154/1253/25
1-кп/154/406/25
про призначення справи до судового розгляду
07 травня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030510000271 від 16.03.2025, який надійшов до суду 31.03.2025 з Володимирської окружної прокуратури Волинської області, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів Чернігівської області, без місця реєстрації та визначеного місця проживання, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.12.2020 за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
31 березня 2025 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України.
Ухвалою судді від 01.04.2025 у кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
Заслухавши у підготовчому судовому засіданні думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, ознайомившись з обвинувальним актом, суд вважає встановленим, що вищевказане кримінальне провадження підсудне Володимирському міському суду Волинської області, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України відсутні, а тому необхідно призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, з викликом у судове засідання учасників кримінального провадження.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є раніше судимою особою, судимості за що не зняті та не погашені, ніде не працює, не має стійких соціальних зв'язків, внаслідок чого є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Все це, на думку прокурора, свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора через його необґрунтованість та безпідставність. Одночасно заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, в якому зазначив, що вказані прокурором ризики не обґрунтовані, суперечать фактичним обставинам справи, не підтверджені жодними доказами та є лише припущеннями прокурора. Крім того, прокурором не наведено жодного фактичного доказу його вини у даному кримінальному провадженні. Вважає, що запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання буде достатньо для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Захисник ОСОБА_5 також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінивши його на більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.03.2025 до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці.
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28.03.2025, у зв'язку з неналежною процесуальною поведінкою ОСОБА_4 , вказаний запобіжний захід змінено на тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 26.05.2025.
Ухвалюючи таке рішення слідчий суддя керувався тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також, що наявні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі буде переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд вважає, що ризики, існування яких було підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше застосування до обвинуваченого цього запобіжного заходу.
Наявність вказаних ризиків встановлена з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, не має постійного та законного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, будучи під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту свідомо продовжував протиправну діяльність, умисно не виконував свої прямі, безпосередні процесуальні обов'язки.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, на теперішній час необхідний для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Доводи обвинуваченого про те, що наведені прокурором ризики нічим не підтверджені та є лише припущеннями прокурора, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне.
Як було зазначено вище, законодавцем відповідно до ст. 177 КПК України визначена наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 с.177 КПК України.
Тобто, ризики це не факти вчинення якогось діяння, а можлива небезпека будь-якого несприятливого результату, поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій.
Також є такими, що не заслуговують на увагу суду доводи обвинуваченого про те, що такий запобіжний захід як особисте зобов'язання зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, оскільки враховуючи встановлені обставини, а також особу обвинуваченого, вони є непереконливими.
Щодо доводів обвинуваченого про відсутність доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що на стадії підготовчого провадження та судового розгляду суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою суд вважає необхідним задовольнити, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Крім того, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а саме, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Одночасно суд вважає необхідним відповідно до ст.183 ч.3 КПК покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, у разі внесення ним застави.
Керуючись ст.ст.177,183, 217, 314, 315, 334 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володимирського міського суду Волинської області на 15 травня 2025 року на 11:00 годину, з викликом в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому розгляді.
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 05 липня 2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Вступна і резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена 07.05.2025. Повний текст ухвали суду складений 12.05.2025.
Головуючий ОСОБА_1