Справа № 352/966/25
Провадження № 3/352/460/25
12 травня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Кузьменко С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення:
Поліцейським відділення поліції № 1 (місто Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Зозулею Н.Р. 26 лютого 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення за наступних обставин:
ОСОБА_1 15 квітня 2025 року о 17 годині 15 хвилин в селі Братківці по вулиці Лесі Українки керував автомобілем Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки із використанням газоаналізатора 6810. Відповідно до тесту № 10907 результат огляду 1,47 проміле.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.
ІІ. Рух провадження
24 квітня 2025 року протокол про адміністративне правопорушення із доданими матеріалами надійшов до Тисменицького районного суду та призначений до розгляду по суті на 09 травня 2025 року.
ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що у нього відсутні будь-які клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи. Після ознайомлення із матеріалами справи він отримав консультацію адвоката, тому вважає, що справу можна розглядати, підстави для відкладення відсутні. Пояснив, що він повністю підтверджує фактичні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. В той день поминав своїх побратимів та в подальшому вирішив повернутись автомобілем, про що жалкує, він дійсно керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Просить призначити стягнення без позбавлення права керування, оскільки йому необхідний автомобіль для догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю першої групи.
IV. Докази, досліджені під час судового розгляду:
IV.1 Письмові докази:
Протокол про адміністративне правопорушення:
Згідно із текстом протоколу ОСОБА_1 15 квітня 2025 року о 17 годині 15 хвилин в селі Братківці по вулиці Лесі Українки керував автомобілем Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки із використанням газоаналізатора 6810. Відповідно до тесту № 10907 результат огляду 1,47 проміле.
ОСОБА_1 отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів
Згідно із текстом акту, проведення огляду пов'язано із виявленими ознаками сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Результат огляду становить 1,47 %.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 квітня 2025 року
Згідно із текстом направлення у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд проводився за допомогою Драгер 6810, результат огляду 1.47%.
Тест 10907 із застосуванням драгеру Alcotest6810, згідно із яким результат тесту ОСОБА_1 становить 1,47%
Копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, газоаналізатор Alcotest 6810
За результатами перевірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019.
Свідоцтво чинне до 09 жовтня 2025 року.
Декларація про відповідність мундштуків Alcotest вимогам технічного регламенту щодо медичних виробів із терміном дії до 20 жовтня 2025 року
Постанова про накладення адміністративного стягнення від 15 квітня 2025 року
Згідно із текстом постанови ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 121 КУпАП за керування тим самим автомобілем, що і в цій справі, в той самий час та в тому ж місці, будучи непристібнутим паском безпеки.
Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу
Згідно із текстом акту, 15 квітня 2025 року здійснено тимчасове затримання автомобіля Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 в зв'язку із оформленням матеріалів за статтею 130 КУпАП.
IV.2. Відеозаписи з бодікамери та відеореєстратора
Відеозаписи не оглядались за клопотанням ОСОБА_1 , який пояснив, що в протоколах фактичні обставини зазначені правильно і необхідності оглядати відеозаписи подій немає.
V.Опис обставин, установлених під час розгляду справи та висновки суду
У відповідності до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення суддя оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до рішення Конституційного Суду № 4-р(П)/2022 від 15 червня 2022 року визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) поняття «кримінальне звинувачення“, «кримінальне правопорушення“ мають «автономне значення“. Критеріями, на підставі яких Європейський суд з прав людини встановлює, чи застосовувати кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві [тобто з'ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо]; 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи. Для застосування статті 6 Конвенції в аспекті розуміння поняття «кримінальне звинувачення“ достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним“ згідно з Конвенцією або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до «кримінальної“ сфери. Таким чином, за сталою практикою Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням
При вирішенні конкретної справі, Cуд звертає увагу на те, що санкцією частини першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачений такий вид стягнення як штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік. Такий розмір штрафу є більшим від розміру покарань, передбачених за вчинення окремих видів кримінальних проступків, а позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік становить втручання в права людини протягом тривалого строку.
В зв'язку із викладеним Суд вважає, що на особу, що притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, розповсюджуються такі ж визначені Конституцією України та Конвенцією гарантії права на справедливий суд, як і на осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності, зокрема норми частин третьої статті 62 Конституції України та частини четвертої статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також принцип індивідуального характеру відповідальності особи у відповідності до статті 61 Конституції України.
Частиною першою статті 251 кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів по адміністративні правопорушення, в даному випадку на посадових осіб відділення поліції № 1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області., які в цій справі фактично представляють сторони звинувачення.
За результатами дослідження доказів у справі у відповідності до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення, у Суду відсутні будь-які сумніви щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 130 КУпАП, а його винуватість у вчиненні цього правопорушення поза розумним сумнівом доведена доказами, наданими особою, уповноваженою на збирання цих доказів.
