пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 травня 2025 року Справа № 903/1025/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат», м. Ковель
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, с. Губин Перший, Луцького району, Волинської області
про стягнення 740 273,96 грн.,
09.12.2024 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 10.12.2024 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка 740 273,96 грн., з них: 419 816,14 грн. пені, 248 551,23 грн. збитків, завданих інфляцією, 71 906,59 грн. процентів річних.
Ухвалою суду від 16.12.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.01.2025; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 06.01.2025.
Ухвала суду від 16.12.2024 була надіслана сторонам до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 16.12.2024.
03.01.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив на позовну заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, в якому відповідач посилається на те, що вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних не підлягають до задоволення, розрахунки здійснені із порушенням чинного законодавства, а заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним і витрати не підтверджені належними та допустимими доказами. У випадку надання позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу просить суд зменшити розмір витрат до 5000 грн., зазначає про те, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести становить 5000 грн. витрат на правову допомогу.
03.01.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд, а 06.01.2025 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» про стягнення з відповідача 100,00 грн. на підставі договору доручення № 0312/1 від 03.12.2024.
08.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник відповідача просив зобов'язати позивача надати оригінал рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 по справі № 903/536/24 із відміткою про набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 08.01.2025 суд розглянув клопотання представника відповідача про витребування доказів і відмовив у його задоволенні. Мотиви відмови у задоволенні клопотання вказані в ухвалі від 08.01.2025.
Ухвалою суду від 08.01.2025 було відкладено підготовче засідання на 23.01.2025; постановлено позивачу подати суду до 20.01.2025 відповідь на відзив відповідача.
Ухвалою суду від 09.01.2024 постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» про стягнення з відповідача 100,00 грн. у якості відшкодування узгоджених витрат повіреного з матеріалами на 8-ми аркушах повернути заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» позов не є взаємопов'язаний з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.
20.01.2025 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та такими, що не спростовують підставність позову.
20.01.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 21.01.2025 зареєстровано у Господарському суді Волинської області зустрічний позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» про зобов'язання не розголошувати конфіденційну інформацію.
На обґрунтування позову Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» всупереч умови п. 11.6. договору поставки від 13.03.2024 № 1301/1 та ч. 2 ст. 21 Закону України “Про інформацію» поширило конфіденційну інформацію, а саме: передало до Господарського суду Волинської області зміст договору та додатків до нього, які є конфіденційними. Просить поновити строк на звернення із зустрічним позовом у зв'язку із поважністю причин пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України; відстрочити сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви до 31.01.2025 включно; постановити рішення, яким зобов'язати відповідача за зустрічним позовом не розголошувати конфіденційну інформацію, зміст якої визначено п. 11.6. договору; стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати; повідомляє, що його витрати на правничу (правову) становитимуть орієнтовно 5 000,00 грн., докази чого будуть надані господарському суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
23.01.2024 в судовому засіданні представник відповідача просив суд відкласти підготовче засідання та встановити строк для подачі заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою від 23.01.2025 було відкладено підготовче засідання на 05.02.2025; постановлено відповідачу подати суду у строк 03.02.2025 заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24.01.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про поновлення строку на звернення із зустрічним позовом від 20.01.2025 у справі № 903/1025/24; постановлено зустрічний позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка від 20.01.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» про зобов'язання не розголошувати конфіденційну інформацію з матеріалами на 6-ти аркушах повернути заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
03.02.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 03.02.2025, в яких відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю та надає контррозрахунок пені, інфляційних втрат та процентів річних.
03.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 05.02.2025 у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 05.02.2025 було зупинено провадження у справі № 903/1025/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 740 273,96 грн. до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.01.2025 та повернення матеріалів справи №903/1025/24 до Господарського суду Волинської області.
06.03.2025 до Господарського суду Волинської області повернулися матеріали справи № 903/1025/24 із Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 17.03.2025 провадження у справі № 903/1025/24 поновлено з 02.04.2025; розгляд справи призначено на 02.04.2025 на 11:00 год.
Ухвалою суду від 17.03.2025 провадження у справі № 903/1025/24 поновлено з 02.04.2025; розгляд справи призначено на 02.04.2025 на 11:00 год.
28.03.2025 від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 02.04.2025 без участі представника, також представник позивача зазначив, що не заперечує щодо переходу до розгляду справи по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2025 висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 02.04.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 30 квітня 2025 року на 15:10 год.
В судове засідання 30.04.2025 представник відповідача не з'явився.
Ухвала суду від 02.04.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті надіслана відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 04.04.2025.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також просив стягнути із відповідача 50000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та судовий збір.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив частково. Визнав позов на суму 680149,7грн., з них: 371804,57грн. пені, 71432,44 грн. процентів річних, 236912,36 грн. збитків, завданих інфляцією, в решті позов заперечив та просив стягнути із позивача 5000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та просив зменшити розмір витрат до 5000 грн.
В судовому засіданні 30.04.2025 було оголошено перерву до 07.05.2025.
07.05.2025 від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за відсутності сторін.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 07.05.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/1025/24 слід вважати 12.05.2025, коли було складено повний текст рішення.
У процесі розгляду справи встановлено, що 13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» (постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Івана Франка (покупець) укладено договір поставки № 1303/1.
Згідно з договором поставки № 1303/1 постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним договором (п. 1.1. договору).
Загальна кількість товару, що передається у власність покупця за даним договором, становить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними. Якість товару, що передається у власність покупця, повинна відповідати вимогам діючих на Україні ДСТУ, параметрам, державним стандартам та всім якісним характеристикам для певного виду товару, встановлених чинним законодавством України. (п. п. 2.1.-2.5. договору).
Вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару вказана в накладних (додатках до даного договору), які є невід'ємними частинами цього договору (п. 3.1. договору).
Загальна вартість товару, що передається у власність покупця за даним договором, становить суму всіх накладних по вартості (п. 3.2. договору).
Оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого товару (п. 3.5. договору).
За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть повну відповідальність згідно чинного законодавства України.
У разі порушення строків оплати поставленого товару більше ніж на 5 (п'ять) днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати, за кожний день прострочення (пункти 7.1., 7.3. договору).
Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання взятих зобов'язань на підставі договору поставки №1303/1 від 13.03.2024 позивач передав відповідачу товар вартістю 5784729,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000003 від 14.03.2024 на суму 1985274,23 грн., № РН-0000004 від 14.03.2024 на суму 1 838 766,19 грн., № РН-0000006 від 15.03.2024 на суму 1 162190,75 грн., № РН-0000005 від 15.03.2024 на суму 798498,09 грн. Факт отримання товару відповідачем на суму 5784729,26 грн. підтверджується також й товарно-транспортними накладними.
Відповідач в узгоджений у п. 3.5. договору строк оплати товару - до 15.04.2024 не здійснив.
31.05.2024 відповідач частково сплатив позивачу 200000 грн вартості отриманого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 1856 від 31.05.2024.
У зв'язку із невиконанням взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманого товару згідно з договором поставки №1303/1 від 13.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» 04.06.2024 звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 5 800 987,42 грн., з яких: 5 584 729,26 грн. основного боргу, 216 258,16 грн. пені за період з 15.04.2024 по 03.06.2024.
Ухвалою суду від 05.06.2024 було відкрито провадження у справі № 903/536/24.
Після відкриття провадження по справі № 903/536/24 відповідач сплатив позивачу 3 300000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2502 від 17.07.2024 на суму 400000 грн, №2563 від 19.07.2024 на суму 500 000 грн, №2672 від 25.07.2024 на суму 400 000 грн, № 2739 від 29.07.2024 на суму 100 000 грн, № 2776 від 30.07.2024 на суму 200 000 грн, № 3097 від 09.08.2024 на суму 500 000 грн, № 3232 від 16.08.2024 на суму 400 000 грн, № 3314 від 22.08.2024 на суму 450 000 грн, № 3607 від 11.09.2024 на суму 250 000 грн (а.с. 165-173), № 4331 від 17.10.2024 на суму 20 000 грн та № 4330 від 17.10.2024 на суму 80 000 грн.
29.10.2024 відповідач сплатив 362 511,91 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5325 від 29.10.2024.
Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, провадження у справі № 903/536/24 в частині стягнення 362 511,91 грн. судом було закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Станом на день розгляду справи № 903/536/24 заборгованість Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка, заявлена до стягнення позивачем, складала 2 138 475,51 грн., з них: 1 922 217,35 грн. заборгованості за отриманий товар та 216258,16 грн. пені.
Ці факти були встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі № 903/536/24 і згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування.
Рішенням від 06.11.2024 у справі № 903/536/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка задоволено частково; ухвалено стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка 1 922 217,35 грн. заборгованості, 211674,63 грн. пені, 25 606,70 грн. витрат по сплаті судового збору, 30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у задоволенні позову в частині стягнення 4583,53 грн. пені відмовлено.
Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили 28.11.2024.
Отже, у справі № 903/536/24 Господарським судом Волинської області стягнуто з відповідача 211674,63 грн. пені, з них: 195195,10 грн. за період з 16.04.2024 по 30.05.2024 на суму боргу 5 784 729,26 грн. та 16 479,53 грн. за період з 31.05.2024 по 03.06.2024 на суму боргу 5 584 729,26 грн.
09.12.2024, посилаючись на те, що погашення основної суми боргу відповідачем відбувалось частинами і з порушенням строків, узгоджених договором поставки № 1301/1 від 13.03.2024, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області суду з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 740 273,96 грн., з них: 419 816,14 грн. пені за період з 04.06.2024 по 19.11.2024, 248 551,23 грн. збитків, завданих інфляцією за період з 15.04.2024 по 03.06.2024 та з 04.06.2024 по 19.11.2024, 71 906,59 грн. процентів річних за період з 15.04.2024 по 03.06.2024, з 04.06.2024 по 19.11.2024.
Позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» підлягає до задоволення частково з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 2.5. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до п. 7.3. договору у разі порушення строків оплати поставленого товару більше ніж на 5 (п'ять) днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати, за кожний день прострочення.
Позивача заявив до стягнення пеню в розмірі 419816,14 грн. за період з 04.06.2024 по 19.11.2024 (розрахунок - а.с. 23-25).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 по справі № 903/536/24 вже стягнуто з відповідача пеню за період з 16.04.2024 по 03.06.2024. Судом встановлено, що початок перебігу строку, за який позивач має право нараховувати пеню -16.04.2025.
Отже, рішенням від 06.11.2024 по справі № 903/536/24 вже стягнуто пеню за 1 місяць і 18 днів, а враховуючи те, що строк нарахування пені не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, є підстави для стягнення пені за період з 04.06.2024 по 16.10.2024, тобто, в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, з огляду на шестимісячний строк для нарахування пені, підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 371804,57 грн. пені (41198,82 грн. + 130920,70 грн. + 7366,28 грн. + 19967,70 грн. + 12175,19 грн. + 2972,76 грн. + 28306,82 грн. + 17328,44 грн. + 13148,03 грн. + 37433,31 грн. + 60986,52 грн.; розрахунок - а.с. 23-25) за період з 04.06.2024 по 16.10.2024.
У задоволенні вимоги про стягнення 48011,57 грн. пені ( 419816,14 грн. - 371804,57 грн.) слід відмовити, як нарахованій безпідставно поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Щодо стягнення 46 347,25 грн. інфляційних втрат за період з 15.04.2024 по 03.06.2024; з 04.06.2024 по 19.11.2024; 23642,33 грн. процентів річних за період з 15.04.2024 по 03.06.2024.
Рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/536/24 від 13.03.2024 встановлено, що відповідно до ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, враховуючи тридцятиденний строк оплати товару відповідно до умов договору, оскільки останній день оплати товару припадає на вихідний день, то днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день - 15.04.2024, а днем, з якого починається перебіг строку - 16.04.2024.
Під час розгляду справи № 910/13071/19 колегія суддів Верховного Суду зазначила, що згідно з методикою розрахунку інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, з урахуванням листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997, передбачається такий математичний підхід округлення: якщо час прострочення у неповному місяці більше півмісяця, це дорівнює 1 (одному) місяцю, якщо менше - дорівнює 0, та індекс інфляції за такий неповний місяць не враховується у розрахунках інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та процентів річних встановив, що позивачем в розрахунку не враховано, що початок періоду нарахування - 16.04.2024, а не 15.04.2024, та включено в період нарахування інфляційних втрат неповний місяць - квітень, час прострочення за квітень становить менше півмісяця і не повинен включатися у розрахунок.
Беручи до уваги викладене, враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати вартості товару, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 34 708,38 грн. інфляційних втрат за травень 2024 року та 23 168,18 грн. процентів річних за період з 16.04.2024 по 03.06.2024, виходячи із розрахунку:
- за квітень 2024 року час прострочення становить менше півмісяця, тому індекс інфляції за такий неповний місяць не враховується у розрахунках інфляційних втрат;
- за травень 2024 року: 5 784 729,26 x 1.00600000 - 5 784 729,26 = 34 708,38 грн. інфляційних втрат;
- за період з 16.04.2024 по 30.05.2024: 5784729,26 х 3% х 46:366:100=21337,12 грн. процентів річних;
- за період з 31.05.2024 по 03.06.2024: 5584729,26х3%х4:366:100=1831,06 грн. процентів річних.
Розрахунок виконано за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон".
У задоволенні позову про стягнення з відповідача 12113,02 грн., з них: 11638,87 грн. інфляційних втрат та 474,15 грн. процентів річних за період з 16.04.2024 до 03.06.2024 слід відмовити (46347,25 грн. - 34708,38 грн. = 11638,87 грн.; 23642,33 грн. - 23168,18 грн. = 474,15 грн.).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що відповідач сплатив суму боргу в розмірі 1922217,35 грн. вже після прийняття судом рішення - 20.11.2024, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 202 203,98 грн. інфляційних втрат за період з червня 2024 року по листопад 2024 року, 34 708,38 грн. інфляційних втрат за травень 2024 року, а всього 236912,36 грн. інфляційних втрат, 23 168,18 грн. процентів річних за період з 16.04.2024 по 03.06.2024, 48264,26 грн. процентів річних за період з 04.06.2024 по 19.11.2024, а всього 71432,44 грн. процентів річних (розрахунки наведені у позовній заяві - а. с. 19-22).
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» задоволено частково - на 91,88% від заявленої суми, то, керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 8161,97 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 8883,29 грн. х 91,88%.
Позивач у позовній заяві, представник позивача - адвокат Пивовар В. В. у судовому засіданні 30.04.2025 просили стягнути з відповідача 50000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача - адвокат Лавренюк Б. О. у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 30.04.2025 заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача на професійну правову допомогу до 5000,00 грн. та стягнення із позивача 5000,00 грн. судових витрат на надання правничої допомоги відповідачу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 3, 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Пивоваром В. В. під час розгляду справи підтверджується наданими доказами:
- копією договору № 25-11-24 від 25.11.2024 про надання правничої допомоги;
- копією акту наданих послуг №1 від 07.01.2025 на суму 50000 грн.;
- копією ордеру на надання правничої допомоги серія АС № 1120232 від 09.12.2024;
- копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВЛ № 1385 від 08.07.2022.
Договір № 25-11-24 від 25.11.2024 про надання правничої допомоги укладено між адвокатом Пивоваром В. В. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» як клієнтом.
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання адвокатом правничої допомоги клієнту в обсязі й порядку, передбаченому в цьому договорі відносно підготовки та подання позову до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення штрафних санкцій внаслідок невчасного виконання зобов'язань (оплати за товар) за договором поставки від 13.03.2024 № 1301/1 і представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції при розгляді відповідного спору до ухвалення судом рішення по суті.
Згідно з п. 3.1. договору вартість правничої допомоги складає 50000 грн.
Розмір гонорару є фіксованим та сплачується клієнтом протягом п'яти банківських днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
Опис робіт, обсяг наданих послуг і виконаних робіт містяться в акті наданих послуг № 1 від 07.01.2025 (а.с. 90).
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 50000 грн.
Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги адвокатом Лавренюком Б. О. під час розгляду справи підтверджується наданими доказами:
- копією ордеру серія АС № 1122682 від 03.01.2025;
- копією договору № 19/12/24 від 19.12.2024 про надання правничої допомоги;
- копією акту наданих послуг від 03.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 19/12/24 від 19.12.2024;
- копією розрахункової квитанції №1 від 03.01.2025.
Детальний опис робіт, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх і вартості, витрати на професійну правничу допомогу містяться в акті наданих послуг від 03.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 19/12/24 від 19.12.2024 на суму 5000 грн.
У відповідності до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги № 19/12/24 від 19.12.2024 адвокат - Лавренюк Б. О. зобов'язується надавати клієнту - Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству імені Івана Франка наступні адвокатські послуги:
-представництво інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області у справі № 903/1025/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення заборгованості.
Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг адвоката становить 5000,00 грн.
У випадку понесення адвокатом додаткових витрат (відрядження, транспортні витрати і т. д.), порядок оплати таких витрат обумовлюється сторонами додатково (п. 3.2. договору).
Відповідно до акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 19/12/24 від 19.12.2024 сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 5000,00 грн.
03.01.2025 відповідач оплатив адвокату Лавренюку Б. О. суму отриманих послуг в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією № 1.
З урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. не є пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної адвокатом роботи, її обсяг та час, витрачений ним на виконання робіт.
Матеріали справи № 903/1025/24 свідчать про те, що спір між позивачем і відповідачем не є складним, ґрунтується на обставинах, встановлених рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/536/24, підготовка позовної заяви до суду не вимагала від адвоката затрат значного обсягу часу, не потребувала аналізу значної кількості документів, вивчення значної кількості інформації.
Витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 50000,00 грн. є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не повністю є співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, ціну позову, обсяг наданих представником позивача послуг з професійної правничої допомоги, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача до стягнення із відповідача 50000,00 грн. на оплату професійної правничої допомоги, наданої позивачу у справі №903/1025/24, не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Виходячи із засад обґрунтованості, розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, на думку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову підлягає 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволення позову на 91,88%, з відповідача підлягає до стягнення 9188,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 10000,00 грн. х 91,88 %, а в решті слід відмовити.
Судові витрати підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено клієнтом чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Щодо клопотання відповідача про стягнення із позивача 5000,00 грн. судових витрат на надання правничої допомоги відповідачу.
Витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., документально підтверджені, обґрунтовані, у зв'язку із частковою відмовою у задоволенні позову (на 8,12 %) покладаються на позивача в розмірі 406,00 грн., виходячи з розрахунку: 5000 х 8,12%.
В решті вимоги відповідача про стягнення з позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4594,00 грн. (5000 грн. - 406,00 грн.) слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» (45005, Волинська область, м. Ковель, 2-й провулок Ватутіна, 6, код ЄДРПОУ 00377182)
- 371804 грн. 57 коп. пені,
- 71432 грн. 44 коп. процентів річних;
- 236912 грн. 36 коп. збитків, завданих інфляцією,
- 8161 грн. 97 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 60 124 грн. 59 коп., з них: 48011 грн. 57 коп. пені, 11638 грн. 87 коп. збитків, завданих інфляцією, 474 грн. 15 коп. процентів річних відмовити.
4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» про стягнення із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.
5. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» (45005, Волинська область, м. Ковель, 2-й провулок Ватутіна, 6, код ЄДРПОУ 00377182) 9188,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
6. У решті вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» про стягнення із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
7. Клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» (45005, Волинська область, м. Ковель, 2-й провулок Ватутіна, 6, код ЄДРПОУ 00377182) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) 406 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
9. У решті вимог клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський хлібокомбінат» витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 12.05.2025
Суддя І. О. Якушева