Справа № 308/21361/23
Закарпатський апеляційний суд
08.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Конопіхіна А. В., розглянув у відкритому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/927/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Конопіхіна А. В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) грн із конфіскацією алкогольних напоїв, а саме чотири пляшки вини загальним об'ємом 6,5 л.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 940787 від 07.10.2023 та постанови судді від 28.12.2023 вбачається, що 07.10.2023 на території ринку «П'яний» по вул. Бородіна у м. Ужгороді, ОСОБА_1 здійснював торгівлю алкогольними напоями, а саме вином, без отримання ліцензії, чим порушив правила господарської діяльності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Конопіхін А. В. просить постанову судді від 28.12.2023 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У матеріалах справи відсутні докази здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, зокрема, які б підтверджували факт реалізації товарів шляхом проведення оперативної закупівлі чи фото- та відео зйомки, проведення експертиз вмісту вилучених плашок. Сам по собі протокол та акт вилучення складені зацікавленою особою і за відсутності підтвердження викладених у таких документах обставин іншими доказами, не доводять вини ОСОБА_1 . У постанові не зазначено, яка саме господарська діяльність здійснювалась ОСОБА_1 , кому надавалися товари/послуги, чи отримано оплату за цю господарську діяльність, не відображено таку обов'язкову ознаку господарської діяльності як систематичність. При цьому, працівники поліції невірно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки відповідальність за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, передбачена ст. 156 КУпАП. Також захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки про наявність оскаржуваного судового рішення сторона захисту дізналася лише 18.11.2024.
-2-
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Конопіхіна А. В., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи. Відомості про те, що такі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у матеріалах справи відсутні. Також матеріали справи не містять відомостей про отримання стороною захисту копії оскаржуваної постанови в інший день, ніж той, на який вказується в апеляційній скарзі (18.11.2024). Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав копію постанови від 28.12.2023 лише 18.11.2024, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься на форзаці справи.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення, і такий строк поновлюється.
За вимогами статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного
-3-
правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскаржувана постанова суду від 28.12.2023 вказаним нормам КУпАП не відповідає.
З протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ № 940787 від 07.10.2023 вбачається, що 07.10.2023 на території ринку «П'яний» по вул. Бородіна у м. Ужгороді, ОСОБА_1 здійснював торгівлю алкогольними напоями, а саме вином, без отримання ліцензії, чим порушив правила господарської діяльності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Частина 1 статті 164 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, за матеріалами справи ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно чинного законодавства, ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).
Як вбачається з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, а саме: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
При цьому, відповідно ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
-4-
Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже підприємницька діяльність (підприємництво) є одним з видів господарської діяльності, який характеризується наявністю такої ознаки, як наявність мети - одержання прибутку. Іншу частину обсягу поняття господарської діяльності відповідно до чинного господарського законодавства становить некомерційна господарська діяльність, яка не має на меті одержання прибутку.
За ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно зі ст. 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 4 Закону України «Про підприємництво», треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємництва, та юридичними особами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, як передбачено ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У підтвердження вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , акт вилучення продукції, рапорт працівника поліції та фотоматеріали.
Проте, посилаючись на вказані докази, суд першої інстанції не дав їм належної оцінки, не зазначив, які саме факти та обставини вони підтверджують, що свідчить про неповноту судового розгляду та невмотивованість судового рішення.
-5-
Апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено факту продажу ОСОБА_1 вина, як і не підтверджено факту отримання ним прибутку внаслідок цього.
Також, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 систематично, на свій власний ризик здійснював торгівлю вином з метою отримання прибутку, тобто займався господарською діяльністю.
Між тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, кому саме було реалізовано вино та чи отримав ОСОБА_1 дохід від цього, та в якій сумі.
Відсутні у матеріалах справи пояснення свідків та відео докази, які б підтверджували такі факти.
Вищевказане свідчить про обгрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, зокрема, які б підтверджували факт реалізації товарів шляхом проведення оперативної закупівлі чи фото- та відео зйомки, проведення експертиз вмісту вилучених пляшок
Слушними є і доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено, яка саме господарська діяльність здійснювалась ОСОБА_1 , кому надавалися товари/послуги, чи отримано оплату за цю господарську діяльність, не відображено таку обов'язкову ознаку господарської діяльності як систематичність.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено нормативно-правовий акт, його частину та пункт, порушення якого має наслідком вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною нормою та має відсилочний характер, зокрема на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015, а тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону ОСОБА_1 було порушено.
У зв'язку з наведеним, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 256 цього Кодексу.
Вказані вище обставини свідчать про те, що поліцейськими не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до чинного законодавства про адміністративні правопорушення, суд розглядає справу в межах складеного щодо особи протоколу та приймає вмотивовану постанову тільки в межах, обставин викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення, та обсягу доказів, наявних у матеріалах справи.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися у суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час апеляційного перегляду матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП будь-яких допустимих та належних доказів, зокрема про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і здійснював реалізацію вина, у тому числі без відповідної ліцензії з метою отримання прибутку, не встановлено.
-6-
Само по собі вилучення домашнього столового вина не є достатньою підставою вважати закінченим склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною.
Разом з тим, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, передбачена ст. 156 КУпАП.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 278 КУпАП вищезазначені недоліки протоколу про адміністративне правопорушення залишив поза увагою та прийняв передчасне, а відтак і незаконне рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З даних положень Основного Закону виходить, що суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Таким чином, дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду першої інстанції, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП за викладених у протоколі обставин.
Що стосується письмових пояснень ОСОБА_1 , у яких нібито підтверджено факт торгівлею домашнім вином без ліцензії, апеляційний суд звертає увагу на те, що такі не можуть бути взяті до уваги як доказ вини з огляду на встановлені апеляційним судом порушення працівниками поліції вимог законодавства при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
Із цих підстав, апеляційний суд не бере до уваги і рапорт ДОП СДОП ВП Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Малчака О. від 07.10.2023 та копію фотографії з місця події. При цьому, апеляційний суд враховує те, що у цих доказах також не має достовірних підтверджень щодо тих фактів, кому саме ОСОБА_1 здійснював продаж домашнього вина та за яку вартість. Не підтверджено цими доказами і систематичності здійснення ОСОБА_1 такої діяльності.
Тому, наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 , а також рапорт поліцейського та копія фотографії, не можуть бути визнані належними та достатніми доказами для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
-7-
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.
Тому, на переконання апеляційного суду вказане вище свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, у якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21.10.2011, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитись на його користь.
Частина перша статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.
-8-
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу передбаченого ч. 1 ст. 164 цього Кодексу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
Апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Конопіхіна А. В. про поновлення строку задовольнити, поновити йому строк апеляційного оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2023.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Конопіхіна А. В. задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2023 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя