вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.04.2025м. ДніпроСправа № 904/114/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Селянського (фермерського) господарства "Людмила" (Дніпропетровська обл., Юр'ївський р-н, с. Вербуватівка)
до Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, смт Юр'ївка)
про визнання недійсним рішення
Представники:
від позивача: Савченко С.А.;
від відповідача: не з'явився.
Селянське (Фермерське) господарство "Людмила" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якій просить визнати недійсним рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області №4159-68/VIIІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради". Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення порушує його право власності на металевий ангар, розташований між будівлею пошти та пасікою фермерського господарства "Зоря", навпроти житлового будинку №38-А по вул. Центральній в с. Вербуватівка Юр'ївського району Дніпропетровської області, розміром 18м х 82м, загальною площею 1476кв.м, який належить позивачу на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.10.2012.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2025.
31.01.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі. Також, просить провести підготовче засідання за відсутності представника відповідача.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що за розпорядженням Кабінету Міністрів України №709-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області" Вербуватівська сільська рада увійшла до складу Юр'ївської селищної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області. Зазначає, що Юр'ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області є правонаступником прав, обов'язків та майна Вербуватівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області. Також зазначає, що позивачу спірний металевий ангар не належить, оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 у справі №2-1874/6733/12 апеляційну скаргу Павлоградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області задоволено, скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.10.2012 в частині задоволення зустрічного позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову СФГ «Людмила» до Єрмоленка Володимира Сергійовича про визнання права власності відмовлено. Будь-яких інших доказів на підтвердження права власності чи права користування на споруду позивач не надав. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів порушення його прав чи законних інтересів як власника або користувача спірного майна, тому СФГ "Людмила" є неналежним позивачем у цій справі, а задоволення позову не призведе до відновлення прав господарства, у зв'язку із чим, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Крім того, посилається на акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 14.11.2002, укладений між КСП «Широка Балка» та Вербуватівською сільською радою, за яким рада прийняла матеріальні цінності, які знаходяться за адресою Юр'ївський район, село Вербуватівка, вул. Центральна, а саме ангар площею 1462кв.м., будівлю колгоспної бані, розміром 24м на12м.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 відкладено підготовче засідання на 06.03.2025.
05.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив (заперечення позивача на відзив відповідача).
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що з акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 14.11.2002 незрозуміло кому належать відтиски печатки на акті, де знаходиться оригінал і на підставі якого правочину передавалось це майно та на підставі чого особа, що передавала майно його нібито отримала. Також наголошує, що в 2002 році юридичної особи КСП "Широка балка" не існувало, відсутні повноваження пана Плошенка П.Г. підписувати документи від імені керівника КСП "Широка балка" станом на 14.11.2002. Крім того, будівля колгоспної бані перебуває в переліку об'єктів комунальної власності селищної ради, в той час як металевий ангар у цьому переліку був відсутній.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 відкладено підготовче засідання на 18.03.2025.
17.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Також, відповідач просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.
У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що оригінал акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 14.11.2002 перебуває у відповідача. Щодо доводів про користування ФГ "Людмила" металевим ангаром більше 25 років зазначив, що позивач не є та ніколи не був законним власником або користувачем цього майна, а отже не може стверджувати про порушення його прав оскаржуваним рішенням та є неналежним позивачем. Стосовно доводів про те, що КСП "Широка Балка" не існувало - на спростування вказаних тверджень надав копію розпорядження голови Юр'ївської районної державної адміністрації №213 від 22.06.1999, яким зареєстровано статут КСП "Широка Балка".
18.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи копії документів:
- копію акту приймання-передачі майна на зберігання до розпаювання;
- копію звернення в податкову інспекцію щодо розпаювання майнових прав членів КСП "Авангард".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.04.2025.
У судове засідання 10.04.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 відкладено розгляд справи по суті на 30.04.2025.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 30.04.2025 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
18.10.2012 рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі №2-1874/6733/12 було визнано за Селянським (фермерським) господарством "Людмила" право власності на металевий ангар, розташований між будівлею пошти та пасікою фермерського господарства "Зоря", напроти житлового будинку №38-А по вулиці Центральній в с. Вербуватівка Юр'ївського району Дніпропетровської області розміром 18м х 82м,загальною площею 1476,00м2 в порядку набувальної давності (а.с. 15-18 том 1).
З метою упорядкування обліку об'єктів комунальної власності рішенням Юр'ївської селищної ради №4159-68/VІІІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) прийнято у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади", на підставі акту прийому-передачі матеріальних цінностей від КСП "Широка Балка" на баланс Вербуватівської сільської ради від 14.11.2002 (а.с. 57 том 1), акту обстеження споруди від 25.10.2024 прийнято у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади майно, а саме: ангар металевий загальною площею 1525,20м2, що розміщений на земельній ділянці (без кадастрового номеру), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1225980700:03:001:0021, що відведена у власність за адресою: с. Вербуватівка, вул. Зоряна, буд. 1, 3, 5, 7. Визначено балансоутримувачем майна (ангар металевий) виконавчий комітет Юр'ївської селищної ради (а.с. 59 том 1).
Як зазначає позивач, 04.01.2025 рекомендованим листом №5130001153012 голові Селянського (фермерського) господарства "Людмила" був надісланий лист виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради, згідно з яким ОСОБА_1 було повідомлено про рішення Юр'ївської селищної ради від 07.11.2024 №4159- 68/VІІІ "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади", а також запропоновано в добровільному порядку звільнити займаний ангар в термін до 15.01.2025 (а.с. 14 том 1).
Позивач вважає, що вищевказане рішення винесено протиправно і порушує його права власності на металевий ангар, розташований між будівлею пошти та пасікою фермерського господарства "Зоря", навпроти житлового будинку №38-А по вулиці Центральній в с. Вербуватівка Юр'ївського району Дніпропетровської області розміром 18м х 82м, загальною площею 1476м2.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у 2024 році Держаудитслужбою проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності селищної ради. Під час аудиту було виявлено акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 14.11.2002, складений головою КСП "Широка Балка" Плошенком П.Г. та головою Вербуватівської сільської ради Боровським П.П., відповідно до якого передано із КСП "Широка Балка" у комунальну власність Вербуватівської сільської ради будівлю колгоспної бані та металевий ангар площею 1462,00м2, розташовані в с. Вербуватівка. Будівля колгоспної бані перебуває в переліку об'єктів комунальної власності селищної ради, в той час як металевий ангар у цьому переліку був відсутній.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є визнання недійсним рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області №4159-68/VIIІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради".
Предметом доказування є наявність/відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним, наявність/відсутність порушених прав позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
В контексті завдань господарського судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов для реалізації встановленого вищевказаними нормами прав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові необхідно відмовити.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (п. 5.11 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 грудня 2024 року у справі № 826/7514/17).
Відповідно до цього рішення поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області №4159-68/VIIІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради" позивач вказував на неправомірність дій Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яка прийняла у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади майно, а саме: ангар металевий загальною площею 1525,20м2, що розміщений на земельній ділянці (без кадастрового номеру), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1225980700:03:001:0021, що відведена у власність за адресою: с. Вербуватівка, вул. Зоряна, буд.1, 3, 5, 7, що позбавило позивача, як власника цього майна, можливості скористатися правом, гарантованим Цивільним кодексом України, щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Саме у цьому позивач вбачає свою заінтересованість у визнанні недійсним спірного рішення.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Отже, у даній справі необхідно з'ясувати, чи має позивач матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області №4159-68/VIIІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради".
Стаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В обґрунтування права власності на спірний металевий ангар позивач посилається на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.10.2012 року у справі №2-1874/6733/12, яким визнано за Селянським (фермерським) господарством "Людмила" право власності на металевий ангар, розташований між будівлею пошти та пасікою фермерського господарства "Зоря", навпроти житлового будинку №38-А по вулиці Центральній в с. Вербуватівка Юр'ївського району Дніпропетровської області розміром 18м х 82м,загальною площею 1476,00м2 в порядку набувальної давності.
Однак рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 у справі №2-1874/6733/12 апеляційну скаргу Павлоградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.10.2012 скасовано в частині вимог Селянського (фермерського) господарства "Людмила" про визнання права власності на майно, в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
Отже, позивачу спірний металевий ангар не належить, а будь-яких інших доказів на підтвердження права власності чи права користування на споруду до суду він не надав.
Посилання позивача на акт приймання-передачі майна від 01.04.1999 (а.с. 102 том 1), складений членом КСП «Авангард» ОСОБА_1 (як паклажодавцем) та головою СФГ «Людмила» Толстуновою Людмилою Віталіївною (як зберігачем), за яким зберігач приймає на зберігання з правом користування ангар з металевих труб, розміром 18 х 82 метра в с. Вербуватівка, є необґрунтованими, оскільки акт в будь-якому випадку не може бути доказом наявності права власності чи користування щодо зазначеного ангару. До того ж позивачем не надано договір відповідального зберігання з правом користування і неможливо встановити строк відповідального зберігання та подальшого повернення майна.
Таким чином, в межах заявлених позовних вимог, позивач не довів наявності у нього порушеного права (інтересу) внаслідок прийняття у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади металевого ангару. Суд зазначає, що відсутність порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Оскільки позивачем не було доведено порушення його прав, за захистом яких було пред'явлено позов у цій справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області №4159-68/VIIІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради" задоволенню не підлягають.
Разом з цим, господарський суд зазначає наступне.
Виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема, Законом України від 14.02.1992 "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" №62/2009 від 29.01.2001, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №306/5496від 04.04.2001.
Враховуючи викладене, акт приймання-передачі матеріальних цінностей від КСП «Широка Балка» на баланс Вербуватівської сільської ради від 14.11.2002, в розумінні зазначених норм не може вважатися документом, який підтверджує виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства.
На думку суду, рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області №4159-68/VIIІ від 07.11.2024 "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради" прийняте з порушенням як встановленого порядку передачі майна колективного сільськогосподарського підприємства, так і в цілому законодавства, що встановлює порядок набуття у власність майна органами місцевого самоврядування.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Людмила" до Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 07.11.2024 №4159-68/VIIІ "Про прийняття майна (ангар металевий) у комунальну власність Юр'ївської селищної територіальної громади та взяття його на баланс виконавчого комітету Юр'ївської селищної ради".
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 12.05.2025.
Суддя В.О. Татарчук