Справа № 388/2179/24
09.05.2025 року Долинський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,
за участю секретаря Поліщук Т.І.,
представника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_3 та просить стягнути з нього на свою користь 79649,89 грн трьох відсотків річних та 359112,53 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позов мотивує тим, що 1 грудня 2014 року між сторонами укладено договір позики за яким відповідач отримав у борг від позивача 13785 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 1 грудня 2015 року.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2017 року стягнуто з відповідача на користь позивача 371836 заборгованості за договором позики, 16992,40 грн три відсотки річних, 95174,89 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, а всього 484002,93 грн. Це рішення суду набрало законної сили 4 вересня 2017 року.
18 вересня 2017 року на примусове виконання рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2017 року було видано виконавчий лист, який позивачем неодноразово пред'являвся до примусового виконання, однак повертався без виконання. Тепер 371836 грн боргу є непогашеною.
19 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Чумаком О.О. було відкрито виконавче провадження стосовно відповідача про стягнення, зокрема, 371836 грн заборгованості за позикою. Станом на 24 жовтня 2024 року рішення суду відповідачем не виконано.
У зв'язку з цим, відповідач повинен сплатити на користь позивача інфляційні втрати та три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 371836 грн за період з 4 вересня 2017 року по 24 жовтня 2024 року.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не надіслав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Судом установлено, що рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2017 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 371836 грн заборгованості за договором позики, 16992,40 грн відсотків від простроченої суми, 95174,89 грн відсотків, а всього 484002,93 грн (а. с. 7-9).
Зі змісту цього рішення суду від 23 серпня 2017 року відомо, що правовідносини між сторонами виникли з договору позики.
18 вересня 2017 року на примусове виконання рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2017 року цим судом було видано виконавчий лист (а. с. 10).
З матеріалів справи слідує, що 19 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Чумаком О.О. з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа відкрито виконавче провадження про стягнення, зокрема, 371936 грн боргу (а. с. 11).
Отже, починаючи з 4 вересня 2017 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2017 року та станом на 24 жовтня 2024 року, відповідачем не виконано грошове зобов'язання на користь позивача зі сплати заборгованості у гривні в сумі 371936.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У постанові від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18, Велика Палата Верховного суду зазначила, зокрема, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Отже, оскільки відповідач не виконав на користь позивача зобов'язання з повернення 371836 грн, починаючи з 4 вересня 2017 року, тобто з дня набрання законної сили рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2017 року, відповідно зобов'язаний сплатити на користь позивача згідно з положеннями ст. 625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні втрати за період прострочення виконання зобов'язання. Такий період позивачем визначений з 4 вересня 2017 року по 24 жовтня 2024 року.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вищезазначене, правильним періодом нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних у цій справі є період з 4 вересня 2017 року до 23 лютого 2022 року включно, оскільки з 24 лютого 2022 року та до тепер в Україні діє воєнний стан, відповідно в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати позики, підлягають списанню позикодавцем, тобто позивачем.
Розмір інфляційних втрат за період з 4 вересня 2017 року до 23 лютого 2022 року становить 159327,23 грн, а трьох відсотків річних за цей період становить 49907,52 грн. Всього розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних становить 209234,75 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних міститься в матеріалах цієї цивільної справи та здійснений за допомогою онлайн калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff).
З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість цього позову та його часткове задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_2 у цій справі поніс судові витрати в розмірі 4387,62 грн зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на його користь в розмірі 2381,14 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу підлягає згідно з положеннями ч. 8 ст. 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 610-611, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) 159327,23 грн інфляційних втрат та 49907,52 грн трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а всього 209234,75 грн (двісті дев'ять тисяч двісті тридцять чотири гривні сімдесят п'ять копійок); а також 2381,14 грн (дві тисячі триста вісімдесят одну гривню чотирнадцять копійок) сплаченого судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 12 травня 2025 року.
Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський