Справа № 308/1560/24
05.05.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Кислого А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови суду, - 19.12.2023 року о 21 год. 50 хв. по автодорозі М-06, Київ-Чоп, в с. Сюрте, буд.136, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Skoda Octavia A5 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Alcotest Drager», зі згоди водія. Результат 1,04%.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову адвокат Кислий А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 керував ТЗ. Стверджує, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не погодився з результатами тесту на місці та просив провести огляд в медичному закладі, однак працівниками поліції до медичного закладу доставлений не був. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, та ухвалив незаконну постанову.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кислий А.М. не з'явилися, однак адвокат направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Судом відхилене заявлене клопотання, оскільки судовий розгляд справи за клопотаннями захисника уже неодноразово відкладався. Крім того враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони захисту, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, за відсутності учасників судового провадження.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №411004 від 19.12.2023 слідує, що 19.12.2023 року о 21 год. 50 хв. по автодорозі М-06, Київ-Чоп, в с. Сюрте, буд.136, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Skoda Octavia A5 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Alcotest Drager», зі згоди водія. Результат 1,04%, чим порушив вимоги п. 2.9А ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Своїми підписами в протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснені, зі змістом протоколу ознайомлений.
Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №411004 від 19.12.2023, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; даними тестування на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Драгер» від 19.12.2023, згідно якого встановлено 1,04 проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 ; даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; розпискою ОСОБА_1 про залишення на зберігання транспортного засобу марки Skoda Octavia A5 д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: с. Сюрте, 136; даними відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції досліджених в судовому засіданні та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника-адвоката Кислого А.М., який категорично заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує, що згідно норм діючого законодавства огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду ОСОБА_1 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме він був водієм автомобіля та керував ним у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що нормами КУпАП взагалі не передбачено обов'язку працівників поліції фіксувати факт керування, а відповідно і долучати такий відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Кислий А.М., а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Не надано й доказів, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість працівників поліції.
Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.
Щодо доводів апеляційної скарги, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не погодився з результатами тесту на місці та просив провести огляд в медичному закладі, однак працівниками поліції до медичного закладу доставлений не був, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі не підтверджені жодними фактичними даними, суперечать встановленим обставинам справи та спростовуються даними дослідженого відеозапису, на якому чітко зафіксовано, що представники поліції приїхали на місце вчинення ДТП. На запитання поліцейського «чи ви водій авто?» ОСОБА_1 відповів «так». ОСОБА_1 відмовився від медичної допомоги працівників швидкої допомоги. В кареті швидкої допомоги ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального приладу Драгер, результат позитивний - 1,04 %. ОСОБА_1 не заперечував такий результат, та підписав без застережень акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Досліджений апеляційним судом відеозапис інформативний, позбавлений упередженості та суб'єктивного ставлення, є послідовним, містить у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Доводи захисника Кислого А.М. про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, та ухвалив незаконну постанову, апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Відхиляючи ці доводи, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, і при цьому ОСОБА_1 та його захисник не були позбавлені можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП під час апеляційного розгляду справи, чим не скористалися та не з'явилися до суду апеляційної інстанції.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Кислого А.М. зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість постанови суду є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Кислого А.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага