вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" травня 2025 р. Справа№ 927/529/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Кобилецький В.В.
від відповідача: Саєвського М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025, повий текст якого складений 13.01.2025,
у справі № 927/529/24 (суддя Моцьор В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А"
до Фізичної особи-підприємця Дрючина Євгена Івановича
про стягнення 200 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дрючина Євгена Івановича про стягнення 200 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі перемовин між сторонами щодо виконання робіт з розробки сайту позивачем було сплачено на рахунок відповідача 200 000,00 грн. Враховуючи, що договір про виконання робіт з розробки сайту підписаний не був, роботи за ним підрядником не виконувались та не здавались замовнику, у замовника перед підрядником виникла заборгованість 200 000,00 грн.
Позивач зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем, укладення договору РЛ-110422 вiд 11.04.2022, досягнення мiж сторонами всіх істотних умов договору, виконання роботи за цим договором та прийняття результатів цієї роботи позивачем. У матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами «певної роботи», об'ємів та строків виконання, ціни роботи, способів визначення або наявності кошторису. Ведення відповідачем перемовин не може впливати на господарську діяльність позивача, оскільки на цю діяльність можуть впливати лише умови укладених позивачем угод та отриманих ним за цими угодами вигод (результатів poбiт чи послуг). Позивач, який сплатив відповідачу аванс та не отримав вiд нього будь-яких результатів робіт, має право на компенсацію сплаченого авансу, незалежно вiд обставин, викладених відповідачем.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, здійснення позивачем передоплати та частковим виконанням відповідачем робіт. Відповідач зазначає, що не тільки розпочав виконувати роботи, а і демонстрував результати, вносив коригування до технічного завдання відповідно до вимог позивача, внаслідок обговорень між сторонами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2025 у справі № 927/529/24 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що твердження позивача стосовно того, що відповідач не розпочинав виконувати роботи суперечить змісту комунікацій між сторонами, як зафіксовано у Звіті від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ. У діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки та вини, оскільки всі кошти були отримані на підставі попередньо погоджених умов договору, а роботи відповідач виконував за завданнями позивача, узгоджуючи проміжні результати з представниками позивача для того, щоб вони відповідали очікуванням замовника. Протягом всього строку виконання робіт до 15 березня 2023 року у позивача були відсутні будь-які заперечення щодо якості та своєчасності виконання робіт. Крім цього, позивачем не було доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку протиправною поведінкою та завданою шкодою, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також апелянт зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження його господарських взаємовідносин з позивачем: укладення договору РЛ-110422 від 11.04.2022, досягнення між сторонами всіх істотних умов договору, виконання будь-якої роботи за цим договором для позивача, передачі результатів цієї роботи позивачу та прийняття ним цих результатів. Ведення відповідачем перемовин з будь-ким, на думку апелянта, не може впливати на господарську діяльність позивача, оскільки на цю діяльність можуть впливати лише умови укладених позивачем угод та отриманих ним за цими угодами вигод (результатів робіт чи послуг).
Апелянт вважає, що висновок експерта не підтверджує виконання всіх умов договору, тому немає підстав для відмови у стягненні передплати.
Таким чином, скаржник вважає, якщо він сплатив відповідачу аванс та не отримав від нього будь-яких вигод (результатів робіт чи послуг), тому позивач має право на компенсацію сплаченого авансу.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 17.03.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Відповідач зазначає, апелянт не надав обгрунтування, які саме обставини, що мають значення для справи не були з'ясовані, які висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та які норми процесуального і матеріального права були порушені та неправильно застосовані.
Також відповідач зауважує, що судом першої інстанції було правомірно встановлено факт укладання договору між відповідачем та позивачем у спрощений спосіб через листування у мережі Telegram, а статус ОСОБА_2., як кінцевого бенефіціарного власника дозволяє йому здійснювати безпосередній вплив на діяльність товариства, в тому числі на його виконавчі органи, а його рішення є обов'язковими для виконання таким виконавчим органом. Ця обставина свідчить про те, що спілкування ОСОБА_2. з відповідачем, подальше прийняття ОСОБА_2. наданих відповідачем проекту договору та комерційної пропозиції шляхом здійснення, за вказівкою ОСОБА_2. відповідальними особами, оплати є правомірними та повноважними діями позивача, як суб'єкта господарювання з здійснення своєї діяльності через уповноважену особу.
Крім того, відповідач вказує, що висновок експерта є підтвердженням виконання робіт з розробки сайту та спростовує доводи скаржника про відсутність факту розробки вебресурсу. Такі докази відповідають критеріям, встановленим ст.ст.73-74, 76-79 ГПК України, а тому правомірно були прийняті судом до уваги. Натомість позивач, на виконання свого обов'язку з доказування, жодним чином не підтвердив ані невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань належними доказами, ані не надав доказів, які це спростовують.
Відповідач також наголошує, що договір у даній справі виконувався сторонами: позивач сплатив частину грошових коштів, а відповідач розпочав виконувати роботи з розробки вебсайту, що підтверджується Звітом від 21.06.2024 №199/2024-3В.
Відповідач звертає увагу, що позивач, перш ніж вимагати відшкодування збитків, був зобов'язаний відмовитись від договору підряду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Майданевича А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 виребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/529/24.
14.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/529/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 залишено без руху.
26.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" надійшла заява про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 3 633,60,00 грн (платіжна інструкція №2593 від 25.02.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 та призначено її до розгляду на 07.04.2025.
03.04.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладеня розгляду справи, призначеної до слухання на 07.04.2025, у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 розгляд справи №927/529/24 відкладено на 05.05.2025, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 05.05.2025 наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Чернігівської області 06.01.2025 у справі № 927/529/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 05.05.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, як зазначає позивач, у квітні 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» та Фізичною особою-підприємцем Дрючиним Євгеном Івановичем велися перемовини щодо виконання робіт з розробки сайту для бренду "Sefira".
28.04.2022, 02.05.2022, 09.11.2022 та 18.11.2022 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти: 50 000,00 грн, 20 000,00 грн, 80 000,00 грн та 50 000,00 грн відповідно на загальну суму 200 000,00 грн, на підтвердження чого надано платіжні доручення №1301 від 28.04.2022, №1303 від 02.05.2022, №1441 від 09.11.2022, №1446 від 18.11.2022.
Також судом встановлено, що договір про виконання робіт з розробки сайту підписаний не був, роботи за ним відповідачем (підрядником) не виконувались та не здавались позивачу (замовнику).
17.05.2024 замовником на адресу підрядника була направлена претензія про повернення авансу в сумі 200 000,00 грн.
Претензія отримана підрядником 21.05.2024, однак залишена останнім без відповіді.
Станом на 24.05.2024 заборгованість замовника перед підрядником складає 200 000,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Відповідач, у свою чергу, посилається на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, а також часткове виконання робіт з розробки сайту для бренду "Sefira".
Відповідно до Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ, складеного ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», з 28.03.2022 по 13.01.2023 у чаті "Sefira x RedLab x Hexagon" велось ділове листування, яке було присвячено співпраці між представниками позивача, відповідача і ТОВ "ХЕКСАГОН ЕДЖЕНСІ" щодо реалізації проекту з розробки вебсайту "Sefira".
28.03.2022, 30.03.2022, 31.03.2022 відбулись зустрічі між відповідачем, представниками позивача і залученими особами за допомогою відеоконференцзв'язку через сервіс GoogleMeet.
Файли з відеоматеріалами зустрічей, які відбулись 28.03.2022 і 31.03.2022, а також текстові розшифровки, наявні в Протоколі огляду адвокатом від 27.06.2024 та на цифровому носії, долученому до нього.
07.04.2022 відповідач відправив до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" комерційну пропозицію - файл в форматі .рdf з назвою " RedLab proposal Sefira ", яка містила: опис задачі і функцій, структуру сторінок вебсайту (sitemap); технології, які будуть використовуватись; ціну; строки.
11.04.2022 відповідач відправив до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" посилання на проект договору № РЛ-110422 від 11.04.2022, який був розміщений на сервісі Google Docs, разом з додатком 1 до Договору "Структура сторінок сайту", додатком 2 до договору "Функціональність магазину". В проекті договору визначено істотні умови договору, зокрема, предмет договору, ціна і порядок оплати.
22.04.2022, за результатами додаткових обговорень між відповідачем та представниками позивача, до договору були включені додаткові роботи, які мають бути виконані.
Позивачем згідно з платіжними дорученнями №1301 від 28.04.2022, №1303 від 02.05.2022, №1441 від 09.11.2022, №1446 від 18.11.2022 на розрахунковий рахунок відповідача сплачено 200 000 грн з призначенням платежу: "За послуги згідно з договором РЛ-110422 від 11.04.2022, додаток 1, без ПДВ".
19.12.2022, залучена з боку відповідача, ОСОБА_1 відправила посилання на вебсайт https://sefira.redlab.site, а також доступи до нього для демонстрації результатів виконаних робіт.
23.12.2022 до чату був відправлено посилання на звіт у форматі Google Docs про кількість витрачених годин на створення окремих сторінок, функцій вебсайту, в якому також містились відеозаписи з демонстрацією роботи окремих сторінок та функцій.
10.01.2023 від позивача надійшло повідомлення із проханням призупинити роботу над наступними сторінками для вебсайту з огляду на необхідність створити новий дизайн вебсайту.
У месенджері Telegram було створено новий груповий чат "Сайт Sefira", до якого додано нового дизайнера.
15.03.2023, залучена з боку відповідача, ОСОБА_1 відправила до чату посилання на звіт під назвою "Sefira/Репорт по разработке" у форматі Google Docs з детальним описом кількості годин витрачених на створення окремих функцій/сторінок для вебсайту позивача, а також він містив відеозаписи з демонстрацією відповідних функцій/сторінок.
У нотаріально посвідченій заяві від 27.06.2024 ОСОБА_1 підтверджує: залучення її у березні 2022 року, як фізичної особи-підприємця, до участі у реалізації проекту з розробки вебсайту для бренду "Sefira", де вона була відповідальна за здійснення менеджменту розробки вебсайту; перемовини з представниками позивача щодо виконання робіт з розробки сайту для бренду "Sefira"; часткове виконання відповідачем робіт з розробки сайту.
У нотаріально посвідченій заяві від 14.08.2024 Бойчук Іванна Миколаївна зазначає, що працює в ТОВ «ХЕКСАГОН ЕДЖЕНСІ» на посаді фахівця з комп'ютерної графіки (дизайну) і була учасником групового чату "Sefira x RedLab x Hexagon" у месенджері Telegram. Бойчук І.М. підтверджує достовірність скриншотів листувань у відповідному чаті, а також зміст документів й матеріалів, які відправлялись в чатах, як викладено в звіті за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ. Бойчук І.М. стверджує, що ФОП Дрючин Є.І. розпочав виконання робіт зі створення вебсайту "Sefira" на користь замовника згідно з технічним завданням замовника та вимогам до вебсайту, які повідомлялися як письмово, так і усно під час спільних зустрічей. ФОП Дрючин Є.І. виконував роботи зі створення вебсайту з загальноприйнятою для даної галузі швидкістю і в жодному разі не занадто повільно, зокрема з урахуванням затримок в наданні інформації якраз з боку Замовника. Отже, Бойчук І.М. підтверджує виконання робіт ФОП Дрючиним Є.І. на користь замовника з квітня 2022 року по 10 січня 2023 року.
Згідно з долученим відповідачем до матеріалів справи висновком експерта №24-4046 від 24.09.2024 за результатами судової комп'ютерно-технічної експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України:
1) Вебсайт «https://sefira.redlab.site» функціонує. При зверненні до сайту він видає запит на введення логіну та паролю. Після введення наданих замовником логіну «redlab2014» та паролю «redlab2014» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.
2) Вебсайт «https://sefira-back.redlab.site/admin» функціонує. При зверненні необхідно ввести логін та пароль. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_2» та паролю «!!!admin123!!!» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.
3) Функціональність вебсайту «https://sefira.redlab.site» (при умові введення логіну та паролю для доступу до його інформаційного наповнення) дозволяє здійснювати переходи між сторінками сайту.
4) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» наявна можливість зареєструвати особистий кабінет та авторизуватись у ньому.
5) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» присутні наступні сторінки: Маіn раgе; Quality; Вlоg; Ореn аrtіcle; Рорuр "Search"; Sign up - Sign in; Саbіnеt (з підрозділами: Маіn; Му оrders; Notification; Useful article; Settings (з підрозділами: Регsonal inforvation; Shipping adresses; Рауment method (з підрозділом: Adding new card); Password; Subscriptions)).
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що зміст указаних односторонніх правочинів про розірвання договору генпідряду суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не було допущено порушень власних зобов'язань, які могли стати підставою для розірвання договору та порушує його права на оплату вже виконаних належним чином робіт, позивач просив задовольнити позов, визнавши недійсними ці правочини, вчинені відповідачем листами № 10230-73 від 26.02.2024, №10230-93 від 19.03.2024, №102/45-07 від 26.03.2024 про розірвання договору генпідряду № 19 від 03.06.2021.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначено в ст. 181 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 181 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом частин 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).
У постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначено: попри те, що позивач вважав, що договір підряду з відповідачем не був укладений, оскільки позивач не підписав проект договору, а суди не встановили, чи були погоджені між сторонами істотні умови договору, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали, зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (перерахування частини авансу), так і з боку відповідача (виготовлення та доставка частини брусів) (п. 40-52 постанови Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 338/180/17).
Визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/2746/17).
Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанова Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18).
Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2022 відповідачем відправлено до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" комерційну пропозицію "RedLab proposal Sefira ", яка містила: опис задачі і функцій, структуру сторінок вебсайту (sitemap); технології, які будуть використовуватись; ціну; строки.
З огляду на відсутність заперечень у позивача щодо змісту комерційної пропозиції, відповідачем було підготовлено проект договору № РЛ-110422 від 11.04.2022, який був розміщений на сервісі Google Docs, разом з додатком 1 до Договору "Структура сторінок сайту", додатком 2 до договору "Функціональність магазину" та 11.04.2022 відправлено до чату "Sefira x RedLab x Hexagon".
22.04.2022, за результатами додаткових обговорень між відповідачем та представниками позивача до договору були включені додаткові роботи, які мають бути виконані.
Позивачем згідно з платіжним дорученням №1301 від 28.04.2022 на розрахунковий рахунок відповідача сплачено 50 000,00 грн з призначенням платежу: "За послуги згідно з договором РЛ-110422 від 11.04.2022, додаток 1, без ПДВ".
Отже, відповідач, надіславши комерційну пропозицію та проект договору № РЛ-110422 від 11.04.2022 разом з додатком 1 до договору "Структура сторінок сайту" і додатком 2 до договору "Функціональність магазину", здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір.
Позивач, у свою чергу, здійснивши 28.04.2022 оплату у сумі 50 000,00 грн, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір на відповідних умовах, і ця дія є прийняттям пропозиції.
У проекті договору зазначено його істотні умови, зокрема:
-предмет, як передбачено в п. 2.1 договору в виконавець зобов'язується виконати роботу по створенню інтернет-магазину (далі «робота»), здати роботу замовникові, а замовник, у свою чергу, зобов'язується сплатити виконавцеві вартість цієї роботи. Структура сайту та функціональність магазину, які мали бути виконані відповідачем, зафіксовані у додатках до договору.
-ціна робіт визначена у п. 4.1 - 4.2 договору: повна вартість робіт, вказаних в пункті 2 договору складає 1 113 250 грн не враховуючи ПДВ; розрахунок за виконувані роботи проводиться в національній валюті - гривні за графіком, викладеним у п.4.2. договору.
У договорі не був зафіксований строк виконання робіт, водночас згідно з ч. 2 ст. 846 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Тобто відсутність строку виконання робіт у договір не призводить до не укладання договору підряду.
Таким чином, позивач та відповідач дійшли згоди щодо істотних умов для договору підряду і з моменту прийняття позивачем пропозиції (оплати) між сторонами укладено господарський договір.
Факт укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб підтверджується електронними доказами, зокрема, електронними повідомленнями між сторонами в месенджері Telegram, що підтверджується Звітом від 21.06.2024 №199/2024-3В.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вірно встановлено факт укладання договору між відповідачем та скаржником у спрощений спосіб через листування у мережі Telegram.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.
Більш того, у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 зазначено, що щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20). У даній справі відповідач надав суду відеоматеріали та роздруківки тестових розшифровок відеоматеріалів зустрічей в режимі відеоконференцзв'язку від 28.02.2022, 31.03.2022, 24.05.2022, 25.05.2022, 30.05.2022, а також Звіт за результатами проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ, складений ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (Свідоцтво про акредитацію від 04.01.2022), до якого додано роздруківки файлів фіксації, збережених у форматі PDF, що містять відображення змісту ділового листування (переписки) в месенджері Telegram в чаті з назвою "Sefira x RedLab x Hexagon" та в чаті з назвою "Сайт Sefira" між представниками позивача, відповідача та залученими третіми особами щодо реалізації проекту з розробки вебсайту "Sefira".
Так, в діловому листуванні в месенджері Telegram в чаті з назвою "Sefira x RedLab x Hexagon" та в чаті з назвою "Сайт Sefira" від позивача - ТОВ «Спіка-А» приймав участь Маркович Олег Миколайович, тел. НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спіка-А» (код ЄДРПОУ 38903554) одним із засновників (учасників) юридичної особи та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Згідно зі Спеціальною Інформаційною системою УКРНОІВІ (СІС), 13.01.2021 ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію торговельної марки "Sefira активація можливостей тіла". Дана торговельна марка зареєстрована за ОСОБА_2 05.04.2023.
У свою чергу, компанія АЛНІАЛАМ ЛІМІТЕД є власником зареєстрованої у Сполученому Королівстві торговельної марки "Sefira", номер реєстрації № НОМЕР_3 , бенефіціарним власником компанії АЛНІАЛАМ ЛІМІТЕД є також ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_2 є афілійованою особою (учасником або бенефіціарним власником) у 32-х господарських товариствах в Україні, в тому числі у ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ КРАЙ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 37652647).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ КРАЙ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 37652647) мажоритарним учасником є ОСОБА_2 , а телефон для здійснення зв'язку вказано: НОМЕР_4 .
Зазначене вище дає підстави ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності, що номер телефона НОМЕР_5 у месенджері Telegram належить саме ОСОБА_2 , який вів спілкування з відповідачем щодо розробки вебсайту "Sefira" і одночасно є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Спіка-А".
Матеріали справи не містять заперечень ОСОБА_2 щодо обставин того, що саме він вів переписку з відповідачем подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, та ставлення під сумнів відповідності поданих відповідачем копій (паперових копій) оригіналу, а тому суд дійшов висновку, що надані відповідачем роздруківки тестових розшифровок відеоматеріалів зустрічей в режимі відеоконференцзв'язку та роздруківки файлів фіксації, збережених у форматі PDF, що містять відображення змісту ділового листування (переписки) в месенджері Telegram в чаті з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та в чаті з назвою "Сайт Sefira" між представниками позивача, відповідача та залученими третіми особами щодо реалізації проекту з розробки вебсайту "Sefira" є належним електронним доказом у даній справі. Стосовно доводів позивача, що відповідач вів перемовини з невідомою особою ОСОБА_2 , який діяв від імені позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось вище, ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником позивача, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наявного у матеріалах справи) та не спростовується позивачем.
Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
У постанові від 06.12.2022 у справі № 908/802/20 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що діючи в статусі кінцевого бенефіціарного власника товариства, маючи юридичну та фактичну можливість здійснювати вплив на діяльність товариства через володіння корпоративними правами пов'язаних юридичних осіб та маючи можливість надавати обов'язкові для виконання вказівки директору товариства з обмеженою відповідальністю фактично є причиною настання негативних наслідків."
Отже, колегія суддів зазначає, що статус ОСОБА_2 як кінцевого бенефіціарного власника дозволяє йому здійснювати безпосередній вплив на діяльність товариства, в тому числі на його виконавчі органи, а його рішення є обов'язковими для виконання таким виконавчим органом. Ця обставина свідчить про те, що спілкування ОСОБА_2 з відповідачем, подальше прийняття ОСОБА_2 наданих відповідачем проекту договору та комерційної пропозиції шляхом здійснення за вказівкою ОСОБА_2 відповідальними особами оплати є правомірними та повноважними діями позивача, як суб'єкта господарювання із здійснення своєї діяльності через уповноважену особу.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору №РЛ-110422 від 11.04.2022, який за своєю природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору №РЛ-110422 від 11.04.2022, позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1301 від 28.04.2022.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Враховуючи, що у договорі не був зафіксований строк виконання робіт, відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України відповідач зобов'язаний був виконати роботу з розробки вебсайту " Sefira" в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст.599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
З наведених норм чинного процесуального закону можна дійти висновку, що докази у вигляді показання свідків у господарському судочинстві носять факультативний (допоміжний) характер та становлять певні відомі особам обставини, які мають значення для справи.
Приписами ст. 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
За приписами ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Тобто, передумовою виклику свідків для допиту у судове засідання є подання до суду заяви свідка.
Суд першої інстанції вірно встановив, що подані заяви свідків, відповідають вимогам, порядку складання та засвідчення, визначених у ст. 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України та є належними та допустимими доказами у даній справі.
Так, у заявах свідків від 27.06.2024 та 14.08.2024 ОСОБА_1 підтверджує часткове виконання відповідачем робіт з розробки сайту.
У нотаріально посвідченій заяві від Бойчук Іванна Миколаївна стверджує, що ФОП Дрючин Є.І. розпочав виконання робіт зі створення вебсайту "Sefira" на користь замовника згідно з технічним завданням замовника та вимогам до вебсайту, які повідомлялися як письмово, так і усно під час спільних зустрічей. ФОП Дрючин Є.І. виконував роботи зі створення вебсайту з загальноприйнятою для даної галузі швидкістю і в жодному разі не занадто повільно, зокрема з урахуванням затримок в наданні інформації якраз з боку замовника. Отже, Бойчук І.М. підтверджує виконання робіт ФОП Дрючиним Є.І. на користь замовника з квітня 2022 року по 10 січня 2023 року.
Крім того, із змісту статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов'язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції вірно враховано висновок №24-4046 від 24.09.2024 за результатами судової комп'ютерно-технічної експертизи.
Так, згідно з висновком експерта №24-4046 від 24.09.2024:
1) Вебсайт «https://sefira.redlab.site» функціонує. При зверненні до сайту він видає запит на введення логіну та паролю. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_2» та паролю «ІНФОРМАЦІЯ_2» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.
2) Вебсайт «https://sefira-back.redlab.site/admin» функціонує. При зверненні необхідно ввести логін та пароль. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_1» та паролю «!!!admin123!!!» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.
3) Функціональність вебсайту «https://sefira.redlab.site» (при умові введення логіну та паролю для доступу до його інформаційного наповнення) дозволяє здійснювати переходи між сторінками сайту.
4) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» наявна можливість зареєструвати особистий кабінет та авторизуватись у ньому.
5) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» присутні наступні сторінки: Маіn раgе; Quality; Вlоg; Ореn аrtіcle; Рорuр "Search"; Sign up - Sign in; Саbіnеt (з підрозділами: Маіn; Му оrders; Notification; Useful article; Settings (з підрозділами: Регsonal inforvation; Shipping adresses; Рауment method (з підрозділом: Adding new card); Password; Subscriptions)).
Вказаний висновок разом в сукупності з встановленими обставинами справи свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №РЛ-110422 від 11.04.2022 в частини робіт з розробки вебсайту "Sefira".
Відповідно до Звіту від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ відповідачем було виконано роботи фактично на суму 311 400 грн, про що зазначено в у Звіті під назвою "Sefira/Репорт по разработке" у форматі Google Docs із зазначенням детального опису кількості годин витрачених на створення окремих функцій/сторінок для вебсайту позивача, а також він містить відеозаписи з демонстрацією відповідних функцій/сторінок.
У свою чергу, позивачем сплачено 200 000,00 грн (28.04.2022, 02.05.2022, 09.11.2022 та 18.11.2022 сплачено на рахунок відповідача 50 000 грн, 20 000 грн, 80 000 грн та 50 000 грн згідно з платіжними дорученнями №1301 від 28.04.2022, №1303 від 02.05.2022, №1441 від 09.11.2022, №1446 від 18.11.2022).
Суд першої інстанції вірно зауважив, що оплати позивачем здійснювались не одноразово, а протягом квітня - листопада 2022 року, що свідчить про можливість замовника у цей час встановити відсутність виконання відповідачем робіт з розробки вебсайту. Проте, за вказаний період жодної претензії або вимоги стосовно порушення виконавцем умов укладеного у спрощений спосіб договору у матеріалах справи не міститься. Більш того, претензія позивача була надіслана відповідачу 17.05.2024, тобто через 1,5 роки після останньої оплати.
Отже, згідно з наданими доказами договір №РЛ-110422 від 11.04.2022 виконувався сторонами: позивач сплатив частину грошових коштів на суму 200 000,00 грн, а відповідач здійснив частину робіт з розробки вебсайту на суму 311 400,00 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує обов'язок відповідача повернути сплачені на користь відповідача на підставі договору кошти на загальну суму в 200 000,00 грн на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може буде виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, від 16.03.2020 у справі №910/2051/19).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу претензію від 17.05.2024 про повернення передоплати у зв'язку із невиконанням відповідачем робіт. Претензія не містить відмови позивача від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.
Отже, позивачем не надано доказів, які б свідчили про реалізацію його права як замовника щодо відмови від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.
Відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування частин 2-4 ст.849 ЦК, наведених у постанові від 19.12.2019 у справі 911/1570/18, положення ст. 849 ЦК України не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором. Як вказувалось вище, положення зазначеної статті передбачають право замовника на відшкодування збитків підрядником, при цьому для застосування таких правових наслідків суду необхідно встановити обставини невиконання підрядником умов договору підряду.
Крім того, відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження позивача, що відповідач не розпочинав виконувати роботи, суперечать змісту комунікацій між сторонами, як зафіксовано у Звіті від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ. У діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки та вини, оскільки всі кошти були отримані на підставі попередньо погоджених умов договору, а роботи відповідач виконував за завданнями позивача, узгоджуючи проміжні результати з представниками позивача для того, щоб увідповіднювати їх до очікувань замовника. Протягом всього строку виконання робіт до 15 березня 2023 року у позивача були відсутні будь-які заперечення щодо якості та своєчасності виконання робіт. Крім цього, позивачем не було доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Таким чином суд першої інтанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Стосовно доводів позивача щодо невірного застосування висновку експерта, як доказу на підтвердження виконання договору, колегія суддів зазначає таке.
З аналізу ст. 73-74, ст. 76-79 ГПК України встановлюється, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Якщо учасник справи стверджує про невчинення іншою стороною певних дій або відсутність події, суд може зобов'язати іншу сторону надати докази. Суд не може збирати докази самостійно, крім випадків сумнівів у добросовісності сторін. Докази повинні стосуватися предмета доказування. Суд не бере до уваги неналежні докази. Обставини, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть доводитись іншими способами. Докази, отримані незаконно, не приймаються. Докази є достовірними, якщо отримані без впливу, який міг би спотворити обставини справи. Обставина вважається доведеною, якщо відповідні докази є більш вірогідними за докази, що її спростовують. Суд оцінює вірогідність доказів на власний розсуд.
Враховуючи викладений вище висновок експерта є підтвердженням виконання робіт з розробки сайту та спростовує доводи апелянта про відсутність факту розробки вебресурсу.
Такі докази відповідають критеріям, встановленим ст.73-74, ст. 76-79 ГПК України, тому правомірно були прийняті судом першої інстанції до уваги. Натомість позивач, на виконання свого обов'язку з доказування, жодним чином не підтвердив ані невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань належними доказами, ані не надав доказів, які це спростовують.
Також є безпідставним твердження позивача, що роботи відповідачем розпочаті не були. Водночас, зі змісту Звіту від 21.06.2024 №199/2024-3В підтверджується зворотне, а саме: відповідач не тільки розпочав виконувати роботи, а і демонстрував результати, вносив коригування до технічного завдання відповідно до вимог позивача внаслідок обговорень між сторонами.
Тобто у даній справі договір виконувався сторонами, скаржник сплатив частину грошових коштів, а відповідач розпочав виконувати роботи з розробки веб-сайту.
19 грудня 2022 року до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" ОСОБА_1 відправила посилання на вебсайт https://sefira.redlab.site/, а також ідентифікатори (логін та пароль) доступу до нього для того, щоб продемонструвати результати виконаних робіт на той момент, а 23.12.2022 було відправлено звіт по проєкту, який доступний за наступним посиланням:
https://docs.google.com/document/d/1MjXujHIyEcIzQYqPx6i0ysAxG5fG1gAwWKAQMvRjsg/edit. До результатів робіт виконаних на той момент у позивача були відсутні жодні зауваження (зокрема і щодо кількості годин, витрачених на виконання робіт).
У подальшому відповідачем було призупинено виконання робіт, що було пов'язано із прийняттям рішення позивача про зміну дизайну сторінок вебсайту. До виконання робіт відповідач повернувся після затвердження нового дизайну окремих сторінок веб-сайту та отримання відповідей та додаткові уточнюючі запитання, які були необхідні для розробки.
З боку позивача заперечення виникли лише 15.03.2023, які були обґрунтовані тим, що кількість витрачених годин не відповідає обсягу виконаних робіт. Натомість подібні повідомлення від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 лише спростовують твердження, викладені в позовній заяві про те, що відповідач не розпочав виконувати роботи (аркуші 24-25 Звіту від 21.06.2024 №199/2024-3В).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Аргументи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства. Водночас, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 у справі № 927/529/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №927/529/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 12.05.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім