Справа № 524/4459/25
Провадження № 1-кп/524/532/25
12 травня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12025175500000087 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, але перебуваючий у сімейних відносинах з ОСОБА_4 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який притягувався до адміністративної відповідальності:
- 13.09.2023 року постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч. 1 ст.173-2 КУпАП до штрафу у розмірі 170 грн.;
- 20.09.2024 року постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч. 2 ст.173-2 КУпАП до штрафу у розмірі 340 грн.;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 року в п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1977 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та які всі разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до Закону на них розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, оскільки ОСОБА_4 є вітчимом, а ОСОБА_5 пасинком.
Упродовж 2023 - 2025 років ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення приписів статті 28 Конституції України, згідно з якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, статті 29 Конституції України, яка передбачає, що кожна людина має право на особисту недоторканість, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» систематично, умисно та систематично вчиняв фізичне, психологічне насильство по відношенню до свого вітчима ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким спільно проживає однією сім'єю, що призвело до погіршення фізичного, емоційного стану, зниження рівня суб'єктивного відчуття безпеки, а також до деформації уявлення про себе як про захищену, гідну та соціально значущу особу.
ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а саме - за вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_4 , з яким він спільно проживав однією сім'єю, що підтверджується постановами Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.09.2023 року у справі №524/5757/23 та від 20.09.2024 у справі №524/7536/24, а також відносно нього виносились тимчасові заборонні приписи.
Зокрема, 14.08.2023 року близько 17:00 год. за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що виразилося в висловлюванні в його бік нецензурної лайки, чим завдав шкоди його психічному здоров'ю. Це стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за що 13.09.2023 року судом йому було накладено штраф у розмірі 170 грн.
Крім того, 03.02.2024 року за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що виразилося в образі його нецензурною лайкою та погрозі застосування фізичною розправою в результаті чого відносно ОСОБА_5 складено терміновий заборонного припису у вигляді зобов'язання залишити місце проживання, заборона на вхід та перебування в місці проживання ОСОБА_4 строком 1 доба.
Крім того, 30.06.2024 року близько 22:26 год. за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що виразилося образі його нецензурною лайкою та погрозі застосування фізичною розправою, чим завдав шкоди його психічному здоров'ю. Це стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, за що 20.09.2024 року судом йому було накладено штраф у розмірі 340 грн.
Крім того, 12.07.2024 року близько 22:13 год. за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що виразилося в образі його нецензурною лайкою та погрозі застосування фізичною розправою в результаті чого відносно ОСОБА_5 складено терміновий заборонний припис у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_4 строком 3 доби.
Крім того, 06.12.2024 року близько 22:45 год., за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що виразилося в образі його нецензурною лайкою, в результаті чого відносно ОСОБА_5 складено терміновий заборонний припис у вигляді заборона на вхід та перебування в місці проживання, заборони в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_4 строком 5 діб.
Крім, того 22.01.2025 року близько 21:00 год. за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що виразилося образі його нецензурною лайкою та погрозі застосування фізичною розправою, чим завдав шкоди його психічному здоров'ю. Це стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Крім того, 08.02.2025 року близько 00:00 години,за місцем мешкання адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 перебував в кімнаті, де у нього на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт із ОСОБА_4 , під час якого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на завдання удару ОСОБА_4 , спричинення йому фізичного насильства.
Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 один удар своєю головою в область чола над лівою бровою та один удар правою рукою стиснутою в кулак в область чола над лівою бровою, тим самим спричинивши останньому фізичний біль, та вчинив фізичне насильство.
Таким чином, ОСОБА_5 систематично вчиняв фізичне, психологічне насильство щодо ОСОБА_4 , що відповідно до висновку експерта № 481 від 28.03.2025 року, призвело до психотравмування останнього. У ОСОБА_4 наявне стале психоемоційне напруження, зумовлене дезадаптивною моделлю взаємовідносин між ним та пасинком ОСОБА_5 , який систематично вчиняє дії, що мають характер психологічного та фізичного домашнього насильства. Ситуація, що розглядається призводить до погіршення емоційного стану, зниження рівня суб'єктивного відчуття безпеки, а також до деформації уявлення ОСОБА_4 про себе як про захищену, гідну та соціально значущу особу. У структурі його переживань фіксується внутрішній конфлікт відчуття безсилля, пов'язане з неможливістю вплинути на обставини, що склалися. Виявлені індивідуально-психологічні особливості у поєднанні з зовнішніми факторами дозволяють розглядати ситуація як таку, що має ознаки психотравмуючої та свідчить про суттєвий негативний вплив на якість життя ОСОБА_4 .
Дії ОСОБА_5 , які виразилися у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненню психологічного, фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, кваліфіковані за ст. 126-1 КК України.
Між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 укладено угоду про примирення від 16 квітня 2025 року. Згідно з угодою ОСОБА_5 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Потерпілий ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_5 жодних претензій матеріального чи морального характеру не мають. Сторони погодили призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання передбаченого ст. 126-1 КК України у вигляді 1 (одного) року апробаційного нагляду. На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання;
-Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-Виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
В суді обвинувачений ОСОБА_5 пояснив: він цілком розуміє його права передбачені п.1-4 ч.5 ст.474 КПК України та наслідки укладення сторонами і затвердження судом угоди про примирення передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України; Угоду укладено добровільно, вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, чи дії інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді. Він розкаюється у скоєному, розуміє наслідки умисного невиконання угоди про примирення. Просить затвердити угоду.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення сторонами і затвердження судом угоди про примирення, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України. Укладення угоди було добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просить затвердити угоду.
Прокурор ОСОБА_7 щодо змісту і суті угоди заперечень не заявив.
Отже, угода про примирення від 16 квітня 2025 року укладена між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 , відповідає вимогам ст.471 КПК України, сторони добровільно уклали угоду про примирення.
Суд вважає, що визнання ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є належним і допустимим доказом, тому його необхідно визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, тобто вчинення домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненню психологічного, фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи. Його дії кваліфіковано правильно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік і те, що він раніше не судимий, а також обставини, які пом'якшують покарання, це визнання вини, щире каяття, сприяння встановленню істини. Обставин, які обтяжують покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
З метою виправлення ОСОБА_5 і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, йому доцільно призначити покарання передбачене ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк, що узгоджений сторонами в угоді про примирення.
Зважаючи на те, що сторонами узгоджено покарання у виді одного року пробаційного нагляду, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, характеристику та пом'якшуючі обставини, сторони вважають за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та на підставі ст. 59-1 КК України з покладенням обов'язків.
У зв'язку з чим, прохають суд застосувати дану норму. Обвинувачений розуміє, що на нього судом покладаються обов'язки, як на особу, якій призначено один рік пробаційного нагляду, відповідно до ст. 59-1 КК України.
За наведених обставин угода про примирення підлягає затвердженню.
Процесуальні витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 16.04.2025 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України і призначити йому покарання у вигляд 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
Судові витрати на залучення експертів у сумі 12 722 грн. стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Речові докази - оптичний DVD-диск залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8