Номер провадження 2/754/4229/25
Справа №755/1306/25
Іменем України
12 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючої - судді - Панченко О.М.
при секретарі - Сарнавському М.О.,
у відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ «Таскомбанк» через свого представника - Романів А.А. через «Електронний суд» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 6205908777. Відповідачка отримала кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на таких умовах: сума кредиту - 256 137,00 грн.; строк користування - до 06.08.2027; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,749 % від суми кредиту. 01 вересня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» (надалі також - Позивач) на підставі Договору про відступлення права вимоги № № 01/09/21. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 12.08.2022, Позивач є Новим кредитором за Кредитним договором № 6205908777 від 10.08.2022 з усіма наступними додатками та змінами. Станом на 02.12.2024 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором № 6205908777 від 10.08.2022, становить 247 168 (Двісті сорок сім тисяч сто шістдесят вісім тисяч) 38 копійок в т. ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 184 222,79 грн.; - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 13,27 грн.; - заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. простроченими) - 62 945,59 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 27.01.2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 07.04.2025 року справу прийнято до свого провадження та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.04.2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Бахматова О.І. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.
24.04.2025 року від відповідачки по справі - ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає наступне. Відповідачка із загальною сумою не погоджується, вважає дану суму заборгованості разом з відсотками необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами. По-перше, зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували дійсний перехід права вимоги від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк» по Кредитному договору №6205908777 від 10.08.2022 р. Позивач в позовній заяві зазначає, що є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 6205908777 від 10.08.2022 року, оскільки 01 вересня 2021 року право вимоги за вказаним договором відступлено йому на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року. Даний договір в матеріалах справи відсутній, тому немає можливості ознайомитись з його змістом, а саме неможливо дізнатись і строк дії цього Договору. По-друге, не погоджується зі стягненням заборгованості по щомісячних процентах у розмірі 62 945,59 грн. та вважає їх незаконними, а тому вважає, що сплачені нею кошти, що пішли на погашення щомісячних процентів повинні бути зараховані Позивачем на тіло кредиту. Таким чином, вважає, що сума, яка підлягає стягненню становить - 68 589,02 грн.
25.04.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає наступне. Щодо суми заявлених позовних вимог, то АТ «ТАСКОМБАНК» на підтвердження наявності заборгованості Відповідача перед банком надало розрахунок заборгованості та виписки по особовим рахункам боржника. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Більше того, Відповідач посилаючись на необґрунтованість позовних вимог в частині розрахунку заборгованості, не надає жодного документа (контр розрахунку) на підставі якого можна встановити протилежне, а наведення Відповідачем у відзиві на позовну заяву арифметичних розрахунків не може вважатися належним доказом невідповідності розрахунку наданого АТ «ТАСКОМБАНК». Щодо відступлення прав вимоги, то в цій частині слід зазначити, що 01.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладений договір про відступлення прав вимоги № 01/09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступає АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує ТОВ «ФК «ЦФР» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору. приписи договору про відступлення прав вимоги діють не лише під час його укладення, а й протягом усього періоду строку дії такого правочину. Відтак, права вимоги за кредитним договором, який було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу було відступлено у законний спосіб та на умовах визначених таким договором факторингу у спосіб підписання відповідних Реєстрів прав вимог, які є невід'ємною частиною Договору. Отже, слід дійти висновку, що договір про відступлення права вимоги, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося, що свідчить про той факт, що АТ «ТАСКОМБАНК» є належним позивачем у даній справі. Щодо нікчемності окремих пунктів Кредитного договору, то зазначає, що наведений відповідачем висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 стосується проблеми, що полягає у тому, чи є умови кредитного договору щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту оспорюваними або нікчемними, що в свою чергу свідчить про відсутність подібності правовідносин з даною справою, адже в даному випадку умовами Кредитного договору № 6205908777 від 10.08.2022 не передбачені комісійні нарахування, а наданий АТ «ТАСКОМБАНК» розрахунок заборгованості не містить відповідної графи щодо стягнення комісії. За таких обставин, посилання Відповідача на висновок щодо застосування норм процесуального права, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 є недоречними та не підлягає застосуванню до даних правовідносинах. Таким чином враховуючи усе вищевикладене просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, від представника - адвоката Бахмат О.І. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги заперечують частково, згідно поданого Відповідачем відзиву. Також додатково, у разі повного або часткового задоволення позову, просить суд відстрочити виконання судового рішення на 6 місяців, оскільки сума заборгованості для відповідача є великою та вона немає можливості виконати його одразу, у зв'язку із чим вона понесе додаткові витрати у вигляді виконавчого збору у розмірі 10% від суми заборгованості. Як зазначає відповідач, вона на даний момент вагітна та не має можливості виплатити весь розмір заборгованості одномоменто, оскільки немає відповідних доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6205908777, за умовами п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п.п. 1.2, Кредитного договору та п.5 Паспорту кредиту, кредит надається позичальнику на умовах: сума кредиту - 256 137,00 грн., строк - до 06.08.2027 року; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; - щомісячні проценти - 2,49% від суми кредиту.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених цим договором.
