12.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4247/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 (повний текст рішення складено 12.11.2024, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/4247/24
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 58 379,82 грн,
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни про стягнення 58 379,82 грн, з яких: 11 316,86 грн - за теплову енергію, 43 169,76 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 566,65 грн- абонентське обслуговування, 795,07 грн - пеня, 801,07 грн - 3% річних, 1730,41 грн - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду від 12.11.2024, в даній справі, позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 58 411,41 грн, а саме: 56 084,21 грн, з яких: 9021,25 грн - за теплову енергію, 43 169,76 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 566,65 грн- абонентське обслуговування, 795,07 грн - пеня, 801,07 грн - 3% річних, 1730,41 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2327,20 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», Фізична особа-підприємць Бухтіярова Антоніна Михайлівна, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 12.11.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення; судові витрати стягнути з позивача на користь відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості теплової енергії (комунальної послуги з централізованого опалення) виходячи з теплового навантаження на опалення по вулиці Соборності, буд.29 у м. Кривому Розі, яке становить 0, 0020 Гкал./год.
У підтвердження цієї кількості теплової енергії позивач подав суду Довідку щодо розрахунку теплового навантаження.
Теплове навантаження на опалення об'єкту за адресою: АДРЕСА_3, прим.23, визначено розрахунковим методом, виходячи з опалювальної площі та теплового навантаження житлового будинку: 0,198 Гкал/год : 3048, 1 м кв.Х 31,9 кв.м=0, 0020 Гкал/год., де 0, 198 Гкал/год.- теплове навантаження житлового будинку № 29; 3048,1 кв.м.- загальна площа житлового будинку № 29; 31,9 кв.м. - площа приміщення № 23; 0, 0020 Гкал/год. теплове навантаження на приміщення № 23.
Однак, позивач не подав суду ні висновків енергетичного аудиту, ні документів обстеження інженерних систем цього приміщення, перевірки наявності труб теплопостачання в приміщенні, які б підтверджували надання послуг теплової енергії та споживання цієї енергії споживачем в період часу з 12.02.2016 року по 04.11.2021 року та з 05.11.2021 року по 28.03.2024 року, за адресою: АДРЕСА_3, прим.23.
Скаржник наголошує, що у вказаному приміщенні теплопостачання відсутнє, оскільки було самовільно відключено відповідачем, шляхом демонтажу труб та батарей про що неодноразово повідомлялося позивачу. Однак, ніяких штрафних санкцій за самочинне демонтування труб теплопостачання до відповідача не застосовано, а навпаки продовжено нарахування вартості нібито спожитої послуги, яка фактично не споживається ФОП Бухтіяровою А.М.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем надані акти про подачу теплової енергії. Однак, скаржник звертає увагу суду на те, що вказані акти про подачу теплової енергії за адресою м. Кривий Ріг, АДРЕСА_3, не підтверджують кількість опалювальної площі, на якій позивачем надаються послуги з централізованого опалення.
Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 16.04.2002 року № 142 "Про переведення жилих приміщень у нежилі" приміщення 23 в будинку АДРЕСА_3, загальною площею 31, 9 кв. м. було переведено в нежиле приміщення.
Акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, відомості про споживання теплової енергії не можуть бути доказом постачання теплової енергії відповідачу, оскільки жоден із вказаних документів не підписаний та/або не погоджений іншим чином з боку відповідача. Відповідно до позовним вимог позивач стверджує, що обсяг споживання відповідачем теплової енергії визначався за показниками вузла комерційного обліку. Однак, на виконання вимог частини 1 статті 74 Господарського кодексу України позивач не долучив до матеріалів справи жодного доказу вставлення будь - якого вузла комерційного обліку в будинку, його періодичну повірки, докази зняття показань, спосіб знаття показань тощо. Долучені до матеріалів справи рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є належними доказами надання послуг теплопостачання саме відповідачу в його нежитловому приміщенні у заявлених позивачем обсягах.
Всі відомості обліку споживання тепла, які надані позивачем не містять ідентифікаційний даних об'єкту споживання (не вказано повну адресу, особовий рахунок, договір тощо), як наслідок, вони є неналежними доказами. Більш того, деякі з відомостей підписані незрозумілими особами і до матеріалів справи не надано доказів наявності повноважень у відповідних осіб на фіксацію відповідних фактів (показників лічильника). Тим більше, які, скоріш за все, є сфальсифікованими, оскільки представники позивача не відвідували будинок з лічильником щоденно для зняття відповідних показників. Позовна заява та додані до неї документи взагалі не містять розрахунку обсягу переданої теплової енергії, а лише містить посилання на зміст вказаних вище актів та неналежно оформлених відомостей, що не дозволяє встановити механізм визначення обсягу переданої теплової енергії та правильність нарахування, тобто розрахунок кількості спожитої відповідачем теплової енергії взагалі не обґрунтований та не підтверджений первинною технологічною документацією. Розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними, а фактичний розмір нарахувань заборгованості за отриману теплову енергію не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами факт поставки відповідачу будь-якої теплової енергії.
Вказані доводи не були взяті до уваги судом першої інстанції.
Також відповідач вважає, що позивачем неправомірно нараховані штрафні санкції, оскільки судом першої інстанції її як ФОП віднесено не до населення, що суперечить пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здіснення платежів за житлово-комунальні послуги. Дія карантину розпочалась з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 211, як наслідок, з відповідної дати позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних під час дії карантину та військового стану.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 13.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4247/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4247/24.
20.01.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4247/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплата), на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
03.02.2025 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява на виконання ухвали суду, кою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 727,00 грн (доплата) відповідно до квитанції від 31.01.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4247/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
11.02.2025 від позивача до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про те, що відповідач є власником нежитлового приміщення №23 загальною площею 79,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Вказаний обов'язок покладено на споживача також статтею 24 Закону України «Про теплопостачання».
Проте, відповідачем до 05.11.2021 у порушення зазначених вище вимог закону та покладених зобов'язань не укладено договір про надання послуг з теплопостачання.
Частиною 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Так, КПТМ «Криворіжтепломережа» у період з 12.02.2016 по 04.11.2021 здійснило постачання відповідачеві в нежитлове приміщення 23, яке розташоване в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 в м. Кривому Розі теплову енергію на загальну суму 11 316,86 грн. згідно розрахунку теплового навантаження на площу приміщення 31,90 кв.м. (без врахування підвального приміщення).
Доказами постачання теплової енергії на багатоквартирний будинок 29 є акти подання та припинення подачі теплової енергії та акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін.
Обсяги розподілу теплової енергії за вказаний період зафіксовані будинковим вузлом обліку теплової енергії по АДРЕСА_3, підтверджуються залученими до матеріалів справи звітами по приладу обліку теплової енергії, встановленого на будинку.
Позивач також зазначає про те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» як виконавець послуги, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Таким чином, з 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, на виконання умов якого КПТМ «Криворіжтепломережа» у період з 05.11.2021р. по 28.03.2024р. поставило відповідачеві теплову енергію на загальну суму 43 169,76 грн. та у період з 05.11.2021р. по 30.04.2024р. надало послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 566,65 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ним самовільно відключено приміщення від централізованого опалення.
Доказів встановлення індивідуального опалення в приміщення №23 будинку АДРЕСА_3 відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 22 листопада 2005 року №4, затвердженого Наказом Міністерства будівництва,архітектури та житлово- комунального господарства України, який дія до 17.09.2019 року та Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, який є чинним на теперішній час відповідачем не надані.
Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.
Тому позивачем правомірно здійснюється нарахування за послугу з постачання теплової енергії відповідачу в приміщення 23 будинку АДРЕСА_3.
Листом ДРІМ виконкому Криворізької міської ради від 21.01.2025 за №12/15/281, надано відповідь, в якій зазначено що комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не надавався дозвіл на відключення від централізованого опалення приміщення №23 на АДРЕСА_3, що спростовує доводи відповідача щодо відключення від мереж централізованого опалення.
Позивач наголошує, що обсяги розподілу теплової енергії за вказаний період зафіксовані будинковим вузлом обліку теплової енергії по АДРЕСА_3, що підтверджується залученими до матеріалів справи звітами по вузлам обліку теплової енергії за весь період стягнення заборгованості у справі.
Відповідно до звітів по вузлу (приладу) комерційного обліку SKS-3 зав. №16429 встановленого на багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 (які в автоматичному режимі передають покази), вбачається обсяг спожитої теплової енергії за період Q Гкал, який відповідає колонці 2 dTl, Gcal та відображено в розрахунку заборгованості: Т/енергія згідно приладу обліку та Обсяг теплової енергії, Гкал - загальний.
