12.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2121/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 (повний текст рішення складено 28.10.2024, суддя Мірошниченко М.В.) у справі № 908/2121/24
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, каб. 5, ідентифікаційний код 31158623)
про стягнення 50908,44 грн,
В серпні 2024 до Господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» про стягнення плати за використання власного вагону перевізника в сумі 26880,00 грн., компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника в розмірі 24028,44 грн., всього - 50908,44 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 908, 920 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024, в даній справі, позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, каб. 5, ідентифікаційний код 31158623) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) плату за використання власного вагону перевізника в сумі 26880,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.), компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника в розмірі 24028,44 грн. (двадцять чотири тисячі двадцять вісім грн. 44 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 28.10.2024 та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що за умовами п. 3.2 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 25.02.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ», замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення ватажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізник, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі «від 2091 км до 2190». Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення.
У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розділу ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів.;
3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
У разі використання власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.
В апеляційній скарзі вказано, що позивач зазначає, що під час оформлення пам'яток ф. ГУ-45 в програмному забезпеченні було проставлено відмітку щодо подвійної операції «ЗДВ», хоча фактично вагони, що подавалися під вантажні операції, не розвантажувалися, а тому не знаходилися під подвійними операціями. Внаслідок цього виник недобір провізних платежів, а саме: плати за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані, що є порушенням вимог п. 3.2. Договору про надання послуг.
Апелянт відмічає, що з метою стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» плати за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані Залізниця звернулась з відповідним позовом до суду.
Скаржник звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що той факт, що недобір плати за використання власного вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника виник з вини позивача - внаслідок неправильного проставлення відмітки в програмному забезпеченні з боку працівників позивача щодо подвійної операції, не звільняють відповідача від обов'язку оплати послуг, які фактично були надані відповідачу і щодо сплати яких у відповідача існує обов'язок за умовами пп. пп. 2, 3 п. 3.2 договору.
Відповідач зауважує, що, отже, як встановлено судом і як слідує з самої позовної заяви, недобір плати за використання власного вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника виник з вини позивача - внаслідок неправильного проставлення відмітки в програмному забезпеченні з боку працівників позивача.
Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Також скаржник посилається на ч. 2 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Апелянт зауважує, що предметом стягнення у даній справі є плата за використання власного вагону Перевізника та компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника в сумі, які виникли внаслідок неправильного проставлення відмітки в програмному забезпеченні з боку працівників Позивача щодо подвійної операції.
Отже, на переконання скаржника, недобір плати за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника виник саме з вини Позивача.
Відповідач звертає увагу, що жодних порушень умов Договору Відповідачем допущено не було. ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ» не порушувало, та не оспорювало права та законні інтереси Позивача, які потребують судового захисту.
Апелянт вважає, що, таким чином, оскаржуване рішення не відповідає завданню господарського судочинства, визначеному в ч. 1 ст. 2 ГПК України, оскільки відсутні порушені, невизнані або оспорювані права і законні інтереси Позивача.
Скаржник наполягає на тому, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
В зв'язку з чим, як вважає відповідач, в задоволенні позовних вимог до ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» має бути відмовлено.
Також відповідач звертає увагу суду на наступні обставини.
Відповідно до п. 4.2. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розд. 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання.
Скаржник зазначає, що пунктом 4.4. Договору встановлено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів Перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені.
Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника.
Також апелянт вказує, що згідно з п. 4.5. Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Перевізник надає Замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору за звітну добу.
Крім того, відповідач відмічає, що пунктом 4.6. Договору сторони встановили, що не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, Перевізник надає Замовнику зазначену вище виписку з його особового рахунку та зведену відомість для підписання останньої.
Для Замовника - нерезидента Перевізник, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, надає в паперовому вигляді акт наданих послуг в еквіваленті суми наданих послуг в іноземній валюті, розрахованій відповідно до п. 4.3. Договору, для забезпечення здійснення валютного нагляду обслуговуючою банківською установою. Замовник - нерезидент зобов'язується підписати та передати філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» акт наданих послуг не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним.
В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів Перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, яка формується на підставі щодобових інформаційних повідомлень, штрафи, інші платежі, якщо це передбачено Договором.
Також скаржник зазначає, що відповідно до п. 4.7. Договору наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє Перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього достатніх підстав.
Відповідач наголошує, що, таким чином, Позивач, встановивши, що з вини його працівників Замовнику не була в повному обсязі нарахована плата за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника, мав здійснити відповідне донарахування на підставі п. 4.7. укладеного між сторонами Договору.