Згідно з п 3.5 Кредитного договору всі інші умови кредитного договору зазначені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (публічна частина), які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 02.02.2022.
Відповідно до п. 3.6 Кредитного договору зазначено, що цей Договір, та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 02.02.2022 складають єдиний кредитний договір
Кредит Відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі та Паспорті кредиту № 5908777, отже Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
01.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладений договір про відступлення прав вимоги № 01/09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступає АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує ТОВ «ФК «ЦФР» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору.
Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у додатку 1 до цього договору) із зазначенням Ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому реєстрі до цього договору (п.2.2 Договору №01/09/21).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору №01/09/21 Первісний кредитор протягом кожного робочого дня передає захищеними каналами зв'язку Новому кредитору дані по позичальнику, за яким, згідно з даним Договором, відбудеться відступлення прав вимоги, та які були оформлені Первісним кредитором того ж робочого дня.
Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов'язань за договорами забезпечення. Разом із правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ним права в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3.4 Договору №01/09/21).
Умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.
Таким чином, станом на 02.12.2024 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором № 6205908777 від 10.08.2022, становить 247 168 (Двісті сорок сім тисяч сто шістдесят вісім тисяч) 38 копійок в т. ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 184 222,79 грн.; - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 13,27 грн.; - заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. простроченими) - 62 945,59 грн. Вищезазначена заборговані підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з досліджених доказів, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» виконав свої зобов'язання, а саме перерахував кредитні кошти на рахунки, визначені договором. Натомість, умови кредитного договору відповідач належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту - 184 222,79 грн., заборгованість за річними загальними процентами - 13,27 грн., заборгованість за щомісячними процентами - 62 945,59 грн., що разом становить 247 168,38 грн.
Також матеріалами справи підтверджується, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги позивач 01.09.2021 набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6205908777 від 10.08.2022.
Щодо позиції Відповідача про не належне право відступлення від первісного кредитора до Позивача, то суд приходить до такого.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Договір факторингу, за яким позивач набув права вимоги до відповідача є рамковою угодою та підтверджує згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. Тобто приписи договору про відступлення прав вимоги діють не лише під час його укладення, а й протягом усього періоду строку дії такого правочину. Відтак, права вимоги за кредитним договором, який було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу було відступлено у законний спосіб та на умовах визначених таким договором факторингу у спосіб підписання відповідних Реєстрів прав вимог, які є невід'ємною частиною Договору.
Отже, слід дійти висновку, що договір про відступлення права вимоги, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося, що свідчить про той факт, що АТ «ТАСКОМБАНК» є належним позивачем у даній справі.
Що ж до нікчемності пунктів Кредитного договору про стягнення щомісячних процентів, то суд приходить до такого.
Наведений відповідачем висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 стосується проблеми, що полягає у тому, чи є умови кредитного договору щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту оспорюваними або нікчемними, що в свою чергу свідчить про відсутність подібності правовідносин з даною справою, адже в даному випадку умовами Кредитного договору № 6205908777 від 10.08.2022 не передбачені комісійні нарахування, а наданий АТ «ТАСКОМБАНК» розрахунок заборгованості не містить відповідної графи щодо стягнення комісії.
За таких обставин, посилання Відповідача на висновок щодо застосування норм процесуального права, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 є недоречними та не підлягає застосуванню до даних правовідносинах.
Окрім цього, з порядком нарахування процентів та процентної ставки за кредитом, що визначені в п. 2.1 Кредитного договору, Відповідач ознайомилася та погодилася з зазначеними умовами шляхом підписання Кредитного договору.
Оскільки відповідачка допустила порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором № 6205908777 від 10.08.2022 у сумі 247 168,38 грн.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, представник відповідачки ОСОБА_1 - авдокат Бахмат О.І. зазначає в своєму письмовому клопотанні, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі у відповідачки на даний час немає враховуючи важкий матеріальний стан, а також той факт, що на даний момент вона є вагітною, долучаючи до клопотання копію обмінної карти №179930 пологового відділення лікарні.
Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, судові витрати відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача в сумі 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення
Керуючись ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355,435 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ: 09806443, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) суму заборгованості за кредитним договором №6205908777 від 10.08.2022 в загальному розмірі 247 168,38 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), виконання рішення Деснянського районного суду м.Києва від 12.05.2025 року по цивільній справі №755/1306/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованості у розмірі 247 168,38 грн. (що скаладається з кредитної заборгованості та судового збору) наступним чином:
- часткове погашення заборгованості в сумі 41 699,39 грн. до 12.06.2025 року;
- часткове погашення заборгованості в сумі 41 699,39 грн. до 12.07.2025 року;
- часткове погашення заборгованості в сумі 41 699,39 грн. до 12.08.2025 року;
- часткове погашення заборгованості в сумі 41 699,39 грн. до 12.09.2025 року;
- часткове погашення заборгованості в сумі 41 699,39 грн. до 12.10.2025 року;
- часткове погашення заборгованості в сумі 41 699,39 грн. до 12.11.2025 року;
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2025 р. у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко