та з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради підлягають стягненню 34 564,60 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 29 340 грн, пеня в сумі 2 966,59 грн, інфляційні втрати в сумі 1 892,05 грн та 3% річних у сумі 365,96 гривень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,23 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення 34 567 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради (50054, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Привітна, буд. 56, код ЄДРПОУ 42332700) 34 564,60 грн (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири гривні 60 копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 29 340 грн (двадцять дев'ять тисяч триста сорок гривень 00копійок), пеню в сумі 2 966,59 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість гривень 59 копійок), інфляційні втрати в сумі 1 892,05 грн (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві гривні 05 копійок), 3%річних у сумі 365,96 грн (триста шістдесят п'ять гривень 96 копійок), судовий збір у сумі 2 422,23 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 23 копійки).
3. У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 12.05.2025.
Суддя В.О. Дичко