На думку апелянта, підстав для звернення Позивача до суду з позовом до Відповідача за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не було, через відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів Позивача.
Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення приписів ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не зазначив, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
На переконання відповідача, судом першої інстанції не було з'ясовано, якими діями чи бездіяльністю Відповідач порушив, не визнав або оспорив права та законні інтереси Позивача, які б потребували судового захисту, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог черзі їх безпідставність.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2121/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2121/24.
05.12.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 у справі № 908/2121/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд врахувати правову позицію Позивача, наведену у відзиві на апеляційну скаргу; залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 по справі № 908/2121/24 - без змін.
Відзив обґрунтований наступним:
- ознайомившись з апеляційною скаргою, Позивач вважає викладені в ній доводи безпідставними та такими, що не відповідають дійсності;
- в апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що підстави для стягнення компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника відсутні, оскільки вагони не перевозились у порожньому стані. Відповідно до умов п. 3.2. Договору про надання послуг Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника (крім транспортерів Перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з: 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону Перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; 2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в Додатку 1-2 до Договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів Перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі «від 2091 км до 2190 км». Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів Перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розділу ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів; 3) плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах). У разі використання власного вагону Перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника та плата за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується. Відповідно до п.4 Розділу 6 Правил перевезень вантажів, подвійна операція - це розвантаження одержувачем та наступне навантаження вагона цим же одержувачем або розвантаження та наступне навантаження вагона на одній під'їзній колії у разі проведення розрахунків із залізницею за користування вагонами власником під'їзної колії. Перевезення порожніх вагонів власності філії «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» здійснювалося на станцію Незалежна під навантаження (для прикладу, до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції було долучено копію накладної № 45315918 на вагон №68824986; за даною накладною витрати на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника не нараховувалися (див. графу 31 накладної)). Витрати на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника є складовою провізних платежів за накладними №№45362639, 45362647, 45417045, 45535465, 45535630, 45612702, 45526977. Оскільки під час оформлення пам'яток ф. ГУ-45 в програмному забезпеченні була наявна відмітка щодо подвійної операції «ЗДВ», компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника та плата за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховувалися. Фактично вагони №№ 68824986, № 68716372, 67705673, 67676478, 68780485, 68143981, 67678284, що подавалися під вантажні операції, не розвантажувалися, а зважувалися, тому не знаходилися під подвійними операціями. Внаслідок цього виник недобір провізних платежів, а саме: плати за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані, що є порушенням вимог пункту 3.2 Договору про надання послуг. Той факт, що недобір плати за використання власного вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника виник внаслідок проставлення відмітки в програмному забезпеченні щодо подвійної операції «ЗДВ», не звільняють Відповідача від обов'язку оплати послуг, які фактично були надані Відповідачу і щодо сплати яких у Відповідача існує обов'язок за умовами пп. пп. 2, 3 п. 3.2 Договору про надання послуг;
- позивач навів беззаперечні доводи, надав всі необхідні належні докази в обґрунтування своєї правової позиції, які свідчать про достатність фактичних та правових підстав для нарахування плати за користування вагонами;
- позиція незгоди Відповідача з нарахованою сумою є такою, що не має під собою підґрунтя. Доводи, які Відповідач наводить в апеляційній скарзі, спростовуються фактичними обставинами справи та відповідними документальними доказами.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положенням ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України) перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-31158623/2020-0001 від 30.06.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір)
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 7.3 договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Згідно з п. п. 8.2, 8.3 договору електронний документообіг між перевізником та змовником передбачає оформлення документів станційної комерційної звітності з накладенням КЕП, якщо їх оформлення в електронній системі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковість паперового оформлення. Для цілей договору датою та часом одержання однією стороною будь-яких документів (повідомлень), відправлених іншою стороною з використанням власних інформаційних систем перевізника, є дата та час підписання відправником такого документа (повідомлення) КЕП у власних інформаційних системах перевізника.
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
02.08.2023 за накладними №№ 45321445, 45321452, 05.08.2023 за накладною №45384161, 12.08.2023 за накладними №№ 45509502, 45509478, 16.08.2023 за накладною №45581873, 23.01.2024 за накладною №45490430 зі станції Незалежна Придніпровської залізниці на станцію Кривий Ріг - Сортувальний на адресу ВЧДР БАТУРИНСЬКА прибув вантаж «Брухт чорних металів».
Згідно телеграмного розпорядження №Н/384а від 27.05.2014 з метою виконання завдання залізниці із заготовки та відправки брухту чорних металів який утворився в результаті діяльності залізничних підприємств та відправляється структурними підрозділами залізниці, останніх зобов'язано забезпечити визначення маси металобрухту, яка зазначається в перевізних документах на станційних вагонних вагах, а також по прибуттю і розкредитуванні перевізних документів за участю представників станції здійснювати зважування вагону з оформленням результатів у Книзі форми ГУ-36.
У вказаному телеграмному розпорядженні також зазначено, що в перевізних документах повинна бути зазначена найближча станція призначення, на якій встановлено вагонні ваги залізниці, та вказаний отримувач - структурний підрозділ , який здійснював навантаження та відправлення.
Відповідно до ст. 42 Статуту залізниць України та п. 1 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, одержувача було повідомлено про прибуття на його адресу вантажу, що підтверджується витягом з Книги повідомлень про прибуття вантажу.
02.08.2023 о 18 год. 30 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №68824986 за накладною №45321445 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та пам'яткою ф. ГУ-45 від 02.08.2023 №43. Після зважування 03.08.2023 о 14 год. 45 хв. вагон №68824986 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45362639 на станцію Запоріжжя-Ліве на адресу ПАТ «Запоріжсталь». Факт забирання вагону з місць загального користування підтверджено Пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 03.08.2023 №46.
02.08.2023 о 18 год. 30 хв. зі станції Незалежна прибував вагон №68716372 за накладною №45321452 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та пам'яткою ф. ГУ-45 від 02.08.2023 №43. Після зважування 03.08.2023 о 14 год. 45 хв. вагон №68716372 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45362647 на станцію Правда на адресу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Факт забирання вагону з місць загального користування підтверджено пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 03.08.2023 №46.
06.08.2023 о 12 год. 00 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №67705673 за накладною №45384161 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та пам'яткою ф. ГУ-45 від 06.08.2023 №44. Після зважування 06.08.2023 о 13 год. 15 хв. вагон №67705673 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45417045 на станцію Правда на адресу ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Факт забирання вагона з місць загального користування підтверджено Пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 06.08.2023 №47.
12.08.2023 о 18 год. 00 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №67676478 за накладною №45509502 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджено Пам'яткою ф. ГУ-45 від 12.08.2023 №45. Після зважування 12.08.2023 о 18 год. 55 хв. вагон №67676478 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45535465 на станцію Правда на адресу ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Факт забирання вагона з місць загального користування підтверджено пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 12.08.2023 №48.
12.08.2023 о 18 год. 00 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №68780485 за накладною №45509478 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та Пам'яткою ф. ГУ-45 від 12.08.2023 №45. Після зважування 12.08.2023 о 19 год. 10 хв. вагон №68780485 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45535630 на станцію Правда на адресу ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Факт забирання вагона з місць загального користування підтверджено пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 12.08.2023 №49.
16.08.2023 о 13 год. 40 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №68143981 за накладною №45581873 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та Пам'яткою ф. ГУ-45 від 16.08.2023 №46. Після зважування 17.08.2023 о 17 год. 20 хв. вагон №68143981 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45612702 на станцію Запоріжжя-Ліве на адресу ПАТ «Запоріжсталь». Факт забирання вагона з місць загального користування підтверджено пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 17.08.2023 №50.
23.01.2024 о 21 год. 15 хв. зі станції Незалежна прибув вагон №67678284 за накладною №45490430 з вантажем був поданий на місця загального користування для зважування, що підтверджується витягом з Книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Кривий Ріг-Сортувальний ф. ГУ-36 та Пам'яткою ф. ГУ-45 від 23.01.2024 №3. Після зважування 24.01.2024 о 09год. 30 хв. вагон №67678284 з цим же вантажем було забрано з місць загального користування для відправлення за накладною №45526977 на станцію Правда на адресу ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Факт забирання вагона з місць загального користування підтверджено пам'яткою про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 24.01.2024 №3.
Платником перевезення за накладними на відправлення №№45362639, 45362647, 45417045, 45535465, 45612702, 45526977 є Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (відповідач, замовник).
За накладною на відправлення №45535630 вказано платником ТОВ «Метінвест-Ресурс», проте код платника 8213334 зазначено такий самий, як і у вищезазначених накладних на відправлення, де платником є відповідач.
Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-31158623/2020-0001 від 30.06.2020 відповідачу як замовнику за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-31158623/2020-0001 від 30.06.2020 присвоєно коди відправника/одержувача: 8915, платника 8213334 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
У листі структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» від 19.09.2024 №252/742 зазначено, що при відправленні вагону №68780485 в графі 13 накладної №45535630 СП «Вагонне депо Батуринська» було помилково зазначено в якості платника тарифу ТОВ «Метінвест-Ресурс», а згідно те. НГ 2-7/223 від 10.08.2023 треба було вказати ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ». Код платника вказано вірно - 8213334.
Таким чином, платником тарифу за перевезення за всіма вказаними накладними на відправлення є відповідач (замовник).
За умовами п. 3.2 договору замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення ватажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізник, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу ІV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі «від 2091 км до 2190». Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення.
У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розділу ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів.;
3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
У разі використання власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.
Відповідно до абз. 19 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, про зарахування для подвійних операцій (розвантаження одержувачем та наступне навантаження вагона цим же одержувачем або розвантаження та наступне навантаження вагона на одній під'їзній колії у разі проведення розрахунків із залізницею за користування вагонами власником під'їзної колії) у графі 14 "Примітки" Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) робиться відмітка "Подвійна операція".
Як вказує позивач, під час оформлення пам'яток ф. ГУ-45 в програмному забезпечення було проставлено відмітку щодо подвійної операції «ЗДВ», хоча фактично вагони, що подавалися під вантажні операції, не розвантажувалися, а тому не знаходилися під подвійними операціями. Внаслідок цього виник недобір провізних платежів, а саме: плати за використання власного вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані.
Згідно з п. 3.2.1 договору розмір плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку:
При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами:
В= Вван + Впор;
Вван = Спл х Тван ;
Впор = Спл х Тпор, де:
Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн/вагон;
Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн/вагон;
Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі;
Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн/вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення.
Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами:
Тван = Lван/ Vср,
Тпор = Lван х Кпп/ Vср, де:
Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км;
Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення).
У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1-2 до Договору.
Оскільки подвійні операції не здійснювалися, враховуючи умови договору про надання послуг, позивач просить стягнути плату за використання власного вагону перевізника в сумі 26880,00 грн. та компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника в розмірі 24028,44 грн. (всього в сумі 50908,44 грн.) з платника провізних платежів - відповідача.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Місцевим господарським судом вірно враховано, що виходячи з наданих позивачем у справу доказів та умов пп. пп. 2, 3 п. 3.2 договору, позивачем доведено наявність підстав для стягнення з відповідача плати за використання власного вагону перевізника в сумі 26880,00 грн. та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника в розмірі 24028,44 грн., всього в сумі 50908,44 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що недобір плати за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника виник саме з вини Позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 2 п. 3.2 договору компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується тільки в разі використання власного вагону перевізника після «подвійних операцій», якими є розвантаження одержувачем та наступне навантаження вагона цим же одержувачем або розвантаження та наступне навантаження вагона на одній під'їзній колії.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав пояснення про те, що фактично вагони №№ 68824986, № 68716372, 67705673, 67676478, 68780485, 68143981, 67678284, які подавалися під вантажні операції, не розвантажувалися, а зважувалися, тому не знаходилися під подвійними операціями. Відповідач також зазначає про те, що вагони не розвантажувалися. Отже, подвійні операції фактично не здійснювалось.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що той факт, що недобір плати за використання власного вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника виник з вини позивача - внаслідок неправильного проставлення відмітки в програмному забезпеченні з боку працівників позивача щодо подвійної операції, не звільняють відповідача від обов'язку оплати послуг, які фактично були надані відповідачу і щодо сплати яких у відповідача існує обов'язок за умовами пп. пп. 2, 3 п. 3.2 договору.
Доводи апеляційної скарги, що Позивач, встановивши, що з вини його працівників Замовнику не була в повному обсязі нарахована плата за використання власного вагону Перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника, мав здійснити відповідне донарахування на підставі п. 4.7. укладеного між сторонами Договору, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (замовник, відповідач) не встановлено певного алгоритму стягнення з Замовника оплати послуг, які фактично були надані відповідачу і щодо сплати яких у відповідача існує обов'язок за умовами пп. пп. 2, 3 п. 3.2 договору.
Передбачене пунктом 4.7 Договору право Перевізника здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього достатніх підстав, при наявності підписаної зведеної відомості, не позбавляє Позивача права звернутися до суду для стягнення оплати послуг, які фактично були надані відповідачу і щодо сплати яких у відповідача існує обов'язок за умовами пп. пп. 2, 3 п. 3.2 договору, оскільки це не суперечить положенням, укладеного між сторонами Договору та нормам чинного законодавства України.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 у справі № 908/2121/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 у справі № 908/2121/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін