Справа № 450/5171/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є. О.
Провадження № 33/811/562/25 Доповідач: Партика І. В.
02 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Цебака Івана Семеновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Цебака Івана Семеновича на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 27 жовтня 2024 року о 10.56 год. в с. Зимна Вода, а/д М 11 Львів-Шегині 11 км керував т/з «БМВ 520 і» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 6820», результат 0,51 %, тест 1901. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Цебак І.С., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів судової справи не є безперервним, а ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені в акті огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Повідомляє, що ОСОБА_1 адекватно спілкувався з працівниками поліції, його поведінка відповідала обстановці.
Звертає увагу, що водій не погоджувався з результатом газоаналізатора, просив його скерувати для проведення огляду в медичний заклад, зазначена інформація підтверджується його письмовими поясненнями. Окрім того, на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції відмовили водію у проведенні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, на даний час здійснює волонтерську діяльність, а саме перевезення товарів та гуманітарної допомоги для військових.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 2 травня 2025 року, не прибув, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, адвокат Цебак І.С. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Цебка І.С.., який просив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №160020 від 27 жовтня 2024 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 27 жовтня 2024 року, о 10 год. 56 хв. , керував мопедом «БМВ 520і» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціальних технічних засобів «Alcotest Drager 6820» результат 0,51 проміле;
- результатом приладу «Drager Alcotest 6820» (а.с. 2), з якого встановлено, що огляд було проведено о 11 год. 05 хв., 27 жовтня 2024 року, результат 0,51 проміле, з результатом водій ознайомлений;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с 3), відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці), результат огляду 0,51 проміле, з результатом водій погодився, що підтвердив своїм підписом;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27 жовтня 2024 року (а.с. 5), з яких вбачається, що працівниками поліції зупинено його автомобіль у зв'язку із перевищенням швидкості на 30 км/год., окрім того він не заперечував, що патрульними було виявлено в нього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння,
- рапортом працівників поліції (а.с. 6), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «БМВ 520і» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв'язку із перевищенням швидкісного режиму (рухався із швидкістю 81 км/год.), під час опитування в нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат 0,51 проміле, з результатом водій погодився;
- інформацією з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №3352038 від 27 жовтня 2024 року (а.с. 7), відповідно до якої водій ОСОБА_1 порушив п. 12.4 ПДР України;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «БМВ 520і» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку із перевищенням швидкості в межах населеного пункту, роз'яснено водію права та обов'язки, повідомлено про відео фіксацію та причину зупинки транспортного засобу, під час опитування у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу( водій повідомив, що вживав алкоголь ввечері напередодні), патрульними надано йому герметично запакований муштук, роз'яснено порядок проходження огляду, результат 0,51 проміле, водію запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, відсторонено його від керування транспортним засобом, після чого ОСОБА_1 просив не складати протокол, патрульні ознайомили водія з протоколом про адміністративне правопорушення, надали можливість написати пояснення.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 27 жовтня 2024 року, а саме опитування водія, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат огляду та процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта, що ознаки алкогольного сп'яніння зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дій водія, так як в результаті огляду у водія було виявлено 0,51 проміле алкоголю, що значно перевищує допустиму норму.
Доводи апелянта, що водій не погоджувався з результатом газоаналізатора, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі спростовуються актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с 3), з якого вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Покликання апелянта на те, що працівники поліції відмовили водію у проведенні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Цебака І.С., є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Цебака Івана Семеновича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.