вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.05.2025м. ДніпроСправа № 905/128/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ", 51500, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м.Тернівка, вул.Героїв України, буд.33, код ЄДРПОУ 33959754
про стягнення штрафу
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" про стягнення штрафу у розмірі 198 885,00грн та судового збору у розмірі 2 422,40грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Величко Н.В.
За змістом позовної заяви відповідачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька область, Мар"їнський район, село Вовчанка, вулиця Нагорна, буд.1-а, код ЄДРПОУ 33959754).
Станом на дату вирішення питання про відкриття провадження за вказаною позовною заявою Господарським судом Донецької області встановлено, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним номером 33959754 зареєстровано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", місцезнаходженням юридичної особи є: 51500, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, місто Тернівка, вул.Героїв України, будинок 33 (відповідь № 1124006 від 17.02.2025).
Ухвалою Господарського суду Донецької області позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", м.Тернівка Дніпропетровської області про стягнення штрафу у розмірі 198 885,00грн, з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49027, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 справу № 905/128/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
До канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" - адвоката Гаврихіва Вадима Васильовича надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
11.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" - адвоката Гаврихіва Вадима Васильовича надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
11.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що комерційний акт № 454201/11/29 від 10.07.2024 по вагону № 62966486, відомості в якій вносилися про масу вантажу самими робітниками позивача, не доводить вини ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», оскільки його зміст суперечить фактичним обставинам та іншим перевізним документам та не доводить, що відповідач невірно зазначив масу вантажу саме при відправленні вагону 62966486, а не по іншому.
14.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що комерційний акт №454201/11 від 10.07.2024 складений у відповідності до Правил складення актів. Позивач звертає увагу на те, що на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу, залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі № 905/128/25 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" - адвоката Гаврихіва Вадима Васильовича, про розгляд справи № 905/128/25 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі № 905/128/25 заяву представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" - адвоката Гаврихіва Вадима Васильовича, про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на позовну заяву з доданими до неї додатками до розгляду.
29.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечує проти того, що у вагоні 62966486 за накладною 49535727 було невірно зазначено масу вантажу.
02.05.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає про те, що за час знаходження вагону на станції Чаплине, під час усунення комерційної несправності відповідачу були нараховані додаткові збори (плата за користування, маневрова робота, збір за зважування та ін.), котрі були сплачені відповідачем шляхом відображення на рахунку по ЄРЦ.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-33959754/2020-0001 від 30.06.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - позивач) засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" (далі - відповідач) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідача (вантажовідправника) приєднано до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема накладною (пункт 1.4. договору).
У пункті 7.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
У липні 2024 року від відповідача по накладній № 49535727 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці прийнято до перевезення вагони з вантажем «Вугілля кам'яне»,
Відповідно до накладної № 49535727 масу вантажу визначено відправником, яка у вагоні № 62966486 складала 70 000 кг.
Спосіб визначення маси: вагонні ваги (150 т), заводський номер 04071036.
Вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ».
Вантажоодержувач - ДТЕК «Бурштинська ТЕС».
10.07.2024 при проходженні вагону по станції Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 26 від 10.07.2024 проведено контрольне зважування вагону № 62966486 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський номер №1465, державна повірка 02.07.2024, прийнятих до обліку регіонального філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під № 1.
При переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 454201/11 від 10.07.2024.
Перевіркою було виявлено, що у накладній № 49535727 у вагоні № 62966486 вказана маса вантажу 70 000 кг, а фактично встановлено 72 2000 кг, що на 2 200 кг більше, ніж вказано у накладній.
Станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон № 62966486 відчеплений для відвантаження надлишку. Після усунення надлишків вагон № 62966486 відправлено до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною № 49537954. Надлишок вантажу було відвантажено засобами залізниці у вагон № 61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 45942935.
По прибуттю вагону № 62966486 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці вантаж видано згідно комерційного акту та актів загальної форми станції Чаплине №110 від 17.07.2024, станції Бурштин №1622 від 29.07.2024 за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту № 454201/11 від 10.07.2024.
Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/11 від 10.07.2024 зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №454201/11/29 від 10.07.2024.
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем штрафу у розмірі 198 885,00грн за неправильно зазначену у накладній № 49535727 масу вантажу.
Відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини п'ятої статті 307 ГК України, що кореспондується із частиною другою статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно із вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Судом встановлено, що накладна № 49535727 містить, зокрема дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
Статтею 6 Статуту визначено, що вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
За умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
З огляду на викладене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.
Водночас відповідачем при заповненні накладної № 49535727 було допущено помилку у масі вантажу у вагоні № 62966486, що підтверджується комерційним актом № 454201/11 від 10.07.2022. При цьому, у вказаному комерційному акті зазначено, зокрема, що вантаж у твердому стані, маркований 5 повздожніми смугами і ущільнений у вигляді трапецевидної шапки за допомогою катка ущільнювача.
Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній, та встановленої при контрольному зважуванні.
Згідно зі статтею 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.
За змістом статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до накладної № 49535727 розмір провізної плати за вагон № 62966486 становить 39 777,00грн (а.с.28).
Провізна плата за один вагон від станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці за відстань 1 390км становить 39 777,00грн, кількість провізних сплат - 5.
Дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній № 49535727 масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що він є таким, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим і арифметично вірним.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Підставою для покладення матеріальної відповідальності на відповідача є комерційний акт станції Чаплине від 10.07.2024 №454201/11, складений у відповідності до Правил складання актів, Правил видачу вантажу та Статуту залізниць України. Пунктом 8 Правил складання акта встановлено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
Станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон №62966486 відчеплений для відвантаження надлишку. Після усунення надлишку вагон №62966486 було відправлено до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною №45942935. По прибуттю вагону №62966486 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, який прибув із комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/11 від 10.07.20240, вантаж видано згідно комерційного акту та актів загальної форми ст. Чаплине №110 від 17.07.2024, ст. Бурштин №1622 від 29.07.2024 за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту №454201/11 від 10.07.2024, у відповідності до пункту 12 «Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка у даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, визначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.03.2020 у справі № 917/500/19).
Суд звертає увагу на те, що існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах, підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом, розрахунковим методом, за обміром, умовно.
Як убачається з умов пункту 10 Правил приймання вантажів до перевезення, порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, водночас вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення (на шляху прямування) нормативні документи не містять.
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивачем додано до позовної заяви наказ № 9 від 16.02.2024, за змістом якого у зв'язку із відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відповідальними особам, які мають право підпису комерційних актів призначено, зокрема, приймальників поїзда ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Заступником начальника станції є Усік А.О., а отже він і є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункті 10 Правил складання актів.
Комерційний акт №454201/11 від 10.07.2024 складений попутньою станцією, що не протирічить пункту 8 Правил складання актів.
Отже відповідач не спростував доводів позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 198 885,00грн.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" заявлено вимогу майнового характеру (198 885,00грн), позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40грн, про що свідчить платіжна інструкція № 584 (#1818705265705) від 29.01.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ" про стягнення штрафу задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ", 51500, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м.Тернівка, вул.Героїв України, буд.33, код ЄДРПОУ 33959754 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815 штраф у розмірі 198 885,00грн (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 12.05.2025
Суддя О.В. Перова