V.І щодо належності і допустимості доказів
Відповідно до статті 251 кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Всі докази, зібрані особою, уповноваженою на збирання доказів, відповідають вказаним вимогам законодавства, в зв'язку із чим визнаються Судом допустимими і належними.
V.II щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується:
-тестом № 10907, відповідно до якого результат огляду ОСОБА_1 становить 1,47 проміле;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 1,47проміле
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд проводився за допомогою Драгер 6810, результат огляду 1.47%.
-протоколом про адміністративне правопорушення від 15 квітня 2025 року, яким розпочато провадження в цій справі та який у відповідності до статті 251 кодексу України про адміністративне правопорушення Суд також оцінює в якості доказу. Суд звертає увагу, що протокол складено повноваженими особами одразу після виявлення правопорушення, тобто особи, які його склали, були безпосередніми свідками події, в зв'язку із чим Суд, в сукупності з іншими дослідженими доказами, вважає його належним доказом;
-постановою про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 121 КУпАП, згідно із якою він керував тим же автомобілем в той самий час та в тому ж місці, як і в цій справі. ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтвердив факт винесення цієї постанови та пояснив, що штраф ним вже сплачено.
-поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні, згідно із якими він 15 квітня 2025 року вживав алкоголь, після чого сів за кермо автомобіля та керував ним.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 ( далі - Інструкція)
Відповідно до пункту 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
В акті огляду та направленні зазначено, що у водія наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка порушення координації рухів, порушення мови.
Таким чином, у поліцейського були підстави вважати про перебування ОСОБА_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пунктів 6,7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, обов'язок поліцейського на доставлення водія до закладу охорони здоров'я для огляду виникає у двох випадках:
-водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки;
-водій не згоден з результатами огляду із застосуванням драгеру на місці зупинки
ОСОБА_1 не заявляв про відмову від проходження огляду на місці зупинки, а після проходження огляд на місці із застосуванням драгеру Alcotest не заявляв про незгоду з результатами його огляду.
Таким чином, у поліцейського були відсутні підстави для направлення водія для проходження огляду до медичного закладу та, як наслідок, наявні підстави для складення протоколу.
висновки суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1
Таким чином, Судом поза розумним сумнівом встановлено факт керування ОСОБА_1 15 квітня 2025 року о 17 годині 15 хвилин в місті Братківці, вулиця Лесі Українки транспортним засобом марки Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Вказаними діями ОСОБА_1 допущено порушення вимог частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення за керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
VI.Щодо виду та розміру адміністративного стягнення
Санкцією частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачений такий безальтернативний вид адміністративного покарання як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Суд вважає, що з огляду на характер і суворість стягнення, яке може бути застосовано до особи за статтю 130 КУпАП, правопорушення за цією статтею за своїм характером вважається «кримінальним“ згідно з Конвенцією, а тому на особу поширюються гарантії права на справедливий суд, визначені статтею 6 Конвенції, в тому числі така складова, як принцип індивідуального характеру відповідальності, що може бути підставою для призначення за аналогією зі статтею 69 Кримінального кодексу України більш м'якого покарання, ніж зазначено в санкції статті.
Враховуючи небезпеку адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , небезпеку можливості настання наслідків, Суд вважає, що призначення стягнення в розмірі, меншому, від передбаченого санкцією статті, може мати місце у виключних випадках щодо обставин справи та характеристики особи, яка притягається до відповідальності.
Суд впевнений у щирості каяття ОСОБА_1 та вважає безумовно позитивними характеристиками його особи службу в Збройних Силах України та здійснення догляду за особою, яка потребує такого догляду (власною дружиною) однак вказаних позитивних характеристик за загальним правилом недостатньо для прийняття рішення щодо призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено санкцією із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України.
Зокрема, Суд звертає увагу, що на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 він також здійснював догляд за тією ж особою, що не завадило ОСОБА_1 вчинити адміністративне правопорушення.
Стосовно необхідності здійснення керування транспортним засобом для забезпечення належного догляду, в тому числі здійснення поїздок в інші міста, Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , не позбавляється права власності на автомобіль та, відповідно, може використовувати автомобіль для здійснення таких поїздок під керуванням іншої особи.
Суд вважає, що одночасне призначення стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом не становить надмірний тягар для особи, беручи до уваги, що вказане стягнення передбачено санкцією статті.
В зв'язку із викладеним, Суд вважає недостатнім призначення ОСОБА_1 стягнення більш м'якого, ніж передбачено санкцією статті для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами
В зв'язку із викладеним, Суд вважає, що стягнення має бути накладено в межах санкції частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, а підстави для призначення більш м'якого стягнення, ніж визначено санкцією статті, відсутні.
IV.Щодо судового збору
Відповідно до статті 40-1 кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 3028х0.2=605 гривень 60 копійок.
В зв'язку із викладеним, керуючись статтями 252, 283-285,294 кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок (стягувач - ДСА України на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 820019, рахунок отримувача UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Відповідно до частини першої статті 307 кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно частини другої статті 308 кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО