Справа № 347/2602/24
Провадження № 2/347/422/25
12 травня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:
головуючої-судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір №7305793 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди до договору сума кредиту складає 25 000 грн., строк кредиту 360днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов"язання перед відповідачем виконав та надав їй кредит в сумі 25 000 грн., щляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору, угода була підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим індефікатором А1674, ОСОБА_1 отримано кредит в сумі 25 000грн.на свою платіжну картку № НОМЕР_1 . У період з 24.11.2023р. по 24.07.2024р. відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 8457,50 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування кредитом. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача складає 94 650грн. що складається із 25 000 -тіло кредиту, 39800 грн. - сума процентів за користування кредитом та 29850 грн - нараховані процентити за 60 календарних днів.
25.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ “Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором.
В добровільному порядку відповідач не бажає погасити вказану суму заборгованості, а тому просить позов задоволити.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року на задоволення клопотання представника позивача вирішено замінити назву позивача по справі №347/2602/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, представником відповідачки подано суду заяву із клопотанням про розгляд справи в їх відсутності.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір №7305793 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди до договору сума кредиту складає 25 000 грн., строк кредиту 360днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Укладаючи Кредитний договір відповідач вчинила дії визначені ст.11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А1674» тобто договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. З цього слідує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс -повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем не був би укладений.
Згідно матеріалів справи видно, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов"язання перед відповідачем виконав та надав їй кредит в сумі 25 000 грн., щляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору, угода була підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим індефікатором А1674, ОСОБА_1 отримано кредит в сумі 25 000грн.на свою платіжну картку № НОМЕР_1 .
Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.ст. 525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами - ст. 629 ЦК України.
Крім того, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи 25.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ “Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором, тобто право вимоги за кредитним договором №7305793 перейшло до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв'язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов'язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.
Згідно ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
У період з 24.11.2023р. по 24.07.2024р. відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 8457,50 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування кредитом. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача складає 94 650грн. що складається із 25 000 -тіло кредиту, 39800 грн. - сума процентів за користування кредитом та 29850 грн - нараховані процентити за 60 календарних днів.
Відповідно до документів наданих позивачем до позовної заяви, вказано, що 25.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна» було укладено Договір факторингу №25.07/24-Ф, відповідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ Україна», право вимоги до позичальника, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту від 24.11.2024 року №7305793, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та мною, ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування» - Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит - здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом: Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 25 Закону України від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування»: Кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія зобов'язані зберігати всі носії інформації, на яких зафіксовано взаємодію із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію (у тому числі за допомогою технічних засобів), протягом трьох років після такої взаємодії.
Позивачем не було надано до суду підтверджуючі документи про факт повного та правильного сповіщення відповідачки в справі ОСОБА_2 як боржника, про передання право продажу встановленим законодавством та інформуванням по кредитному договору, підписання згоди на перепродаж кредитного договору і мені як боржнику не надходили повідомлення, дзвінки, пропозиції щодо врегулювання боргу по кредитному договору досудовим врегулюванням.
На виконання умов договору відповідачкою було сплачено суму в розмірі 8457,50 грн., що не заперечується Позивачем. Через збіг важких матеріально побутових умов відповідачка не змогла своєчасно повернути кредитні кошти у повному обсязі.
Разом із тим в позовній заяві, позивач посилається на те, що детальний розрахунок заборгованості та оплат, викладений у розрахунку із якого неможливо встановити правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором №7305793, у сумі 94650,00 грн., з яких сума кредиту 25000,00 грн. сума процентів за користування кредитом 39800,00 грн., нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 29850,00 грн.
Відповідно до приписів Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю.
Таким чином встановлено, що процентна річна ставка зазначена у п.1.7.2. Договору у розмирі 31583,81 % річних є несправедливою умовою Договору, оскільки сума кредиту після застосування вказаної ставки становить 204 100,00 грн., що перевищує суму наданого кредиту /25000,00 грн./ у 8 разів.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
З огляду на вищезазначене, вважаю, що платежі за кредитним договором від 24.11.2023 року №7305793 не можуть перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Законом № 2120 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану, внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734 Про споживче кредитування, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.
Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо построчать зобов'язання за кредитом: - у випадку прострочення зобов'язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; - кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов'язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки; - всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають списанню.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на період дії воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення, не допускається нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інших платежів за невиконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами.
Судом встановлено, що доданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором не відповідають дійсним матеріалам справи та є значно завищеним.
В долученій до матеріалів справи заяви 12.05.2025 року представником відповідачки зазначено, що в межах виконавчого провадження №77200744, відкритого на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2024 року, яке на даний час переглядається, з ОСОБА_1 вже було стягнуто грошові кошти в сумі 7 523,60 грн., підтвердженням чого є виписки із карткового рахунку, що враховується судом при прийнятті рішення.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №7305793 від 24.11.2023 року у розмірі - 17476,40 грн (25 000 грн - суми тіла кредиту - 7523,60 грн - коштів стягнутих в порядку виконання прийнятого судом заочного рішення в цій справі)=17476,40 грн.
Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Разом з тим, суд приходить висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.
Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 2000 грн., яка буде співмірною по відношенню до обставин, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України та яка відповідатиме характеру і обсягу узгодженими між сторонами і фактично наданими адвокатом послугами.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 17476,40 грн (17476,40х100:95650 = 18,27%.
Таким чином на користь позивача з відповідачки слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 442,57 грн а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.
На підставі наведеного, ст.ст. 509, 526, 1046-1049, 1050-1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822 заборгованість за кредитним Договором № 7305793 від 24.11.2023 року у розмірі - 17 476,40 грн (сімнадцять тисяч чотириста сімдесять шість гривень 40 копійок), а також 442,57 грн (чотириста сорок дві гривні 57 копійок) оплаченого судового збору та 2 000 грн (дві тисячі гиивень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: М.І. Крилюк