вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" травня 2025 р. Cправа № 902/383/24(902/1281/24)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, оф. 502, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 34455332)
до: Чорноморської сільської ради (вул. Захисників України, 126, с. Чорноморка, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 57515; код ЄДРПОУ 04377184)
про стягнення 5 060 779,10 грн.
в межах справи № 902/383/24
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (вул.Європейська, 2, офіс 209, м. Полтава, Полтавська обл., 36014, код ЄДРПОУ 42044752)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кім. 219, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 34455332)
про банкрутство
представники сторін:
позивача: Парпальос В.В.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/383/24 за заявою ТОВ "Санрайс Логистикс" до ТОВ "Мего ЛТД" про банкрутство.
Ухвалою від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі № 902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.
03.12.2024 року до суду від ТОВ "Мего ЛТД" надійшла позовна заява б/н від 03.12.2024 року (вх. № 1339/24 від 03.12.2024 року, сформовано в системі "Електронний суд" 03.12.2024 року) до Чорноморської сільської ради про стягнення 5 060 779,10 грн.
Ухвалою від 04.12.2024 року відкрито провадження у справі №902/383/24(902/1281/24) за позовом ТОВ "Мего ЛТД" до Чорноморської сільської ради про стягнення 5 060 779,10 грн., в межах справи №902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
17.02.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 17.02.2025 року, в якому позивач просить суд: закрити провадження у справі № 902/383/24(902/1281/24) в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 4 584 286,28 грн; повернути позивачу з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 55 011,45 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 16 від 02.12.2024.
17.02.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.02.2025 року, в якому, зокрема, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
04.03.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 04.03.2025 року.
В подальшому, ухвалою від 21.03.2025 року судове засідання у справі № 902/383/24(902/1281/24), в межах справи №902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД" призначено на 07.05.2025 року.
В судове засідання на визначену дату з'явилась представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 21.03.2025 року, копія якої була надіслана до електронних кабінетів ЄСІТС відповідача та його представника; а також на електронну адресу представника Чорноморської сільської ради адвоката Лушникова В.П. - ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів відповідача та його представника, відповідача 21.03.2025 року - 19:35 год. та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 24.03.2025 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь у судовому засіданні.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.
Так, в ході розгляду справи представник позивача надала пояснення щодо позовних вимог, підтримала їх та просила задоволити.
Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позовні вимоги мотивовано наступним.
02.10.2023 року між Чорноморською сільською радою (Замовник) та ТОВ "Мего ЛТД" (Підрядник) було укладено договір підряду № 233, за умовами якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи в повному обсязі та здати їх Замовнику в установлений Договором строк, відповідно до проектно-кошторисної документації, по об'єкту Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Суворова від будівлі № 126 до Чорноморської ЗОШ в с. Чорноморка Миколаївського району Миколаївської області (ДК 021:2015:45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).
Згідно п. 1.3 Договору, Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплати ти їх.
Ціною договору є вартість та витрати по виконанню робіт які визначаються на підставі узгодженої "Договірної ціни" (Додаток № 2 до Договору - Договірна ціна) і складають: 4 450 225,00 грн., крім того ПДВ 890 045,00 грн., разом 5 340 270,00 грн. (п. 2.1 Договору).
У п. 3.1 Договору встановлено строк виконання робіт до 30.10.2023, з можливістю дострокового завершення виконання робіт.
Згідно п. 6.1.1. Договору, Підрядник зобов'язаний виконати роботи передбачені умовами даного договору в обумовлений сторонами у строк, а також у відповідності до проектно-кошторисної документації.
Згідно п. 6.2.1 Договору, Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи при відповідності виконаних робіт умовам Договору та нормативно-правовим актам.
Підрядник має право: на своєчасну оплату виконаних робіт та прийнятих робіт; на дострокове виконання робіт за умови дотримання вимог щодо якості виконаних робіт (п. 6.3.1, 6.3.2. Договору).
Відповідно до розділу 14 Договору, розрахунки здійснюються у національній валюті Україні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника за фактично виконані роботи на підставі актів форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та довідок форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (п. 14.1.).
Розрахунки за виконані роботи проводяться після прийняття Сторонами виконаних будівельних робіт (за формою акта № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та формою довідки № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати") у термін до 30 робочих днів, з підписанням відповідних актів шляхом переказу грошових коштів на розрахункових рахунок Підрядника, що зазначений у цьому Договорі (п. 14.2.).
Згідно п. 15.6 Договору, фактом виконання даного Договору Сторони вважатимуть оформлення належним чином та підписання Сторонами "Акту приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і довідки "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3).
30.10.2023 року між Сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої строк виконання робіт продовжено до 30.11.2023 року.
Додатковою угодою № 2 від 30.11.2023 року строк виконання робіт продовжено до 15.12.2023 року.
Додатковою угодою № 3 від 25.12.2023 року - строк виконання робіт продовжено до 30.12.2023 року, з можливістю дострокового завершення виконання робіт.
27.12.2023 року у встановленому Договором порядку та строки Виконавцем були надані, а Замовником прийняті будівельні роботи в повному обсязі на загальну суму 4 584 286,28 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 від 27.12.2023 року, актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 27.12.2023 року, а також підсумковою відомістю ресурсів та розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису.
Жодних зауважень щодо якості виконаних Підрядником будівельних робіт від Замовника не надходило.
27.12.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4, якою Сторони погодили зменшити суму Договору на 755 983,72 грн. Загальна сума Договору становить 4 584 286,28 грн, в т.ч. ПДВ. 764 047,71 грн.
Отже, взяті на себе зобов'язання за Договором були виконані Підрядником належним чином та в повному обсязі. В свою чергу, Замовник на момент звернення до суду із даним позовом не оплатив виконані будівельні роботи, у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість за Договором в розмірі 4 584 286,28 грн.
У даному випадку, 27.12.2023 року Замовником були прийняті виконані будівельні роботи на загальну суму 4 584 286,28 грн.
Згідно п. 14.2 Договору, Замовник повинен був здійснити повний розрахунок протягом 30 робочих днів, тобто до 07.02.2024 року.
Отже, починаючи з 08.02.2024 року Замовником прострочено виконання грошового зобов'язання за Договором.
З огляду на викладене, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача за період з 08.02.2024 року до 02.12.2024 року: інфляційні втрати в розмірі 364 140,23 грн. та 3% річних в розмірі 112 352,59 грн.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 233 від 02.10.2023 року в розмірі 5 060 779,10 грн., з яких: 4 584 286,28 грн - основний борг, 364 140,23 грн - інфляційні втрати, 112 352,59 грн - 3% річних; а також судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом даної справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо позовних вимог та зазначає наступне.
Позивач у встановлений термін роботи не виконав та на його пропозиції до Договору були укладені додаткові угоди: № 1 від 30.10.2023р., якою строк виконання робіт продовжений до 30.11.2023 року; № 2 від 30.11.2023р., якою строк виконання робіт продовжений до 15.12.2023 року; №3 від 25.12.2023р., якою строк виконання робіт встановлений з 25.12.2023 року по 30.12.2023 року.
У зв'язку з закінченням бюджетного року і в зв'язку з цим припинення здійснення платежів органами Казначейства з 27.12.2023р., відповідач 06.12.2023р. направив позивачу на електронну пошту листа №938/04.03 з пропозицією терміново надати документи для оплати робіт за Договором - акт приймання виконаних робіт та інші.
Однак, позивач лише 27.12.2023р. о 18 год. 16 хв. (вже після закінчення робочого дня в Казначействі) надіслав на електронну адресу відповідача акт №01 приймання виконання будівельних робіт від 27.12.2023 року та підписану додаткову угоду №4 від 27.12.2023 р. на зменшення суми договору по капітальному ремонту.
Відповідно до Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року, затвердженого наказом Казначейства від 27.11.2023 №299: "Останнім днем проведення платежів за видатками клієнтів органів Казначейства в бюджетному 2023 році є 27 грудня 2023 року. 27 грудня 2023 року до 17.30 завершується прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування "Клієнт-казначейства - Казначейство" (далі - СДО) до облікових систем АС "Є-Казна Доходи", АС "Є-Казна".".
Таким чином, надати документи для проведення платежів (в тому числі і акт приймання виконаних робіт), які були отримані від позивача відповідачем лише о 18.16 год. 27.12.2023 р., у відповідача вже не було можливості через закінчення робочого дня в Казначействі. (роздруківка (зведена) з сайту електронної пошти відповідача про отримання ел.листа від позивача 27.12.2023р. додається).
Вчиняючи всі можливі дії для проведення розрахунку, відповідач 28.12.2023р. направив в Казначейство лист №120 з проханням все ж провести розрахунок з позивачем.
Однак, у зв'язку з припиненням платежів органами казначейства з 27.12.2023р. проведення платежів Казначейством здійснено не було.
У зв'язку з наведеними обставинами, які не залежали від волі та дій відповідача (несвоєчасним наданням позивачем документів для здійснення розрахунку), на початок 2024 року у відповідача виникла кредиторська заборгованість перед позивачем.
Враховуючи те, що бюджет відповідача на 2024р. був прийнятий ще 12.12.2023р. використати накопичені кошти для розрахунку у 2025 році неможливо, оскільки залишки вільних коштів та коштів спеціального фонду не можуть бути спрямовані на погашення кредиторської заборгованості відповідно до ст.46 ЗУ "Про державний бюджет України на 2024 рік".
Для створення можливості розрахуватись з позивачем у 2024 році (новому бюджетному році), відповідач рішенням сесії №5 від 25.01.2024 року здійснив перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі (зменшив захищені видатки) для розподілу планів для погашення кредиторської та дебіторської заборгованості.
Оскільки відповідач не в змозі накопичити та погасити таку суму за місяць або два, плани по капітальному ремонту в довідці про зміни до плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) заплановані на протязі року.
Через зазначені вище обставини, відповідачем в липні 2024 року був направлений позивачу договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з графіком погашення заборгованості на електронну адресу. Однак позивач на лист відповідь не надав.
10.07.2024 року Відповідач направив договір про реструктуризацію вже рекомендованим листом на поштову адресу підрядника, який було вручено позивачу 17.07.2024 року. Але підписаний договір про реструктуризацію від 17.07.2024 року був наданий позивачем відповідачу лише 21.10.2024 року.
Для реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань в органах Казначейства щодо погашення простроченої заборгованості, подаються документи, що підтверджують факт взяття зобов'язань (договір), та акт звірки, підписаний сторонами.
Акт звірки взаєморозрахунків №2 за період з 01.10.23 року по 30.11.24 року було підписано позивачем лише 30.11.2024 року (акт звірки №2 додається).
Отримавши акт звірки №2, відповідач 04.12.2024 надав пакет документів в Казначейство на оплату простроченої заборгованості.
Згідно Постанови КМУ №590 від 09.06.2021 року "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану" видатки на оплату капітального ремонту дорожнього покриття не належать до першої та другої черги платежів, тому платіжна інструкція від 04.12.2024 року була виконана Казначейством лише 23.12.2024 року в повному обсязі.
Відтак, основна заборгованість за виконані роботи за договором №233 від 02 жовтня 2023 року в сумі 4 584 286,28грн. була повністю сплачена 23 грудня 2024 року.
Отже цей борг на даний момент відсутній і не може бути стягнутий.
Стосовно стягнення 364 140,23 грн - інфляційних втрат та 112 352,59 грн 3% річних.
Як наведено та підтверджено належними та допустимими доказами позивач, як у кінці 2023 року та і до кінця 2024 року не вчиняв дій, до вчинення яких позивачем відповідач не міг виконати свого обов'язку по оплаті виконаних робіт. А саме.
- не надав своєчасно (до зупинення проведення платежів Казначейством у бюджетному році) акту передачі виконаних робіт, що унеможливило подання до Казначейства відповідачем необхідного пакету документів для проведення оплати;
- акт звірки (документ, який є необхідним для здійснення платежів Казначейством при погашені кредиторської заборгованості) був наданий позивачем відповідачу 30.11.2024р..
Таким чином, в період з 27.12.2023 року по 30.11.2024 року, позивач є кредитором, який прострочив відповідно до приписів ч.1 ст.613 ЦК України. А у відповідача відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України не настало прострочення боржника.
Отже, враховуючи наведені приписи ЦК України та дійсні обставини справи, на переконання відповідача, підстави для нарахування відповідно до ст.625 ЦК інфляційних витрат та 3% річних України в даному випадку відсутні.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Позивач у відповіді на відзив зазначає наступне.
Як слідує зі змісту відзиву, сторона відповідача заперечує проти позову з підстав виникнення у Замовника прострочення грошового зобов'язання за договором підряду № 233 від 02.10.2023 не з його вини, а у зв'язку з нібито несвоєчасним наданням ТОВ "Мего ЛТД" документів для здійснення розрахунку.
З такою позицією сторони відповідача погодитися неможливо, адже строк виконання робіт за Договором, з урахуванням змін і доповнень, був встановлений до 30.12.2023 року.
27.12.2023 року ТОВ "Мего ЛТД" достроково завершило виконання робіт, того ж дня Чорноморській сільській раді були направлені відповідні первинні документи, передбачені Договором. В порядку, встановленому розділом 15 Договору, виконані роботи на загальну суму 4 584 286,28 грн були прийняті Замовником. Додатковою угодою № 4 від 27.12.2023 Сторони погодили зменшити суму Договору на 755 983,72 грн, тому загальна сума Договору склала 4 584 286,28 грн.
Отже, ТОВ "Мего ЛТД" при виконанні взятих на себе зобов'язань, в тому числі в частині здачі виконаних будівельних робіт, діяло добросовісно, з дотриманням умов, передбачених Договором. Підстави стверджувати про зворотне, що могло б призвести до порушень Замовником своїх зобов'язань в частині розрахунків за виконані роботи, при цьому за умови їх дострокової здачі, відсутні.
Відповідно до п. 14.2 Договору, розрахунки за виконані роботи проводяться після прийняття Сторонами виконаних будівельних робіт (за формою акта № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та формою довідки № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати") у термін до 30 робочих днів, з підписанням відповідних актів шляхом переказу грошових коштів на розрахункових рахунок Підрядника, що зазначений у цьому Договорі.
27.12.2023 року Замовником були прийняті виконані будівельні роботи на загальну суму 4 584 286,28 грн, тобто повний розрахунок за Договором повинен був бути здійснений ним до 07.02.2024 року.
Погоджуючи строк виконання робіт за Договором до 30.12.2023 року, Замовник повинен був усвідомлювати можливість виникнення в нього обов'язку здійснити розрахунок до завершення бюджетного 2023 року і закінчення строку для повного розрахунку на початку 2024 року, передбачивши відповідні видатки у бюджеті.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні за змістом норми містяться у ч. 2 ст. 218 ГК України.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Більше того, із довідки про зміни до кошторису на 2024 рік від 30.01.2024, долученої до відзиву, слідує, що рішенням № 5 від 25.01.2024 Чорноморською сільською радою були передбачені видатки на сплату заборгованості за Договором, тобто боржник мав об'єктивну можливість вчасно виконати грошове зобов'язання.
Відтак, у відзиві представником відповідача не наведено належних причин неможливості виконання Чорноморською сільською радою своїх зобов'язань в частині здійснення повного розрахунку у встановлені Договором строки - до 07.02.2024.
При цьому, стороною відповідача не було доведено обставин того, що Замовником вживалися дії з метою унеможливлення прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зокрема, відсутні докази на підтвердження того, що лист Чорноморської сільської ради № 938/04.03 від 06.12.2023 направлявся у будь-який спосіб до ТОВ "Мего ЛТД", поза тим, що будівельні роботи були прийняті Замовником лише 27.12.2023, а до фактичного виконання робіт ТОВ "Мего ЛТД" не мало підстав для складення та надання Замовнику відповідних первинних документів.
Також, представник відповідача не долучив до відзиву копію листа №120 від 28.12.2023, у якому Чорноморська сільська рада начебто просила Державну казначейську службу України провести розрахунок за Договором з ТОВ "Мего ЛТД".
Водночас, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, які можна виснувати із відзиву, щодо здійснення повного розрахунку за Договором одразу після отримання акта звірки взаєморозрахунків №2 від 30.11.2024, який ТОВ "Мего ЛТД" начебто запізно підписало.
З огляду на судову практику та умови Договору, акт звірки взаєморозрахунків не є документом, на підставі якого у Замовника виникає обов'язок здійснити розрахунок за виконані будівельні роботи.
Натомість, за фактичних обставин спірних правовідносин слідує, що саме Чорноморська сільська рада свідомо зволікала із виконанням умов Договору в частині грошового зобов'язання, оскільки повний розрахунок був здійснений одним платежем тільки після звернення ТОВ "Мего ЛТД" із даним позовом до суду, що свідчить про недобросовісність поведінки Замовника.
Таким чином, оскільки Чорноморською сільською радою порушено строки виконання грошового зобов'язання за Договором, наявні обґрунтовані підстави для стягнення на користь ТОВ "Мего ЛТД" заявлених 364 140,23 грн інфляційних втрат, 112 352,59 грн - 3% річних.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд позовні вимоги в частині стягнення 364 140,23 грн інфляційних втрат, 112 352,59 грн - 3% річних задовольнити повністю.
Також, за змістом клопотання позивача б/н від 17.02.2025 року, 03.12.2024 ТОВ "Мего ЛТД" звернулося до суду з даним позовом. Ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.12.2024 року Чорноморська сільська рада добровільно сплатила на користь ТОВ "Мего ЛТД" основну суму боргу за договором підряду № 233 від 02.10.2023 в розмірі 4 584 286,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 04/12/2024№3796 від 23.12.2024 року.
У зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості в добровільному порядку станом на даний момент відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 584 286,28 грн, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.
Позовні вимоги в частині стягнення 364 140,23 грн інфляційних втрат, 112 352,59 грн - 3% річних ТОВ "Мего ЛТД" підтримує.
При подачі позову ТОВ "Мего ЛТД" було сплачено 60 729,36 грн судового збору відповідно до платіжного доручення № 16 від 02.12.2024 року. Ставка судового збору, що підлягала сплаті без урахування основного боргу (з урахуванням подання позовної заяви в електронній формі), складає 5717,91 грн (7147,39x0,8). Відтак поверненню підлягає судовий збір в розмірі 55 011,45 грн (60729,36-5717,9 грн).
Отже, оскільки провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю не з підстав відмови позивача від позову, а внаслідок частково задоволення відповідачем позовних вимог після пред'явлення позову, сплачений за подання позовної заяви в частині основного боргу судовий збір у розмірі 55 011,45 грн підлягає поверненню ТОВ "Мего ЛТД" з Державного бюджету України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".
Посилаючись на наведені обставини позивач просить суд: закрити провадження у справі № 902/383/24(902/1281/24) в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 4 584 286,28 грн; повернути позивачу з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 55 011,45 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 16 від 02.12.2024.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, за змістом якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 882 ЦК України, Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 02.10.2023 року між Чорноморською сільською радою (Замовник) та ТОВ "Мего ЛТД" (Підрядник) було укладено договір підряду № 233, за умовами якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи в повному обсязі та здати їх Замовнику в установлений Договором строк, відповідно до проектно-кошторисної документації, по об'єкту Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Суворова від будівлі № 126 до Чорноморської ЗОШ в с. Чорноморка Миколаївського району Миколаївської області (ДК 021:2015:45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).
Згідно п. 1.3 Договору, Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплати ти їх.
Ціною договору є вартість та витрати по виконанню робіт які визначаються на підставі узгодженої "Договірної ціни" (Додаток № 2 до Договору - Договірна ціна) і складають: 4 450 225,00 грн., крім того ПДВ 890 045,00 грн., разом 5 340 270,00 грн. (п. 2.1 Договору).
У п. 3.1 Договору встановлено строк виконання робіт до 30.10.2023, з можливістю дострокового завершення виконання робіт.
Згідно п. 6.1.1. Договору, Підрядник зобов'язаний виконати роботи передбачені умовами даного договору в обумовлений сторонами у строк, а також у відповідності до проектно-кошторисної документації.
Згідно п. 6.2.1 Договору, Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи при відповідності виконаних робіт умовам Договору та нормативно-правовим актам.
Підрядник має право: на своєчасну оплату виконаних робіт та прийнятих робіт; на дострокове виконання робіт за умови дотримання вимог щодо якості виконаних робіт (п. 6.3.1, 6.3.2. Договору).
Відповідно до розділу 14 Договору, розрахунки здійснюються у національній валюті Україні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника за фактично виконані роботи на підставі актів форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та довідок форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (п. 14.1.).
Розрахунки за виконані роботи проводяться після прийняття Сторонами виконаних будівельних робіт (за формою акта № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та формою довідки № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати") у термін до 30 робочих днів, з підписанням відповідних актів шляхом переказу грошових коштів на розрахункових рахунок Підрядника, що зазначений у цьому Договорі (п. 14.2.).
Згідно п. 15.6 Договору, фактом виконання даного Договору Сторони вважатимуть оформлення належним чином та підписання Сторонами "Акту приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і довідки "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3).
30.10.2023 року між Сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої строк виконання робіт продовжено до 30.11.2023 року.
Додатковою угодою № 2 від 30.11.2023 року строк виконання робіт продовжено до 15.12.2023 року.
Додатковою угодою № 3 від 25.12.2023 року - строк виконання робіт продовжено до 30.12.2023 року, з можливістю дострокового завершення виконання робіт.
Як свідчать матеріали справи, згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в № 1 від 27.12.2023 року, позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 4 584 286,28 грн., що також підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 від 27.12.2023 року, а також підсумковою відомістю ресурсів та розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису.
Докази щодо зауважень Замовника щодо якості виконаних Підрядником будівельних робіт матеріали справи не містять.
27.12.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4, якою Сторони погодили зменшити суму Договору на 755 983,72 грн. Загальна сума Договору становить 4 584 286,28 грн, в т.ч. ПДВ. 764 047,71 грн.
Згідно п. 14.2 Договору, Замовник повинен здійснити повний розрахунок протягом 30 робочих днів, тобто до 07.02.2024 року.
Разом з тим, відповідач станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом не оплатив виконані будівельні роботи, у зв'язку з чим заборгував останньому 4 584 286,28 грн.
Також, в матеріалах справи міститься обопільно підписаний акт звіряння взаєморозрахунків № 2 від 30.11.2024 року, за період з 01.10.2023 - 30.11.2024, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 584 286,28 грн.
Наведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Разом з тим, як вбачається з наявних матеріалів справи, вже в процесі розгляду справи (провадження у справі відкрито 04.12.2024 року) відповідачем було погашено основний борг в сумі 4 584 286,28 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №04/12/2024№3796 від 23.12.2024 року на 4 584 286,28 грн.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. У разі ж якщо предмет спору був відсутній до відкриття провадження, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові. Така ж позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі №13/51-04 (постанова від 26.06.2019 року).
Отже, в частині основного боргу на суму 4 584 286,28 грн, який перестав існувати після відкриття провадження у справі, провадження підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Також, позивачем, окрім суми основного боргу, нараховано до стягнення з відповідача за період з 08.02.2024 року до 02.12.2024 року: інфляційні втрати в розмірі 364 140,23 грн. та 3% річних в розмірі 112 352,59 грн.
Так, як зазначено раніше, згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в № 1 від 27.12.2023 року, позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 4 584 286,28 грн., що також підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 від 27.12.2023 року, а також підсумковою відомістю ресурсів та розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису.
Згідно п. 14.1 Договору, розрахунки здійснюються у національній валюті Україні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника за фактично виконані роботи на підставі актів форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та довідок форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".
Розрахунки за виконані роботи проводяться після прийняття Сторонами виконаних будівельних робіт (за формою акта № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та формою довідки № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати") у термін до 30 робочих днів, з підписанням відповідних актів шляхом переказу грошових коштів на розрахункових рахунок Підрядника, що зазначений у цьому Договорі (п. 14.2.).
Як зазначено вище, відповідні акт та довідка підписано 27.12.2023 року.
Відтак, на виконання умов договору підряду № 233 від 02.10.2023 року, відповідач мав здійснити оплату за виконані роботи до 07.02.2024 року.
Разом з тим, відповідач у визначений строк оплату за виконані будівельні роботи не здійснив.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що він здійснений в межах чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 364 140,23 грн - інфляційних втрат та 112 352,59 грн - 3% річних, підлягають задоволенню.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 364 140,23 грн - інфляційних втрат та 112 352,59 грн - 3% річних є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі, з наведених вище мотивів.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача щодо позовних вимог, оскільки доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують заявлених позовних вимог (доводи щодо отримання від позивача документів на оплату після завершення робочого дня в Казначействі - 27.12.2023 року (що в свою чергу, здійснено позивачем в межах строку визначеного договором підряду № 233 від 02.10.2023 року, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 25.12.2023 року) та надання позивачем 30.11.2024 року акту звірки взаєморозрахунків, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за договором підряду та не спростовує можливості здійснення нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України). Крім того, ЄСПЛ у рішеннях від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 року у справі "Бакалов проти України" зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 4 584 286,28 грн. боргу.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 717,91 грн, підлягають покладенню на відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України, в зв'язку з частковим задоволенням позову, в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Керуючись ст.ст. 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231 (п. 2 ч. 1), 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов ТОВ "Мего ЛТД" до Чорноморської сільської ради про стягнення 5 060 779,10 грн. у справі № 902/383/24(902/1281/24), в межах справи № 902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД", задоволити частково.
2. Закрити провадження у справі № 902/383/24(902/1281/24), в межах справи №902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД" в частині вимог про стягнення з відповідача 4 584 286,28 грн. боргу.
3. Стягнути з Чорноморської сільської ради (вул. Захисників України, 126, с.Чорноморка, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 57515; код ЄДРПОУ 04377184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кім. 502, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 34455332) 364 140,23 грн - інфляційних втрат, 112 352,59 грн - 3% річних та 5 717,91 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ТОВ "Мего ЛТД" - mego999@ukr.net; арбітражному керуючому (розпоряднику майна позивача) Демчану О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику Чорноморської сільської ради адвокату Лушникову В.П. - ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 12 травня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.