вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відстрочення виконання рішення суду
12.05.2025м. Дніпро№ 904/286/24
Суддя Мілєва І.В., розглянувши заяву: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
про відстрочення виконання рішення суду
у справі
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", м. Київ
до: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 60 395 164,26 грн
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м. Нікополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", м. Київ
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
від позивача (за первісним позовом): не з'явився;
від відповідача (за первісним позовом) : Добровольський А.Т.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 60 395 164,26 грн основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 від 12.07.2021.
05.05.2023 відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» надати Акціонерному товариству “Нікопольський завод феросплавів» належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, поставленої за умовами договору № 21/07/12-2 від 12.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу у січні 2022 року.
Ухвалою від 09.04.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 закрито провадження у справі № 904/286/24 за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 61 151 091,72 грн, а саме: 60 245 164,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 905 927,46 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/286/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/286/24 залишено без змін.
22.04.2025 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" подало до суду заяву, в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 строком на 1 рік.
Суддя Мілєва І.В. перебувала у щорічній основній відпустці до 02.05.2025 включно.
Суд ухвалою від 06.05.2025 прийняв заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення до розгляду та призначив її розгляд у засіданні на 12.05.2025.
Позивач подав до суду 28.04.2025 пояснення та 12.05.2025 додаткові пояснення.
У судове засідання 12.05.2025 з'явився представник выідповідача, представник позивача не з'явився.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 закрито провадження у справі № 904/286/24 за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 61 151 091,72 грн, а саме: 60 245 164,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 905 927,46 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.(ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. (ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Свою заяву відповідач обґрунтовує наступним. Враховуючи значні збитки, які несе Товариство останні роки (понад 2,6 млрд. грн збитків за 2024 рік - рядок 2355 Звіту про фінансові результати за 2024 рік), заявлена до стягнення сума є вкрай значною та ставить під сумнів подальшу можливість підприємства здійснювати господарську діяльність з мінімальною потужністю. Додатковою перешкодою для виконання рішення у цій справі є складна ситуація на фронті та бойові дії неподалік від місцезнаходження підприємства. Так, над містом Нікополем і територією заводу постійно літають розвідувальні ворожі БпЛА, які зорієнтовують загарбників з протилежного берега, окупованих територій Запорізької області, на точні цілі, якими є нікопольські підприємства, в тому числі і АТ «Нікопольський завод феросплавів», об'єкти критичної і цивільної інфраструктури. Внаслідок цього з міста виїхало майже 2/3 мешканців, тих, що залишились тримає під обстрілами лише можливість працювати на єдиному підприємстві з безперервним виробничим процесом в зоні активних бойових дій - АТ «Нікопольський завод феросплавів», і можливість отримувати гідну заробітну плату та забезпечувати свої сім'ї. Фінансова нестабільність АТ «Нікопольський завод феросплавів» несе серйозну загрозу не лише для підприємства, регіону, а й для економіки України в цілому. АТ «Нікопольський завод феросплавів» розташовано у межах адміністративної території Нікопольської міської територіальної громади з адміністративним центром у місті Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області, яка відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» із змінами віднесена до території активних бойових дій із датою початку бойових дій - 21.07.2022 та датою завершення бойових дій - 31.05.2023, а з дати 31.05.2023 без дати завершення бойових дій - до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Станом на квітень 2025 року за фактами влучань БпЛА, артилерійських обстрілів зі ствольної або реактивної артилерії військових формувань рф по об'єктам та майну АТ«Нікопольський завод феросплавів» відкрито 75 кримінальних проваджень (досудові розслідування проводить слідчий відділ Управління СБУ у Дніпропетровській області), в яких АТ «Нікопольський завод феросплавів» є потерпілим. Внаслідок цих обстрілів АТ «Нікопольський завод феросплавів» попередньо завдано майнової шкоди приблизно на 1 млрд. грн. (підрахунки за ворожими обстрілами тривають). Майно та об'єкти АТ «Нікопольський завод феросплавів» отримали пошкодження різного ступеня, як безпосередньо на території промислового майданчику (будівлі основних плавильних та допоміжних цехів заводу), так і на території міста, зокрема, майже зруйновані профілакторій, водно-спортивна база, база відпочинку, зазнали значних пошкоджень Палац культури «Електрометалург» ім. Б.Ф. Величка, залізнична станція «Нікополь-Сортувальний», стадіон «Електрометалург», готель «Нікополь», а також високовольтні лінії ГВ-1, ГВ-3 та ГВ-4. Примусове виконання з негайного стягнення грошових коштів підприємства призведе до: повної зупинки виробництва АТ НЗФ, яке є найбільшим у Європі виробником феросплавів та критично важливим підприємством для металургійного комплексу України. Ланцюгової реакції зупинки суміжних підприємств, зокрема, АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», які є постачальниками сировини для заводу. Це може призвести до повного колапсу економіки регіону. Втрати тисяч робочих місць, адже АТ НЗФ забезпечує роботою мешканців не лише Нікополя, але й сусідніх міст. У разі зупинки підприємства економічна активність у цих громадах впаде до критичного рівня, а рівень безробіття зросте до небезпечних показників. Зниження надходжень до державного та місцевих бюджетів, зокрема валютної виручки, адже продукція АТ НЗФ експортується на міжнародні ринки. Для інформації: в 2024 році отримало від продажу своєї продукції майже 190 млн. євро. Негайна сплата значної суми коштів буде відчутною й для 3,5 тис. працівників заводу і членів їх сімей, які залежать від стабільної роботи підприємства. За період повномасштабного вторгнення рф в Україну (з початку 2022 року по 31.03.2025) АТ «Нікопольський завод феросплавів» сплатило до бюджетів всіх рівнів понад 3,5 млрд. грн, витрати на підтримку мобілізованих працівників та допомогу ЗСУ склали понад 670 млн. грн. На підприємстві запроваджені соціальні програми допомоги мобілізованим, демобілізованим, сім'ям загиблих на війні та постраждалим від неї. АТ «Нікопольський завод феросплавів» постійно допомагає у відновленні пошкоджених енергетичних об'єктів міста та іншої інфраструктури. Збереження стабільності та функціонування АТ «Нікопольський завод феросплавів» є критично важливим для економічної та соціальної безпеки країни.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви докази та обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
У Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які зміняться чи настануть через 1 рік, та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження покращення фінансового стану підприємства через 1 рік.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області, про відстрочення якого на 1 рік просить відповідач, ухвалене 03.06.2024.
Господарський суд наголошує, що відповідно до ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 може бути відстрочено до 03.06.2025. Тобто, в даному випадку відстрочення виконання рішення можливо на строк, що становить менше місяця.
Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення відповідачем до суду також не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши належним чином наведені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 по справі № 904/286/24.
Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 по справі № 904/286/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 12.05.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Мілєва