Позивач зазначає, що зазначити що відповідач є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_3, прилад обліку є власністю співвласників будинку, а тому відповідач має право та обов'язок приймати участь та також отримувати відомості щодо приладу обліку так і його показників.
Розрахунок заборгованості за період з 12.02.2016 по 04.11.2021 та за період з 05.11.2021 по 30.04.2024 містить відомості загального обсягу спожитої теплової енергії за період, навантаження на приміщення, опалювальну площу нежитлового приміщення та встановлений тариф відповідно до періоду його застосування. Господарським судом в рішенні від 12.11.2024 зазначені докази визнані належними та взяті до уваги при ухваленні рішення.
При цьому заперечень щодо розрахунків вказаних вище сум (їх розміру та періоду нарахування тощо), здійснених позивачем, скаржником не наведено, власних контр розрахунків цих сум не надано.
Судом при ухвалені рішення від 12.11.2024 року у справі №904/4247/24 враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
З цього приводу суд зазначив, що Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням.
В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього не розповсюджуються.
Отже, суд при ухваленні рішення від 12.11.2024 у справі №904/4247/24 дійшов висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
Просить апеляційну скаргу Фізичної особи-Підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі №904/4247/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі №904/4247/24 залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Позивач зазначає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуги з постачання теплової енергії в м. Кривому Розі.
Бухтіяровій Антоніні Михайлівні з 21.07.2003 на праві власності належить нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375480558 від 23.04.2024 (а.с. 9).
Позивач наголошує, що свої зобов'язання КПТМ «Криворіжтепломережа» виконало, а саме: постачання теплоносія протягом всього періоду проводилось, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду», але відповідач не виконував в добровільній формі обов'язок, покладений на нього законодавством щодо сплати за фактично отриману теплову енергію, в результаті чого за період з 12.02.2016 по 04.11.2021 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 11 316,86 грн.
Позивач зазначає, що відповідач договір не уклав.
Позивач також повідомляє, що на сайті КПТМ «Криворіжтепломережа» (за посиланням http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) 05.10.2021 було розміщено текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", за посиланням http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Як вказано вище, Бухтіяровій Антоніні Михайлівні з 21.07.2003 на праві власності належить нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375480558 від 23.04.2024 (а.с. 9).
Позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Бухтіярова Антоніна Михайлівна, як співвласник багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії відповідний договір.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 05.11.2021 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Бухтіяровою Антоніною Михайлівною (споживач) укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).
Цей договір (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1. договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Виконавця http://kpts.dp.ua/ (п. 2. договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги (п. 4. договору).
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для протеб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5. договору).
Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (п. 7. договору).
Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання Послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п. 8. договору).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої Послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11. договору).
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 12. договору).
Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 p., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру, затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30. договору).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31. договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32. договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33. договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34. договору).
Під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу (п. 36. договору).
У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування (п. 37. договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 41. договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (п. 45. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51. договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52. договору).
Позивач зазначає, що будинок № АДРЕСА_3 є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів, та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 23, яке вбудовано до багатоквартирного будинку № АДРЕСА_3.
Як зазначає позивач, на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало у період з 12.02.2016 по 28.03.2024 постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, оскільки нежитлове приміщення вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку № АДРЕСА_3. Зазначене нежитлове приміщення відповідача вбудоване в багатоквартирний будинок та є невід'ємною частиною відповідних мереж (систем) опалення житлового багатоквартирного будинку в м. Кривому Розі.
В якості доказів подачі теплової енергії до будинку позивач надав акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, відомості по приладу обліку про споживання теплової енергії.
Таким чином, за твердженням позивача, свої договірні зобов'язання він виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого договором, здійснювалось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду», абонентське обслуговування здійснювалось протягом року та в повному обсязі. Однак, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування не розрахувався, у зв'язку із чим за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 у нього утворилася заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 43 169,76 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 - 30.04.2024 в розмірі 566,65 грн.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензії № 12397/14989 за вих.№2616/13 від 31.03.2024 (а.с. 106), №8 за вих.№ 383/13 від 21.05.2024 (а.с. 103), в яких вимагав сплатити заборгованість, однак відповідач відповідь на претензії не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що доказів оплати 11 316,86 грн за теплову енергію, 43 169,76 грн за послугу з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн відповідач не надав, відтак, зазначені позовні вимоги є правомірними.
У відзиві відповідач зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо вимоги про стягнення з ФОП Бухтіярової А.М. заборгованості за теплову енергію за період з 12.02.2016 по 04.11.2021 у розмірі 11 316, 86 грн, оскільки як про порушення права позивач знав ще 12.02.2016, а тому мав достатньо часу для звернення до суду з відповідним позовом; заяви про поновлення пропущеного строку та обґрунтування поважності такого пропущення строків позовної давності позивачем до суду не подано.
Так, судом встановлено, що позивач довідався про порушення свого права:
- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2016 року - 21.03.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2016 року - 21.04.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в квітні 2016 року - 21.05.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2016 року - 21.11.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в листопаді 2016 року - 21.12.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2016 року - 21.01.2017; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в січні 2017 року - 21.02.2017; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2017 року - 21.03.2017.
З огляду на викладене, позивач мав право звернутися до суду із позовом
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2016 року у строк до 21.03.2019 включно (21.03.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2016 року у строк до 21.04.2019 включно (21.04.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в квітні 2016 року у строк до 21.05.2019 включно (21.05.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2016 року у строк до 21.11.2019 включно (21.11.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в листопаді 2016 року у строк до 21.12.2019 включно (21.12.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2016 року у строк до 21.01.2020 включно (21.01.2017 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в січні 2017 року у строк до 21.02.2020 включно (21.02.2017 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2017 року у строк до 21.03.2020 включно (21.03.2017 + 3 роки).
Суд виснував, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 01.02.2017 заявлені в межах позовної давності.
В той же час, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 12.02.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2295,61 грн заявлені поза межами строку позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 12.02.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2295,61 грн задоволенню не підлягають.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 795,07 грн за період з 01.12.2023 по 05.09.2024. Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 01.09.2023 по 05.09.2024 у розмірі 801,07 грн та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2023 року по липень 2024 року у розмірі 1730,41 грн. Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
Відповідач у відзиві зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних під час дії карантину та військового стану.
Господарський суд виснував, що заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, стосується виключно населення. Бухтіярова Антоніна Михайлівна є фізичною особою-підприємцем та власником спірного нежитлового приміщення, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375480558 від 23.04.2024.
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні витрати, оскільки теплова енергія поставлена до нежитлового приміщення відповідача не для забезпечення умов проживання у ньому населення, а для використання відповідачем приміщення в своїй господарській діяльності.
Так, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 56 084,21 грн, з яких: 9021,25 грн - за теплову енергію, 43 169,76 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 566,65 грн- абонентське обслуговування, 795,07 грн - пеня, 801,07 грн - 3% річних, 1730,41 грн - інфляційні втрати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Підставою для відключення житлового або нежитлового приміщення від централізованого опалення є акт про відключення, який після закінчення робіт подається комісії (в якій присутній представник позивача) для затвердження на підставі Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 22 листопада 2005 року №4, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України, який діяв до 17.09.2019 та Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, який є чинним на теперішній час.
Підпунктом 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 №830 споживачу надано право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону №169 від 26.07.2019.
Листом ДРІМ виконкому Криворізької міської ради від 21.01.2025 за №12/15/281, надано відповідь, в якій зазначено що комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не надавався дозвіл на відключення від централізованого опалення приміщення №23 на АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами ст. 275 ГК України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" зазначено, що серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.
Частинами 1 та 2 ст.12 даного Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
У частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 , викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
КПТМ «Криворіжтепломережа» як виконавець послуги, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Матеріали справи не містять доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку уклали відповідний договір з позивачем, відповідно між позивачем та відповідачем має бути укладено індивідуальний договір шляхом приєднання.
Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 05.11.2021 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Бухтіяровою Антоніною Михайлівною (споживач) укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи встановлений судом факт існування обов'язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3, нежитлове приміщення № 23, м. Кривий Ріг, в тому числі плати за абонентське обслуговування у період с 05.11.2021 по 30.04.2024, відповідно, настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення 566.65 грн. плати за абонентське обслуговування є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що правильно стягнуті господарським судом.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу відсутні розрахунків нарахування плати за теплову енергію.
Матеріалами справи встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» у період з 12.02.2016 по 04.11.2021 здійснило постачання відповідачеві в нежитлове приміщення 23, яке розташоване в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 в м. Кривому Розі теплову енергію на загальну суму 11 316,86 грн. згідно розрахунку теплового навантаження на площу приміщення 31,90 кв.м. (без врахування підвального приміщення).
Доказами постачання теплової енергії на багатоквартирний будинок 29 є акти подання та припинення подачі теплової енергії та акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін.
Загальний обсяг спожитої теплової енергії на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється на потреби опалення житлових/ нежитлових приміщень пропорційно до навантаження/опалювальної площі.
Обсяги розподілу теплової енергії за вказаний період зафіксовані будинковим вузлом обліку теплової енергії по АДРЕСА_3, підтверджуються залученими до матеріалів справи звітами по приладу обліку теплової енергії, встановленого на будинку.
За матеріалами справи, з 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, на виконання умов якого КПТМ «Криворіжтепломережа» у період з 05.11.2021р. по 28.03.2024р. поставило відповідачеві теплову енергію на загальну суму 43 169,76 грн. та у період з 05.11.2021р. по 30.04.2024р. надало послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 566,65 грн.
Таким чином, позивачем правомірно здійснюється нарахування за послугу з постачання теплової енергії відповідачу в приміщення 23 будинку АДРЕСА_3.
Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав та в матеріалах справи не міститься.
Щодо підстав нарахування штрафник санкцій за порушення зобов'язання.
Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою зокрема передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: - нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
У даному нормативно-правовому акті йдеться мова про заборону нарахувань безпосередньо такій категорії як «населення».
Положеннями статті 1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005 (із змінами та доповненнями) визначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Визначальним для вибору тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач:
- населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення;
- фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП №1174 від 25.06.2019, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.
Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.
Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами «для бюджетних установ» зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи:
- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для «інших споживачів» комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».
Відповідач, не належить до категорії «населення» у договірних відносинах з позивачем в даній справі. Тобто, в даному випадку об'єктами теплопостачання є саме нежитлові приміщення відповідача. Тому позивачем обґрунтовано застосовано тариф «інші споживачі» при розрахунку вартості послуг з постачання теплової енергії.
Відтак, вказана заборона встановлена Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 тільки для категорії споживачів «населення», до якої відповідач не відноситься.
Здійснивши перерахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, наданий позивачем, апеляційний суд констатує, що він є арифметично вірним, тому обґрунтовано задоволений господарським судом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно врахував те, що у відзиві відповідач зазначав, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо вимоги про стягнення з ФОП Бухтіярової А.М. заборгованості за теплову енергію за період з 12.02.2016 по 04.11.2021 у розмірі 11 316, 86 грн, оскільки як про порушення права позивач знав ще 12.02.2016, а тому мав достатньо часу для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Відповідно ст.18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення» розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Таким чином, позивач довідався про порушення свого права:
- щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2016 року - 21.03.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2016 року - 21.04.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в квітні 2016 року - 21.05.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2016 року - 21.11.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в листопаді 2016 року - 21.12.2016; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2016 року - 21.01.2017; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в січні 2017 року - 21.02.2017; - щодо несплати заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2017 року - 21.03.2017.
З огляду на викладене, позивач мав право звернутися до суду із позовом
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2016 року у строк до 21.03.2019 включно (21.03.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2016 року у строк до 21.04.2019 включно (21.04.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в квітні 2016 року у строк до 21.05.2019 включно (21.05.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2016 року у строк до 21.11.2019 включно (21.11.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в листопаді 2016 року у строк до 21.12.2019 включно (21.12.2016 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2016 року у строк до 21.01.2020 включно (21.01.2017 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в січні 2017 року у строк до 21.02.2020 включно (21.02.2017 + 3 роки);
- про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в лютому 2017 року у строк до 21.03.2020 включно (21.03.2017 + 3 роки).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.
З аналізу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, продовжений за приписом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
В той же час, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 07.02.2025.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 01.02.2017 заявлені в межах позовної давності.
В той же час, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 12.02.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2295,61 грн заявлені поза межами строку позовної давності.
Як доречно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період з 12.02.2016 по 31.01.2017 у розмірі 2295,61 грн задоволенню не підлягають.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум боргу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та плати за абонентське обслуговування, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника цієї скарги та відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4247/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 904/4247/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Бухтіярову Антоніну Михайлівну.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін